Волонтер надрукував безпілотник для ЗСУ на 3D-принтері: як йому це вдалося і що вийшло в результаті

З початком повномасштабної війни в Україні з’явилася численна армія волонтерів, яка забезпечує фронт надрукованими на 3D-принтері пластиковими ніштяками. Підприємець з Гадяча Полтавської області Артур Біжко пішов далі — він друкує безпілотний літальний апарат.

Вага корпусу літачка, над створенням якого працює Артур Біжко, всього 1 кілограм 100 грамів. Розмах крил — 1 метр 40 сантиметрів, довжина фюзеляжу — 90 сантиметрів. І він не іграшковий. На вигляд такий собі, чорного кольору.

— Тут краса не потрібна, — Артур наводить аргументи на користь функціональності літального апарату. — Можна, звісно, пофарбувати його спеціальною фарбою, що б було красиво. Але спочатку треба ж буде нанести ґрунтовку. Це одразу додасть грамів 50 ваги, що не є бажаним, бо будь-який плюс у вазі — це мінус у дальності польоту. Окрім того, треба поставити акумулятор, "начинити" корпус електронікою. Загалом додасться ще два-три кілограми.

Та найважливіша характеристика пластикового літачка, який поки що стоїть на столі у майстерні Артура Біжка, його собівартість. Він у рази дешевший за безпілотні літальні апарати, виготовлені за різними технологіями (пінопластові, литі, карбонові), оскільки всі його деталі надруковані на 3D-принтері.

І ще з важливого: із-за невеликого розміру і пластикового корпусу дрона локаторам важче виявляти такий об’єкт.

Головне, щоб у процесі друку не зникло світло, інакше вся робота йде нанівець

— Корпус такого безпілотного літального апарату (БпЛА) можна виготовити за 48 годин, може, трохи більше, — пояснює нюанси виробництва 33-річний Артур Біжко. — Плюс потрібен деякий час, щоб склеїти деталі до купи. Я вже почав працювати над другим, під замовлення, хоча ця модель ще не завершена. Але до мене вже прямує електронне начиння. Дещо замовляв у Китаї, дещо в Україні. Як тільки його змонтую, почну випробування. І поїде цей літачок на "нуль", де стоять наші земляки. Аеророзвідка дуже потребує таких апаратів. Наскільки мені відомо, на фронті надруковані апарати ще не застосовувались.

Щоб надрукувати БпЛА, який допомагатиме нищити окупантів, Артуру не довелося вигадувати велосипед. Конструкторські розробки безпілотних літальних апаратів продаються на кількох іноземних сайтах. Ціна — 20-40 доларів, в залежності від технічних характеристик. Оновлені, удосконалені моделі коштують дорожче. Ціна тієї, яку надрукував Артур, 25 доларів.

— Спілкуючись зі знайомим аеророзвідником, я пообіцяв подарувати його підрозділу надрукований на 3D-принтері безпілотний літальний апарат, бо раніше самостійно склав квадрокоптер, тож знав технологію виготовлення, — розповідає Артур. — Почав шукати в інтернеті модель, яка підходить, аж тут той знайомий телефонує і каже, що у мене з’явився однодумець, який також почав друкувати безпілотник. Тепер ми з ним співпрацюємо. Я взявся робити придбану ним в інтернеті модель.

— Чи важко друкувати розвідувальні безпілотники?

— По-різному буває, — відповідає мій співрозмовник. — Найскладніше — тестові друки, бо під кожен пластик треба налаштовувати принтер, виставляти різні параметри, зокрема, підбирати температури, щоб добитися гарної міжшарової адгезії, тобто, зчеплення. Як відбувається друк? Розплавлений пластик подається на гаряче сопло принтера, яке шар за шаром друкує виріб. Не все з першого разу виходить. Щось буває не так… У мене було багато тестових друків на БпЛА. Лише одна частина крила друкується понад шість годин.

Загалом кожна деталь має свій час друку. Є, наприклад, хвостовики (це деталі для стабілізації) до ВОГів, які друкуються 10-15 хвилин, а є деталі, які друкуються 5-8 годин. Все залежить від розміру виробу. Вчора, наприклад, за 11 годин мій принтер надрукував шість ручок для переносу вогню до автомата: з вечора до ранку працював.

