Поширені не тільки у нас: звідки походять та кому давали прізвища на "-чук"

Прізвища українців часто утворювалися від роду діяльності їх перших носіїв, місця їх проживання або особливих рис характеру або зовнішності. На думку дослідників, прізвища з закінченням на "-чук (-юк)" мають українське походження.

Ці прізвища утворилися багато століть назад шляхом додавання суфікса "-чук" до основного імені (прізвиська або професії людини), пише ukr.media. Свого часу в Україні з'явилися Чумаки (спочатку чумаками називали людей, що їздили в Крим по сіль), Співаки, Коломийці (жителі Коломиї), Ковалі, Палії (артилеристи, підпалювали запал знарядь на Запорізькій Січі) і т. д. Суфікс -чук додавався до прізвищ, коли мова йшла про синів чи учнів цих людей.

У більшості випадків такий словотвір відображав родинні зв'язки. Син Палія — ​​Палійчук, Коваля — Ковальчук. Бондарчук був ніким іншим як сином бондаря, виробника бочок. Сина Сави українці називали "Савчуком", нащадка чоловіка, що проживає в Поліссі, — "Поліщуком".

Слід зазначити, що також є і версія, що суфікс "-чук" українці запозичили з тюркських мов. В силу територіальної близькості запорізькі козаки досить щільно спілкувалися з турками і кримськими татарами.

У мовах тюркських народів є суфікс "-чук", який буквально означає когось маленького. Використавши цю запозичену частину слова, українці стали кликати синів зазначених людей "Бондарчук", "Ковальчук", "Савчук" і т. д. Іноді вона застосовувалася і стосовно учнів. Ковальчуком міг бути й учень коваля, а не тільки його син. В цілому, такі прізвища отримували молодші члени сім'ї або молоді, недосвідчені працівники, які перебували в підлеглому положенні по відношенні до майстра.

Прізвища з закінченням на "-чук" поширені також і в інших східно-і західнослов'янських країнах. Наприклад, у Польщі такі прізвища гордо носять близько 400 тисяч людей. Тут також позначилася територіальна близькість до України. Сусідні народи зазвичай запозичують слова друг у друга або ж просто укладають міжнаціональні шлюби, внаслідок чого прізвища "кочують" з країни в країну.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, який слід Польща залишила в українській історії і як вплинула на формування прізвищ. В суспільстві того часу прізвище треба було заслужити.