Бабусі-наглядачі та туалет тільки в люксі: 10 "жахів" радянських готелів

Ніяких прав, тільки обов’язки — коротко про готель у Радянському Союзі.

Тема Радянського Союзу, його правил та способу життя досить цікава, особливо тим, хто не застав цей період. А від бабусь же тільки й чути, як раніше було добре, хоч і багатьох речей, включаючи продуктів, що доступні зараз, у СРСР не було.

Білоруський блогер Максим Мирович у своєму блозі на LiveJournal періодично ділиться різними подробицями побуту в СРСР, розповідаючи про всі його страшні секрети. І одна з його статей присвячена готелям радянських часів.

Умови життя у готелі СРСР

По-перше, оскільки у Союзі працювала планова економіка і не існувало конкуренції, державні підприємства (куди входили і готелі) могли "робити, що хочуть". Вони диктували свої умови та ставилися до якості сервісу наплювально.

Щобільше, потрапити до готелю без "підгону" для адміністратора було практично неможливо. Без "додаткової" плати заселялися лише ті, хто мав бронювання — люди у відрядженні, спортсмени, артисти чи іноземці.

Але на цьому страхи не закінчувалися. Те, що в готель складно потрапити зовсім не означало розкішні умови номерів. І меблі, і кухня, і будь-які інші зручності були дуже низької якості.

Зламані крісла і тумбочки, скрипучі ліжка і дивани, кривоногі столики, непрацюючий злив у туалеті або змішувач в умивальнику, ну і звичайно ж відсутність гарячої води — коротко про номер у радянському готелі. І не варто забувати, що туалет і ванна кімната — це привілей люксів. Говорити про засоби гігієни (мило, зубна паста, шампунь) взагалі немає сенсу.

Чим годували у радянських готелях?

Меню готелів нічим не відрізнялося від дешевих радянських їдалень: сосиски, котлети з гречкою, незрозумілі супи, сметана у склянках, компот із сухофруктів та цикорій, який маскували під "каву". Зазначимо, що, крім того, що за обіди, сніданки та вечері платили окремо, після їжі треба було прибрати за собою.

Правила радянського готельного побуту

У готелях СРСР постояльцеві потрібно було бути готовим до того, що на нього чекає зведення правил:

• у напівлюкс із двома кімнатами, в якому жив один постоялець, могли підселити ще одного.
• заборонялося шуміти і навіть голосно розмовляти у номері.
• різностатева пара могла заселитися в один номер тільки в тому випадку, якщо вони були одружені.
• після 11 години вечора "наглядачі" перевіряли, чи не залишився ніхто з гостей (особливо дівчат) у чужому номері.
• і "бонус" — зарозуміле та хамське відношення від працівників готелю.

Готелі для обраних

У СРСР таки були й гарні готелі, але вони були доступні лише "обраним": радянським чиновникам, працівникам ЦК та керівникам усіх рангів. Від того й ставлення персоналу там було зовсім іншим: ніякого хамства, тільки смачна їжа, жодних заборон після 11, і більше, через адміністрацію можна було викликати дівчину "модель".

Також "елітними" готелями вважалася мережа готелів "Інтурист", в яких обслуговувалися переважно іноземці. Часто через такі готелі слідкували за іноземними туристами. Також у таких готелях працювали фарцівники та мережа валютних повій.

Раніше "Телеграф" писав, яких марних звичок з СРСР потрібно позбутися в сучасному світі, щоб почати жити здоровим і багатим життям.