Неробочий ліфт і туалет формату "дірка в підлозі", - як поранені військові вимушені страждати в чергах на ВЛК

"Телеграф" поспілкувався з віськовослужбовцем Мирославом Отковичем, який підняв болюче питання

Відвідання клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Міністерства оборони України у Львові справило незабутнє враження на військовослужбовця Мирослава Отковича. В черзі до лікарів – сотні бійців, дехто з ампутованими кінцівками, а умови для очікування геть не придатні – ліфт не працює, а санвузол не призначений для потреб поранених. Умови в медичному закладі та ставлення до пацієнтів привернули увагу громадськості.

"До кабінету, де видають висновок ВЛК, я був 502-м"

28 січня колишній журналіст Мирослав Откович, який від початку повномасштабного вторгнення долучився до захисту країни, завітав до військово-медичного закладу у Львові. Боєць нещодавно переніс оперативне втручання і мав оформити документи, щоб отримати відпустку.

- Під час проходження служби під Слов’янськом я отримав травму меніска лівого коліна, це розповсюджена річ через велике навантаження. Оперували мене за направленням в цивільному закладі, але оформити довідку для відпустки на відновлення можливо тільки у військовому, – розповів "Телеграфу" Мирослав Откович. – Саме для цього я і прийшов до поліклініки МО. Вона починає роботу о 9-й, але вже до того утворюється величезна черга. Наприклад, в реєстратуру я був 60-м, до хірурга – 13-м, а до кабінету, де вже видають висновок військово-лікарської комісії (ВЛК) – 502-м! Поруч зі мною під дверима опинився чоловік, спитав: "Що, перший день? А я вже сюди ходжу 21 день, бо треба вісім лікарів пройти".

Мирослав наголошує, що тривале очікування змушені переносити бійці з важкими пораненнями, в тому числі ті, хто втратили на фронті кінцівки. І скільки воно триватиме спрогнозувати неможливо. Свій випадок боєць називає "легким".

- Десь 3,5-4 години мені знадобилось, щоб потрапити до хірурга, він мене не оглядав, продивився документи та зробив висновок, що в мене є відповідна травма, – продовжив розповідь військовий. – Але до цього, як виявилось, було потрібне фото, я його відірвав від якоїсь старої довідки. А ще копії деяких документів, якби не мій друг, який збігав і зробив їх, я був би змушений записуватися на інший день і проходити все знову. Потім перейшов до іншої черги, а там я був, нагадаю, 502-м. Подумав, що на її проходження дні три знадобиться. Але, на щастя, в списку були прогалини, бо не всі прийшли, і у мене була спрощена процедура, бо йшлося лише про 30-денну відпустку на відновлення. Мені дозволили віддати свої документи разом з тими, що як раз несли на підпис. І десь годинку я прочекав і отримав все назад.

За словами бійця з урахуванням того, що йдеться не про надання допомоги, а лише про дотримання певних бюрократичних формальностей варто зробити цей процес більш зручним для захисників. І тут йдеться і про можливість випити води, і наявність в достатній кількості місць для сидіння, ліфта в робочому стані та відповідно облаштованої вбиральні. Скористатися останньою травмованим і пораненим наразі вкрай проблемно, бо тут не те що поручнів немає, а унітаз "замурований" у підлогу, так ще й штукатурка на голову сиплеться.

Хоч мінімально змінити ситуацію на краще, наприклад, безплатно робити фото і копії документів для військових, а також відкрити два інформаційно-консультаційних центри Мирославу власними силами обіцяв в приватній розмові Володимир Книгиницький — керівник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (до його складу входить згадана клініка амбулаторно-клінічної допомоги. – Авт.).

- Полковник запевнив мене, що в нього є волонтери, з якими він все зробить. Але я побував в поліклініці наступного дня — і нічого не змінилось, – констатував Мирослав.

