"Мій будинок окупанти зруйнували вщент": як волонтери відновлюють житло на звільнених територіях
- Автор
- Дата публікації
- Автор
- 2739
!["Мій будинок окупанти зруйнували вщент": як волонтери відновлюють житло на звільнених територіях](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428x240/1/21/2248197c-319b1292ca68bfea661cb751c78ae211.jpg?v=2148_1)
Добровольчий будівельний батальйон "Добробат" об'єднав понад 47 тисяч небайдужих людей
Волонтери допомагають постраждалим відбудовувати зруйновані будинки та об'єкти соціальної інфраструктури. Наразі проєкт реалізують у семи областях: Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій.
На деокупованих територіях важко працювати не тільки фізично, говорить ексрадник міністра внутрішніх справ та співзасновник волонтерського проєкту "Добробат" Ростислав Смірнов. Місцеві розповідають багато важких історій про життя в окупації…
"Інколи думаєш, що ти вже такий черств'ячок, якого нічого не чіпляє, звик бачити ці біди, смерті, розруху… А потім, як батько можу сказати, натрапляєш на якусь історію, що стосується дітей, і тебе просто перевертає, – згадує почуте пан Ростислав. — Так, у селі Ягідне на Чернігівщині під час окупації тримали людей у підвалі понад місяць. Звідти ніхто не виходив, при тому, що там було понад 300 осіб. У кімнаті три на три метри перебувало десь 20 людей, які навіть не могли лягти, тому що не було куди. Дітей вкладали зверху на людей".
"Люди, які вмирали, лежали коло живих у підвалі"
69-річна Ольга Матвієнко – жителька села Ягідне Чернігівської області. Її будинок, що знаходився поряд зі школою, був зруйнований вщент. Разом з житлом сім'я втратила все майно: щось згоріло, щось вкрали окупанти.
Ольга Сергіївна з хвилюванням згадує часи окупації: шкільний підвал, в якому сиділи у полоні, загоряння будинку й усіх побудов на подвір’ї, собаку, що згорів живцем…
"Залишився лише погріб, в якому весь час сиділи росіяни. Зробили собі лежбище і там жили. А нас відправили у шкільний підвал. Нічого не дали з собою взяти — ані ліків, ані теплого одягу. Ми лише взяли брудні куртки, які були у погребі, – згадує важкі часи співрозмовниця "Телеграфу". – Окупантам там було комфортно, погріб хороший. Картоплю викинули звідти, консервацію порозбивали, повипивали. Ну що сказати, орда. Це жах".
Ольга Сергіївна говорить, що непрохані гості пиячили, усю горілку повиносили з будинків та магазину. Усе навколо зрівняли з землею, переорали своїми гусеницями весь город.
"Ця школа, де ми сиділи у підвалі, знаходиться у 200 метрах від нашого городу… Дуже тяжка ситуація була. Спочатку вони (окупанти) давали нам розпалювати вогнище на вулиці, гріти окріп, там трохи було на кухні продуктів, круп, щось люди з дому поприносили, – розповідає Ольга Сергіївна про життя у підвалі. – А потім вони стали дуже злими, перестали нас взагалі випускати на вулицю, навіть в туалет. Мінами закидали шкільне подвір’я. Людей поранило. Ті люди, які вмирали, лежали коло живих у підвалі…"
У маленькій кімнаті, говорить Ольга Матвієнко, їх було 27 осіб. Місця взагалі не було: хтось сидів навприсядки, хтось стояв. Всього у підвалі було понад 300 осіб, зокрема й діти.
"Сил вже не було, страшне зневоднення організму, страшенна простуда, температура, два тижні я там вмирала… Вижила, слава Богу, а вийшла – нема куди йти. Наче страшний сон, але ми це пережили", – говорить Ольга Сергіївна.
![Від будинку залишився тільки фундамент](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/8/a5/4c262620-df258c518faa3e05815abedd8e569a58.jpg?v=4957_1)
Спочатку сім'я винаймала кімнату у Чернігові, а у рідне село приїжджала і потроху розбирала згарище. Три тижні тому постраждалі перебралися у свій будинок, зробили там опалення.
Відновити житло родині допомогли волонтери "Добробату" за кошти уряду Латвії. Латвійці профінансували будівельні матеріали для відбудови семи будинків в цьому селі.
![Ольга Матвієнко](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/e/22/9e7fb4f5-f8156bba6fa6c8f4ea5bebcfc34e222e.jpg?v=7233_1)
"Добробатівці практично все зробили: змурували стіни, зробили дах. Фундамент та армопояс вже були. Поставили вікна, двері, залили бетонну підлогу", – розповідає Ольга Сергіївна про надану допомогу.
Хтось з волонтерів приїхав з Кривого Рогу, хтось з Маріуполя. Допомагають у відбудові й місцеві мешканці.
10 тисяч заявок за кілька днів
А розпочалася діяльність волонтерського проєкту "Добробат" з відновлення українських територій після деокупації Київщини.
Співзасновник проєкту Ростислав Смірнов розповідає: коли звільняли Київську область, він мав можливість потрапити на ці території одним із перших і побачити усі жахіття, які відбувалися там. Вже тоді було очевидним, що для відбудови потрібно багато часу та ресурсів. Тоді було вирішено кинути клич і об'єднати сили однодумців задля ліквідації наслідків "русского міра" у Бородянці: добровольці допомагали ДСНСникам розбирати завали.