Головне, щоб у процесі друку не зникало світло. Бо якщо його відключать, а деталь буде не завершена, то її треба викидати. Це, звісно, знижувало інтенсивність роботи на старті, але тепер я маю два стабільних джерела живлення. За власні кошти придбав генератор, а гелевий акумулятор, дізнавшись про те, чим я займаюсь, подарував депутат Полтавської обласної ради, колишній голова Гадяцької районної ради Олексій Матюшенко. Тож принтер не має тепер простоїв, не виключається ні вдень, ні вночі. Зазвичай друкую на ньому всілякі ніштяки. Замовлення за замовленням надходить.

До речі, принтер, який працює зараз на ЗСУ, Артур сконструював самотужки два роки тому. Тепер складає ще один — небайдужі люди допомогли грошима на закупку деталей. Він також працюватиме на Перемогу.

Дрібниці, які допомагають вбивати окупантів, а нашим хлопцям - виживати

— А ніштяки замовляють знайомі військові?

— Я належу до групи у телеграм-каналі на базі виробника пластику для 3D-принтерів "3Dplast", — відповідає Артур. — Приєднався до неї з самого початку гарячої фази війни. У групі приблизно 250 осіб, це така собі тилова бригада. Кожен має у себе вдома чи на роботі 3D-принтер, а часто й по три-чотири. І вони працюють у режимі 24/7. Таких груп, наскільки я знаю, в Україні кілька. Ми починали з перископів та хвостовиків, але поступово асортимент нашої продукції розширювався, в залежності від потреб фронту. Практично кожен з нас на зв’язку з військовими, які передають ті чи інші замовлення. У нас є спільна база першочергових друків. Скажімо, приходить запит від когось з фронтовиків: потрібно 10 ручок для переносу вогню, 10 тримачів на ліхтарі, 50 хвостовиків на ВОГи тощо. Координатор групи виставляє це повідомлення в чаті, й усі, хто його бачить, повідомляють, що саме беруть у роботу. Найшвидше розбирають замовлення на деталі, які можна виконати за пару годин, у перерві між відключеннями світла. Якщо це хвостовики до ВОГів, то за цей час їх 7-8 штук можна зробити.

Буває, коли у мене звільняється принтер, заходжу в чат, щоб узяти інше завдання, а вже все розібрали. Зазвичай залишаються довготривалі друки. Адже не всі мають додаткові джерела живлення. Хоча деякі умільці переробляють старі безперебійники від комп’ютера й користуються ними.

Надрукувати можна будь-яку деталь, але не всі вони мають експлуатаційні характеристики й властивості, необхідні для конкретних цілей. Для того існує технологія лиття у вакуумі, але то вже зовсім інша історія.

У групі є люди, які розуміються на 3D-моделюванні. Вони — хоп-хоп-хоп — щось намалювали, надрукували й відправили прототипи військовим на затвердження. Якщо ті схвалюють розробку, то вона йде у "серійне" виробництво. Буває, військові щось просять удосконалити у розробці, а буває, щось бракують. Скажімо, ручки переносу вогню для автомата наші спеціалісти вдосконалили з урахуванням практичних потреб бійців.

Це ті дрібниці, які допомагають вбивати окупантів, а нашим хлопцям хоч трішки та полегшують тримати оборону Батьківщини. І самі хлопці говорять, що це дієво. Тому не маю права зупинятися.

Артур запитує, чи бачила я відео, на яких наші воїни скидають "подаруночки" з коптера на ворога? Так от, він упевнений, що на всіх тих "подаруночках" хвостовики надруковані на принтері. Це дуже затребувані штуки. Буває, аеророзвідники, які воюють на гарячих напрямках, замовляють їх по сотні одразу.

Спектр виробництва тилової бригади постійно розширюється. Зараз Артур працює над скидами для дронів (спеціальні кріплення, які можуть скидати боєприпаси по окопах ворога) і крабами-платформами, які додатково страхують від детонації боєприпасу. Та найбільше часу приділяє створенню безпілотника.

Ціна надрукованого БпЛА у десятки разів менша, аніж пропонує ринок цих товарів

— А чи дорого це обходиться? — цікавлюся.

