"86 діб руйнування Маріуполя виллються у 20 років відбудови" — інтерв'ю з мером міста Вадимом Бойченком, ч.I

Коли маріупольці зможуть повернутися додому? Чому іноземні інвестори мають вкладати кошти саме в це місто? Що таке чотири концепції відбудови міста від архітекторів? Хто фінансує проєкт "ЯМаріуполь" і Mariupol Reborn, і що це за проєкти?

На ці та інші теми "Телеграф" говорив із мером Маріуполя Вадимом Бойченком у першій частині інтерв'ю.

Міський голова вже рік готується до моменту, коли Маріуполь буде нарешті звільнений. Ця тема тим більше важлива і цікава, що досвід Маріуполя, якщо він буде успішним, можна використати на відбудові й інших сплюндрованих міст і сіл.

Відколи почався український Маріуполь

— Маріуполь — єдине зруйноване місто України, яке вже має план відновлення і проєкт з міжнародними інвесторами Mariupol Reborn. Хочеться зрозуміти, що це за проєкт.

— Цей рух бере початок у серпні минулого року, коли ми запитали маріупольців у центрах "ЯМаріуполь": чи на часі вже зараз говорити про відродження Маріуполя? Це дуже чутливе питання. Вони сказали: "На часі". І тоді ми, щоб мати основу для спілкування з інвесторами, почали формувати план, який назвали Mariupol Reborn.

У цього проєкту, як і у "ЯМаріуполь", є партнери, які дають нам свій досвід, експертизу і фінансово підтримують. В першу чергу — це американська USAІD, яка найняла чотири найкращі архітектурні бюро, Світовий банк, Банк реконструкції та розвитку й інші.

— За яким принципом добирали архітектурні бюро?

— Головною умовою було, щоб вони зналися на Маріуполі. Щоб це були люди, які або вже робили якісь проєкти в Маріуполі, або народилися тут. Або це люди, які брали участь в міжнародних конкурсах. Головне — щоб вони місто відчували.

Американці допомогли зібрати команди з Америки, Європи і України.

Ми знову звернулись до маріупольців із запитанням: "Яким ви бачите місто?" Це було для всіх болюче питання, як і для мене, коли я почув його вперше: ви бачите його містом таким, як воно було, чи новим. І люди сказали, що однозначно треба будувати нове місто, але зберегти історію. Далі були запитання — що залишити, що прибрати?

Наприклад, — залишити "Азовсталь" як підприємство чи ні? Зрозуміло, що у заводу є власники, і це так само — питання до них.

Болюче питання — Драмтеатр. Чи можливо побудувати новий театр на цьому місці? Люди кажуть: неможливо. Це може бути тільки меморіал на згадку про той жах, який тут відбувся.

Ми назбирали запитання від маріупольців і передали архітекторам. Головною метою було, щоб коли люди побачили дизайн міста, знайшли в ньому відповіді на запитання, які вони ставили.

— Від маріупольців були якісь особливі побажання чи пропозиції, які вас зачепили?

— Були, й багато. Коли вони говорили, що деокупація має бути не лише військова, а й історична. Що ми не можемо, повертаючись в український Маріуполь, говорити "29 сентября граф Потемкин выдал верительную грамоту митрополиту Игнатию, и так был создан Мариуполь".

Як міський голова я звернувся до Інституту національної пам'яті із запитом: коли бере свій початок український Маріуполь. Найкращі фахівці вивчили документи і дали відповідь: не 1778-й, а 1594 рік, коли створено Військо Запорозьке в межах фортеці Домаха. Тобто Маріуполь спочатку був козацькою фортецею. Від кого вона боронила місто? Від росіян і татар. Ця фортеця стояла біля "Азовсталі". І ця історія дуже близька до сьогодення. Ми хочемо це поєднати у новій історії Маріуполя. Це було класне питання.

Друге питання: давайте зробимо так, щоб не було нічого радянського — ні будинків, ні шкіл — зробимо дерадянізацію. Архітектори вже отримали запит і працюють. Ми підписали угоду з [віцепрем'єром — міністром цифрової трансформації Михайлом] Федоровим про наше доєднання до концепції трансформації українських шкіл.

Після кожної такого воркшопу з маріупольцями, які роблять професіонали за підтримки USAІD, ми збираємо питання, зводимо у звіт і передаємо архітекторам. Наприклад, архітектори вже дали відповідь на запит зробити на місці Драмтеатру меморіал.

Питань багато, бо після 86 діб бомбардувань 50% міста більше не існує. 90% будівель так чи інакше пошкоджені. Ми порахували, скільки коштуватиме відродити місто — не відновити, а відродити ті 50%, яких більше не існує — 14,5 млрд долл.

Оцінки руйнувань і інвестицій

— Як це обраховували?

— Це дуже обережні оцінки, з урахуванням методології, яку використовує Світовий банк. І ми зібрали, як це далі рухати в проєкт Mariupol Reborn. Він складається з двох блоків — відновлення і відродження.

Швидке відновлення Маріуполя — про безпекову складову, освіту, медицину, комунальні послуги. Це ми пропрацювали з допомогою британських експертів. Почали у вересні минулого року, паралельно із розробкою дизайну міста — зібрали 12 команд, які для етапу відновлення нагенерували 154 проєкти на 28,5 млрд гривень. Зараз ми знаємо, що робити покроково, які фахівці і техніка потрібні, що швидке відновлення зажадає приблизно два роки. На стабілізацію ситуації в цілому піде приблизно п'ять років. Деякі процеси можуть бути паралельними.

Блок відродження перетинається з першим блоком. Неможливо щось будувати під час швидкого відновлення, не розуміючи, а що далі? Щоб якісно відродити місто, ми найняли чотири архітектурні бюро, як теж почали працювати з вересня минулого року.