За перші кілька днів, розповідає пан Ростислав, у Київській області зібрали понад 10 тисяч заявок. Зрозуміли, що здатні на більше, тому запустили чат-бот і вирішили розширювати географію. До проєкту додали ще дві області (Чернігівську та Сумську), щоб добровольці могли записуватися в ті батальйони.
"Ніхто сильно над проєктом і назвою не задумувався, я навіть не знаю, в який момент ця назва з'явилася – просто добровольці – "Добробат". Тоді ніхто не думав, що такий проєкт проіснує майже два роки і матиме понад 40 тисяч волонтерів. Ми просто хотіли допомогти людям, – розповідає Ростислав Смірнов. – Ми показували українцям на окупованих територіях, що вони не самі. Можливо, наші будинки, будівлі та вулиці не такі постраждалі, як у них, але ми допоможемо, в біді не залишимо".
Громадянство, вік і стать не мають значення
Волонтери батальйону – це люди різних професій, статі та віку, з різними думками та поглядами на життя, але з однією метою – допомогти.
Ростислав Смірнов каже, що розбирати завали й відбудовувати селища приїжджають люди з різних регіонів України та навіть з-за кордону: шведи, канадці, австрійці, поляки, румуни тощо.
"Це й етнічні українці, які давно жили в Америці. До прикладу, один хлопець, коли почалася війна, повернувся в Україну і пішов допомагати з відбудовою, – розповідає пан Ростислав. – У мене недавно був візит в Штати, де розташований найбільший американсько-український фонд "Razom for Ukraine", там працює координаторка Катя, і вона, як виявилось, приїжджаючи на декілька тижнів до мами у Ягідне Чернігівської області, волонтерила у "Добробаті". Я навіть цього не знав".
У Сумській області, за словами пана Ростислава, старшокласник щодня долав 30 км для того, щоб разом з волонтерами відбудовувати Тростянець.
Дехто з постраждалих, каже співзасновник фонду, не стримував сліз через небайдужість людей, які долали десятки кілометрів, щоб допомогти їм, абсолютно безкоштовно.
![Волонтери з прапорами - українським та з написом Добробат](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/e/79/2fbcc9fc-8e1d4240c372b7e9e0b1740ecc1f879e.jpg?v=1615_2)
Батальйон допоміг тисячам родин
"Добробат" займається саме первинною відбудовою пошкоджених об'єктів, перекриває зруйновані дахи, підмуровує пошкоджені стіни та ремонтує вибиті вікна.
![роботи на даху](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/d/c3/9ca6e2fb-92af7df12951b277f8a7e3aa4c620c3d.jpg?v=7118_1)
За час свого існування фонд допоміг тисячам родин стерти відбитки війни з їхніх будинків.
Розбір завалів і вивезення будівельного сміття – це великий і фізично важкий пласт роботи, наголошує пан Ростислав. І це не під силу виконати людям похилого віку самотужки.
![Волонтери працюють на розборі завалів](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/1/6f/eeff5628-6a20460066daa0558f3f90741a5306f1.jpg?v=2279_1)
"В Ірпені у нас техніка кілька місяців працювала щодня, абсолютно без вихідних. І знову ж таки, все це робили волонтери", – каже Ростислав Смірнов.
Перші місяці він і його партнер Віктор Андрусів самостійно фінансували цей проєкт. Станом на сьогодні у команди є дуже велика сітка партнерів, в тому числі й західних, зокрема уряди Латвії, Естонії, Бельгії, Агенція США з міжнародного розвитку (USAID) тощо.
"В основному партнери дають ресурси не "Добробату", а саме на якісь конкретні об'єкти, до прикладу, на відбудову школи в Чернігові, об'єкт в Харкові та ще один у Сумах. Вони виділяють кошти на будівельні матеріали, – каже пан Ростислав. – Ми проходимо повністю фінансовий аудит. У великих грантах це закладено. І це важливо. Для нас це про чесність та про відкритість. Чим більше ти відкритий, тим більше тобі довіряють. Ми хочемо бути максимально чистими, бо якщо буде хоч якась найменша [сумнівна] історія, то підірветься довіра, і після цього ми не зможемо нічого робити та отримувати таку допомогу".
"Добробат" постійно співпрацює з громадами, місцевими адміністраціями. Завдяки такій комунікації підвищується ефективність роботи. Активно допомагає батальйону бізнес: і український, і закордонний. До прикладу, потреби в електроінструменті повністю покриває компанія Hilti. Мережа ресторанів японської і європейської кухні "Євразія" надає волонтерам обіди у Київській області, а ще у них є меню зі спеціальною позначкою "Добробат", з якого певний відсоток йде на батальйон.
"У нас на сайті є зруйновані об'єкти, кошториси, фото "до". Паралельно ми самі шукаємо кошти та, коли є якийсь донор, показуємо список об'єктів, які потребують відновлення. Потім надсилаємо їм фото, фінансові звіти", – запевняє співзасновник проєкту.
До речі, на сайті кожен може залишити заявку, щоб стати членом батальйону. Зареєструватися для отримання допомоги також можна на сайті проєкту.