"Ця проблема вже визріла, можливо, я став каталізатором"

Саме через відсутність реакції з боку керівництва центру та задля привернення уваги до проблеми проходження ВЛК Мирослав Откович виклав пост у соціальних мережах. Він швидко набрав 5 тисяч репостів та сотні коментарів.

- Я запропонував залишати у приваті конкретні приклади проблем, з якими військові стикаються у поліклініках, – продовжує Мирослав. – Пишуть про різні випадки у Житомирі, Полтаві, Києві, Івано-Франківську, але всі вони мають тотально спільне. Всюди черги й довге очікування, всюди знецінювальне ставлення лікарів. Це як в мене спитали, чого це я ще з палицею досі, а коли сказав, що минув тільки тиждень після операції, почув: "Та в нас після таких за три дні назад на фронт просяться". Тут є трошки різниця між бойовими медиками, які на передку, витягують бійців з "червоної" зони, стабілізують в "жовтій", і тими, хто в погонах у шпиталях в тилу.

— Цю систему треба реформувати – черги мають бути електронними, а умови у відповідних медустановах – такими, щоб права бійців не порушувались і не зачіпали гідність, — каже Мирослав.

Через деякий час після резонансного допису військового на сторінках міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка та міністра цифрової трансформації Михайла Федорова були опубліковані схожі за змістом тексти.

В них повідомлялось, що є плани спільно з ще двома міністерствами та громадською організацією "мінімізувати бюрократію в армії, а саме реформувати процеси військово-лікарської комісії (ВЛК)". Йдеться, зокрема, по введення електронного документообігу, автоматизацію процесів, належне сервісне обслуговування поранених, можливість реабілітації поряд з місцем проживання, підвищення кваліфікації лікарів у питаннях ВЛК.

- Певний зв'язок між моїм дописом і постами посадовців, думаю, є, — говорить Мирослав. – До речі, Ляшко навіть використав такі самі слова, як і я, в мене у пості було: "якби був сам — вже б програв цей армійський квест", а в міністра — "цей складний і забюрократизований квест має залишитися у минулому". Щодо Федорова, то з ним, як відомо, у питанні трансформації ВЛК співпрацює правозахисник Масі Найєм, який внаслідок важкого поранення втратив на фронті око. Тобто ця проблема вже визріла, можливо, в цьому випадку я став каталізатором, бо пішли депутатські, інформаційні запити після мого допису. Розумієте, люди, що стоять у тій поліклініці в черзі, прості воїни, вони не знають, як обстоювати свої права, не розуміють, що можна підсвітити проблему і вона випливе нагору і стане актуальною.

Сам Масі Найєм також репостнув допис Мирослава з зазначенням, що над питанням змін у роботі ВЛК після грудневої зустрічі у Мінцифрі працює міжурядова група, але історія бійця "про те, що так не має бути, має бути повага до поранених військових".

Вже наступного дня правозахисник додав, що процес удосконалення роботи комісій запущено офіційно, своєю чергою разом з колегою Любов Галан створили громадську організацію, експерти якої паралельно з реформою ВЛК "працюватимуть над інструментами, які допоможуть військовим знати свої правові можливості й користуватися ними вже зараз".

- Я не хотів робити на цій історії хайп, навіть не писав скаргу про порушення своїх прав, але я хочу, щоб змінилась система, підхід до військовослужбовців, – наголошує Мирослав. – Цю клініку амбулаторно-клінічної допомоги, про яку я писав, відвідав також регіональний представник Офісу омбудсмена, і факти порушення прав військовослужбовців знайшли підтвердження. Тож це реальна підстава конструктивно підійти до організації медичного та адміністративного обслуговування у закладах для військових у Львові та інших містах.

UPD. Після суспільного резонансу стало відомо, що в поліклініці для військових у Львові таки почались зміни. Про що повідомив сам Откович. Волонтер Тетяна Пилипець буде відповідальною за реформи в даному органі. За її словами, в закладі вже запустили ліфт і відкрили відремонтований туалет, також налагоджується ситуація з іншими проблемними питаннями.