— Все це вимагає витрат.

— Наші партнери виділили кошти. Вони ж найняли експертів, які допомогли все прорахувати і опрацювати. Наприклад, наша оцінка необхідних інвестицій у 14,5 млрд доларів.

Ми давно працювали із закордонними інвесторами, вони знають про нас дуже багато. Тому зараз дали 4 мільйони євро, і на ці кошти ЄБРР спільно із Світовим банком почали процес оцінки шкоди та збитків, яких завдала російська агресія саме Маріуполю. Взяли чотири пілотні напрями для початку, а всього їх буде 20.

— Яким чином це оцінюється?

— Вони роблять це дистанційно — є фото, відео, супутникові знімки. Є методологія. Ми рахуємо не остаточну вартість, і яка може бути мінімальною або нульовою. Наприклад, виробництво було вже замортизоване і його ціна може бути найменшою.

А наші експерти рахують, не скільки коштує те, що було, а скільки грошей потрібно, щоб побудувати нове. Припустим, у мене був міський автобус, який працював два роки. Я ж буду купувати новий транспорт, а не шукати такий самий автобус, якому теж два роки. В цьому перевага їхньої методології — вона більш реалістична.

Ми маємо проєкт Mariupol Reborn із двох блоків. Перший "швидкий" розрахований на 2-5 років, а вся стратегія — на 15. Оці 86 діб руйнування виливаються в підсумку у 20 років відбудови.

Перший етап — формування концепції відновлення(Fast Recovery Plan) ми пройшли за рік. Паралельно за цей час ми сформували чотири бачення дизайну міста. Тепер я хочу, щоб на все це подивились практики.

Ми недавно у Варшаві підписали угоду з унією 12 найбільших польських міст, які оцінювали наші напрацювання. Створили експертну раду, якій направили всю документацію, а через місяць вони слухали нас два дні наживо. Заслуховували нас заступники мерів, мери, архітектори і архітектурні бюро, які розбирали, що ми напрацювали, ставили професійні запитання.

Для чого нам це? Ми переходимо до наступного кроку — формувати підґрунтя для майстер-плану міста. І для цього ми хочемо ці чотири напрацьовані архітектурними бюро концепції звести в єдину.

Ми хочемо, щоб експерти з Польщі, спираючись на свій досвід повоєнної відбудови, дали нам рекомендації. Наприклад, Варшава відновлювала все так, як було. Не стало будівлі — відбудували аналогічну. Вроцлав побудував нове місто, вони найбільш просунуті з точки зору розвитку економіки, залучення молоді. Гданськ побудував меморіальні комплекси, які надихають увесь світ. Ми хочемо весь цей досвід врахувати.

— Чому не обрали одного переможця, найкращу концепцію? У архітекторів може бути навіть естетично дуже різне бачення, чи не буде це занадто еклектично?

— Ми ставили певні завдання, і у цих концепціях 70-80% схожих думок. Але 20% — різних ідей, вони цікаві і їх треба зібрати воєдино.

У кожного проєкту є щось унікальне, найкраще. Наприклад, Big City Lab — це найбільший досвід країн Балтії. У них всередині сидить — прибрати все радянське. І у їхній презентації ми це бачимо — що нам робити з радянськими будівлями, як модернізувати школи. Вони орієнтовані на більш короткі строки — на перші п'ять років.

Голандці запропонували, як буде виглядати "Азовсталь" і узбережжя Маріуполя. Коли запитаєш маріупольців, що для них головне, вони кажуть: металургія, море і зелене місто. І голландці вклались у своєму проєкті у море, "Азовсталь" і озеленення.

Архітектор Сергій Родіонов, який розробляв візуальний бренд міста, наш якір, зі своєю командою запропонували проєкт меморіалу на місці Драмтеатру. Там знизу відкритий простір, щоб нагадати: у підвалі були люди. А на стелі перед меморіалом будуть викарбувані імена загиблих. І ці імена ввечері будуть підсвічуватись, горіти.

Але для нас важливо, щоб місто не перетворилось на суцільний меморіал, на кладовище. Щоб там було життя. На цьому наголошували і поляки, Інакше люди будуть приїжджати до міста, класти квіти і виїжджати.

Є багато цікавих і складних моментів. Наприклад, концепція перенесення залізничної колії, яка йде уздовж узбережжя Азовського моря. Хтось пропонує залишити, нехай по ній їздить туристичний трамвайчик. Хтось каже: потрібно прибрати і пробурити тунель, щоб у порт вагони їхали через тунель. Інша концепція говорить: навіть порт потрібно прибрати. Навіщо в місті порт? Перенесемо його на територію "Азовсталі".

Тому я хочу, щоб наступні два-три місяці дискусія по з’єднанню цих бачень була більш професійною. Ми помріяли, пропрацювали ідеї, а зараз будемо приземлятися і більш експертно говорити про це.

— Що для вас у всіх цих процесах найскладніше вибудувати?

— Відверто кажу, це соціальна безпека в питаннях поєднання людей, які прийдуть з Європи, які є в Україні, які сьогодні в Маріуполі травмовані російською пропагандою.

Сьогодні це справді різні громади з різним досвідом, травмою, баченням майбутнього. І нам потрібно буде із них сформувати єдину спільноту.

Ми хочемо поговорити з польськими колегами, як вони свого часу повертали до життя людей, травмованих російською пропагандою. Там теж були землі, які певний час перебували під радянською владою, потім повернулись в Польщу.

*Про маріупольців, економічне відродження міста, будинки росіян в окупованому місті, що зараз відбувається в Маріуполі, стосунки з Ахметовим і як сподобатись іноземним інвесторам читайте у другій частині інтерв'ю, яка вийде у пятницю, 11 серпня о 10:00.