Хто фінансує Талібан і навіщо потрібні санкції проти нього: пояснення експертів

Захопивши владу в Афганістані, таліби можуть зіткнутися з міжнародними санкціями проти себе. Але чи дадуть вони хоч якийсь ефект? Бойовики багато років фінансувалися за рахунок незаконних угод і різних прихованих фінансових мереж.

Джулія Фрідлендер з Атлантичної ради і Марк Нахла, виконавчий віце-президент дослідницької аналітичної компанії "Kharon", обговорили питання джерел фінансування талібів на сайті Атлантичної ради. "Телеграф" пропонує вам ознайомитися з основними тезами їх бесіди.

Протягом останніх кількох тижнів були проведені гарячі дебати з приводу того, які санкції або інший фінансовий тиск США і їх найближчі союзники можуть застосувати до талібів. Особливо це питання актуальне в світлі виведення військ коаліції з Афганістану і захоплення талібами влади по всьому Афганістану.

З 1990 року американські та міжнародні санкції в різних формах застосовувалися по відношенню до руху "Талібан". В цьому немає нічого нового. Питання тільки в тому, що всі ці санкції завжди компенсуються гуманітарною допомогою міжнародних організацій і готовністю Заходу вести переговори. Це називається політикою батога і пряника.

Афганістан — це в певному сенсі діряве решето. Талібан продовжить отримувати підтримку від зовнішніх джерел, а в самому Афганістані є широко розповсюджені приховані мережі фінансових потоків, які в значній мірі знаходяться поза межами контролю міжнародної фінансової системи. Саме тому дії санкцій вони не відчують.

Безліч дискусій з приводу джерел фінансування Талібану відкривають деяку частку істини. Вона полягає в тому, що з точки зору ПФТ (протидії фінансуванню тероризму) або контртерористичних санкцій, багато уваги в останні роки приділялося мережам терористичних угруповань, таких як Аль-Каїда і ІДІЛ, і це правильно, тому що вони мають дуже великі мережі фінансування і посередників.

Але недавні події в Афганістані показують, що, незважаючи на санкції, таліби продовжували діяти, продовжували збір та переміщення фінансових коштів і ресурсів.

Так де ж група, подібна Талібану, яка останні 20 років діяла здебільшого на периферії і була ізольована в багатьох частинах Афганістану бере гроші?

Фінансування Талібану здебільшого відбувається через непрозорі мережі. Вони (таліби — прим.ред.) покладаються, наприклад, на незаконну торгівлю наркотиками в Афганістані. Для фінансування група оподатковує виробників маку і героїну. Зокрема, до недавнього часу це відбувалося в районах, що знаходяться під контролем Талібану.

Талібан також стягує податки з підприємств. Вони отримують прибуток від торгівлі паливом в прикордонних районах, які вони контролюють.

У червні цього року в ООН був опублікований звіт, в якому детально висвітлювалися економічні ресурси Талібану, і розповідалося, як злочинна діяльність, така як незаконний оборот наркотиків, виробництво маку, опіуму, вимагання, викрадення людей з метою отримання викупу і т. д. робили свій внесок у фінансування діяльності талібів.

Але в ООН також відзначили, що Талібан отримує значне фінансування від своїх прихильників і мереж за кордоном. В ООН говорили, наприклад, що зовнішня фінансова підтримка, включаючи пожертвування від багатьох приватних спонсорів і окремих осіб, а також мереж неурядових та благодійних організацій і навіть підприємств, становить значну частину доходів "Талібану". За деякими оцінками, доходи угруповання з цих джерел склали від 300 млн до 1,6 млрд доларів на рік.

Існує, наприклад, інженерно-будівельна компанія "KNK private limited" і "Sadalla Khan and Brothers". Обидва підприємства розташовані в м Лахор, Пакистан. Згідно з повідомленнями ЗМІ, заснованими на інформації уряду США, компанія "Sadalla Khan and Brothers" належить Сіраджуддіну Хаккані.

Сам Сираджуддін Хаккані знаходиться під санкціями США, ЄС, ООН і Великобританії як лідер талібів і мережі Хаккані. Один з керівників збройних сил Пакистану Насир Хан не підпадає під санкції. Але це людина брала участь в управлінні компанією "Sadalla Khan and Brothers".

Ця інформація міститься в корпоративних звітах і повідомленнях ЗМІ.

Питання полягає в тому, яка частина цієї діяльності насправді відома органам фінансового регулювання і спецслужбам?

Це гарне питання, але на нього складно відповісти прямо. З урядових звітів і звітів ООН ми знаємо, що таліби дуже різноманітні в тому, як вони збирають і переміщують кошти. Іноді це відбувається через мережі незаконної торгівлі наркотиками, через оподаткування на підконтрольних їм територіях.

Але одна справа, коли Талібан діє як повстанське угрупування в Афганістані. Інша справа, коли вони намагаються керувати країною і завоювати серця і уми людей, якими вони керують. Насправді мета санкцій полягає не в тому, щоб у Талібану закінчилися гроші. Мета санкцій — зробити так, щоб їм (талібам — прим.ред.) було важче збирати і переміщати гроші.

Всі попередні дії і санкції були націлені на джерела фінансування талібів. Звичайно, будуть речі, які влада не зможе зупинити, наприклад, оподаткування в районах, контрольованих Талібаном, вимагання з метою отримання викупу, навіть в деякій мірі торгівлю наркотиками, якій таліби займаються протягом багатьох років. Але санкції і важелі впливу не тільки з боку США, але і інших фінансових інститутів, наприклад МВФ і Світового банку, можуть утруднити талібам доступ до грошей, які їм потрібні для їх діяльності.

Санкції — це свого роду мистецтво. Це не наука. І то, як США застосовували санкції, відрізняється від санкцій з боку інших країн. Безумовно, сьогодні зовсім інші мережі піддаються санкціям, зовсім не ті, які були під санкціями, наприклад, 20 років тому. Незмінним залишається те, що санкції залишаються ключовим інструментом в арсеналі уряду США та інших властей. Так що проблема не зникне. Вона розвивається, змінюються санкції, так само як змінюються і мережі. Вони не зникають просто так, вони розвиваються. Вони пристосовуються до санкцій і правил, які вводяться, і до дій, які робляться проти них.

Раніше "Телеграф" писав про те, хто ж керує рухом "Талібан" в Афганістані.