3 червня 2022 — 100 днів з моменту початку повномасштабного вторгнення військ рф в Україну. Видання "Телеграф" закликає світ допомогти зупинити Кремль — санкціями, озброєнням для ЗСУ, будь-якою іншою допомогою
Щоденно українці, захищаючи свою землю, виявляють неймовірну мужність та героїзм. Ця катастрофа планетарного масштабу вже забрала тисячі життів українців. Ми згадуватимемо всіх, хто віддав своє життя, всіх, хто воював, усіх військових і всіх цивільних, дорослих і дітей. Усіх, хто міг би ще жити, якби росія не почала війну. Вічна пам’ять кожному, хто загинув за Україну.
Іванна Поліщук
Військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Іванна Поліщук загинула 25 лютого. Дівчина потрапила під обстріл на Херсонщині разом з іншими членами своєї медичної бригади, коли вони їхали надавати допомогу пораненим українським захисникам. Іванна вивчилася на медичну сестру у Шепетівському коледжі, потім стала військовим медиком, мріяла служити українському народові. Їй було лише 23 роки.
Ольга, Ігор та Олександр Сухенки
Військові росії вбили цілу сім’ю в Бучанському районі Київської області. Ольга та Ігор Сухенки та їхній 25-річний син Олександр проживали у селі Мотижин. 50-річна Ольга Сухенко була старостою села. Вона допомагала передавати українській армії інформацію про місцезнаходження та пересування російських військ, а також організувала евакуацію мешканців. 23 березня їх востаннє бачили живими, а 2 квітня вся країна побачила страшні фото з братської могили: там знайшли тіла родини Сухенків.
Перед смертю голова села, як і її чоловік і син, зазнали звірячих тортур. Олександр Сухенко професійно займався спортом, двічі був володарем кубка Київської області з футболу та кубка Києво-Святошинського району.
Олександр Шеремет
Тренер збірної команди школярів України та Ірпінської дитячо-юнацької школи зі спортивного орієнтування Олександр Шеремет став черговою жертвою росіян. На початку війни Олександр вивіз сім’ю у безпечне місце та повернувся до Ірпеня. Він доглядав батька та допомагав знайомим, які не змогли виїхати з міста. 25 березня Олександра схопили окупанти. 31 березня його тіло привезли до моргу у м. Боярка. В грудях Олександра було п’ять отворів від куль… У загиблого залишилася дружина та троє дітей.
Сергій Пономаренко
Його тіло знайшли в одній із братських могил Ірпеня вже після визволення. Він працював системним адміністратором, але це було до війни. На жаль, для Сергія стан "після" не настане вже ніколи. Його вбили.
Сергій Божко
Селище Лоцкине Миколаївської області було під окупацією російських військ із 11 до 17 березня. Буквально за день до визволення села російські військові викрали місцевого учителя математики Сергія Божка. За словами дружини Сергія, він був винен лише в тому, що мав проукраїнські погляди та не приховував цього. Тіло 60-річного чоловіка знайшли в ямі біля одного з будинків зі слідами тортур та численними кульовими пораненнями в області грудної клітки.
Роман Жук
Волонтер, еколог Роман Жук пішов на війну добровольцем у перші дні, був розвідником артилерійського взводу окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади. Загинув 26 травня, захищаючи Батьківщину та всіх українців від ворога. Разом із дружиною мали спільний мікробренд Povna banka – робили варення із карпатських ягід. Також розпочали екологічний рух Chysto.de, який займався Карпатським морем – водосховищем Теребле-Рицької ГЕС. У загиблого Героя залишилися двоє маленьких діток.
Руслан Наливайко
У запеклих боях за Україну загинув старший солдат Руслан Наливайко. Руслан родом з Умані Черкаської області. Загинув солдат 24 травня у бою за Україну біля Бахмута Донецької області. Герою було 35 років. Вірний військовій присязі та своєму народу. Вічна слава! Вічна пам’ять!
Олександр Гарбуз
19-річний військовий здобув славу та авторитет серед старших бойових товаришів як "майстер точного пострілу" з грізної протитанкової зброї, здатний перетворити на металобрухт будь-яку ворожу техніку. Його бойовим позивним стало прізвисько, що прилипло до нього з самого початку військової служби за контрактом: "Малий" — тому що він справді був невеликого зросту, та ще й відверто молодий.
Олександр загинув внаслідок чергового військового злочину путінської армії — російські окупанти взяли його в полон та після тортур застрелили. Юний захисник рідної землі був удостоєний найвищого державного звання Героя України – посмертно.
100-го дня з дня повномасштабного вторгнення журналісти "Телеграфа" хочуть нагадати, яку ціну Україна щодня платить за відбиття атак росіян. Більше історій знайдете тут.