Перший у "тіла" путіна: що відомо про Олексія Громова, який створює українцям імідж "нацистів"

Багаторічна пропаганда росії щодо України дає свої плоди сьогодні у вигляді загибелі сотень і тисяч мирних жителів, і радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розкрив ім’я головного винуватця.

За його словами, головним архітектором медійної стратегії нагнітання та різкого зростання закликів до максимально руйнівної ескалації стоїть заступник керівника адміністрації президента Росії Олексій Громов. Саме з його подання в ЗМІ росії ключовою тезою стало те, що Україна має бути знищена під будь-яким приводом.

"Телеграф" розбирався, що відомо про головного кремлівського ідеолога боротьби з Україною, який зазвичай перебуває "в тіні", але завжди поряд із російським диктатором володимиром путіним.

Від дипломата до речника президента: біографія Олексія Громова

Олексій Громов, який народився 1960 року в підмосковному Загорську, у 22 роки закінчив історичний факультет МДУ, після чого відразу ж потрапив на дипломатичну роботу в МЗС тоді ще СРСР. Пояснювалося це за версією ЗМІ тим, що його батьком був екс-директор заводу "Ексітон" (зараз виробник електроніки) Олексій Гробов.

Прізвище батька майбутній головний кремлівський ідеолог змінив ще до вступу до вузу, а почав працювати в радянському посольстві в тоді ще Чехословаччині.

Інформації про кар’єру дипломата у 1982-1996 році у відкритому доступі немає, що змушує думати про його роботу в спецслужбах, які зберігають у таємниці дані про роки служби в них. Відомо, що в 1988 році він повернувся в СРСР і працював у центральному апараті МЗС, потім працював у МЗС росії в Словаччині, а вже в 1996 став главою прес-служби тодішнього президента росії Бориса Єльцина.

Як вважають у ЗМІ, допоміг Громову в цьому спічрайтер Єльцина Костянтин Никифоров, який навчався з ним на одному курсі, а в березні 1998 став начальником управління прес-служби адміністрації президента росії.

З відходом Єльцина з посади глави Росії Громов знову став прес-секретарем, цього разу володимира путіна, з яким за даними журналістів познайомився, працюючи в посольстві в Празі в 1985-1988 роках.

Наступні 12 років Громов був прес-секретарем путіна, поки його не змінив на цій посаді дмитро пєсков, а сам він став першим заступником керівника адміністрації президента Росії.

Володар ляльок, що обдурив усю росію

За версією сайту "Проект" саме Громов став тією людиною, яка протягом 21 року вибудовувала потрібну для ідеології кремля інформаційну політику. Вперше він "відзначився" при розгоні "НТВ" Володимира Гусинського, обіцяючи останньому свою допомогу у "вирішенні проблем", але насправді — збрехав. Тоді путін сильно образився на передачу "Ляльки", в якій йому не сподобався створений авторами образ нового глави держави.

У 2001 році Громов став членом порад спочатку "ОРТ", потім "Першого каналу" і поступово став управляти "телевізійною кнопкою" не тільки на державних, а й на всіх телеканалах Росії.

Стиль управління Громова "Проект" описує в "найкращих радянських традиціях": ручне управління, телефонні дзвінки топ-медіаменеджерам та "летучки" у кремлі по четвергах, на яких пояснюють "правильний" інформаційний порядок денний.

Насправді це не так складно, адже головою ВДТРК є Олег Добродєєв, який навчався на тому ж істфаку МДУ, що й Громов, але на два курси старший.

Як пишуть журналісти, все це дозволило Громову зайняти при путіні становище практично найближчої особи, яка вміє розуміти господаря з півслова і до того ж має ті ж особливості характеру, що й глава росії. Наприклад, небажання користуватися новими технологіями, за яких путін воліє працювати з паперовими зведеннями від ЗМІ, а Громов – старий кнопковий мобільний телефон.

— Але ще важливіша особливість людини з таким рівнем допуску "до тіла" — до неї починають звертатися з проханнями багаті люди, — згадує власну практику колишній високопосадовець. — І обіцяють "подяку".

Елітна нерухомість та бізнес на дружбі з олігархами

Як свідчить розслідування "Проекту", подібно до всього оточення путіна Олексій Громов має чималий особистий статок, найбільш зрима його частина — елітний будинок поблизу президентської резиденції Ново-Огарево, в елітному селищі "Іллінські дачі".

Будинок площею 961 кв. м стоїть на ділянці майже 3 тисячі кв. м, а ділянка аналогічної площі з будинком в цьому селищі в 2019 році коштувала 850 млн. рублів або 12,6 млн. доларів за тогочасним курсом. Житло описують як "палац, який Льоша будував років п’ять". Про будинок ходять легенди — одні розповідають, що італійський мармур для колон змінювали кілька разів, щоб досягти потрібного ефекту, інші кажуть, що шляхетний камінь використовувався навіть при обробці гаража.

Гроші на всю цю розкіш Громов бере з держбюджету та завдяки "дружбі" з олігархами.

З бюджету гроші йдуть багатьма шляхами, наприклад через ЗАТ "Моско", яке давно виступає підрядником при організації поїздок російських журналістів з путіним. Ціни за свої послуги фірма бере божевільні, наприклад, номер у паризькому готелі може коштувати до 400 євро на добу, а переїзд автобусом до Бразилії – 800 доларів.

Серед засновників компанії виступає начальник управління держради кремля Михайло Брюханов, до речі теж випускник істфаку МДУ на пару років молодший за Громова. Фірма зареєстрована як мале підприємство, що, напевно, дозволяє економити на податках.

Інше джерело багатства Громова – спільний бізнес із олігархами, наприклад, із главою "Русала" Олегом Дерипаскою. Дружина Громова Ганна та Дерипаска разом заснували Єлисаветинсько-Сергіївське просвітницьке товариство.

А син чиновника, теж Олексій, є партнером олігарха у низці бізнесів, зокрема, у заводі з виробництва алюмінієвих дисків для автомобілів у Красноярському краї з виручкою понад 2 млрд рублів (близько 35 мільйонів доларів за курсом 2019 року) на рік.

А ось на спільному бізнесі з Романом Абрамовичем, купівлі, а потім продажу частки у фірмі, що займається "МКМ-Логістика", що займається вивозом, Громов-молодший за півроку заробив близько 10 мільйонів доларів.

Втім, у самого Романа Абрамовича зараз вистачає проблем, тому бізнесмен відчайдушно випрошує у своїх відомих і впливових друзів гроші, щоб мати можливість виплатити зарплату.