— Щоб дешево, не сказав би, бо дуже здорожчала електроніка у порівнянні з довоєнним часом. Якщо, наприклад, мотор раніше можна було купити за 500-700 гривень, то зараз — за 3,5-4 тисячі. Кілограмова котушка пластику, якої вистачає на два-три дні, коштує 400 гривень, та плюс на доставку треба. Але, на щастя, є люди, які завжди готові прийти на допомогу. Скажімо, Олексій Матюшенко не лише акумулятор для мене придбав, а й профінансував замовлену для БпЛА електроніку. Виробник пластику для 3D-друку "3Dplast" завжди по запиту "для друку на ЗСУ" дає бонуси. Тож беручи 3-4 котушки, ще одну отримую в подарунок. Учасники групи також один одного виручають. Часто ділимося один з одним необхідними файлами для друку.

— Які ще переваги маленьких саморобних літачків?

— Звісно, це ціна. Вони у десятки разів дешевші за інші літальні апарати, які сьогодні використовують наші військові на фронті. Але для того, щоб запустити конвеєр друкованих БпЛА, потрібен час для тестів і налаштувань. Після цього справа піде швидше і легше.

Зараз велика потреба у коптерах для оборонних боїв. У росіян дуже добре налагоджена радіоелектронна боротьба. Буває, ворог за день саджає пару "мавіків", запущених одним підрозділом. Це дорого, хоча всі розуміємо, що дрони на "нулі" — розхідний матеріал. Тому волонтери постійно збирають кошти на квадрокоптери. "Мавіки" цінні тим, що їх можна поставити в одній якійсь безпечній точці й спостерігати за діями противника. Цей квадрокоптер має сильний, десь 30-50-кратний зум. Ним зручно "сканувати" територію на відстані 2-5 кілометрів, аби розуміти, що відбувається поблизу. Аеророзвідники ж на "нулі" не проводять тактичних розвідок, їм важливо контролювати свій відрізок фронту.

А модель БпЛА, збіркою якого я займаюся, призначена більше для наступальних боїв. Такий невеликий літачок здатний непомітно залетіти у тил ворога і повернутися на автопілоті з отриманими даними.

За словами Артура, бійці й самі щось без кінця удосконалюють, збирають, майструють, замовляють деталі з Китаю. Одне слово, прилаштовуються, щоб ефективніше воювати. Бо росіяни також не стоять на місці. Китайці постачають їм досить хороші речі для боротьби з дронами, які постійно удосконалюють.

…Свій перший квадрокоптер Артур Біжко зібрав років 8 тому заради фільмування природи. Проте дуже швидко до цього охолов. Тому розібрав його й зробив із його деталей кораблик для рибальства. Не так давно його теж розібрав. Рибальство, говорить, не на часі, після Перемоги, впевнений, зробить кращий. А деталі кораблика згодяться зараз для безпілотника.

Так само чоловік "перепрофілював" і саморобний принтер, на якому до широкомасштабної війни друкував вази для квітів, брелоки, дитячі іграшки тощо. Тепер пристрій працює 24/7 на потреби ЗСУ.

До речі, син Артура, 10-річний Назар, також волонтерить у міру своїх можливостей. Влітку хлопчина разом з друзями влаштував на вулиці ярмарок з домашнім лимонадом й іншими смаколиками. Виручені кошти вони віддали на закупку повербанків і плащів. А потім Назар попросив тата надрукувати на 3D-принтері брелоки. Дві години роботи принтера — і 20 штук брелоків були готовими. За кілька днів син передав батькові близько 700 гривень від продажу цих дрібничок. Гроші були витрачені на допомогу землякам, які стоять на захисті Батьківщини.

— Хай маленька, а все ж поміч для наших воїнів. Сьогодні будь-яка допомога армії важлива, — каже Артур Біжко. — Я пишаюся дітьми, які ростуть справжніми патріотами. І закликаю всіх не забувати, що в країні війна і наша свобода дається дуже високою ціною. Тож донатьте на ЗСУ! Бережіть себе та рідних!

Фото надані Артуром Біжком

P. S. Охочі допомогти фінансово Артуру Біжку можуть скинути посильну суму грошей на номер його банківської картки 4441 1144 1399 3211 (Монобанк).