росія продовжує викрадати дітей з Херсонщини та Запоріжжя - хто буде відповідати і чи допоможуть санкції?

Російські окупанти продовжують викрадати українських дітей. Відомо, що зараз вони намагаються депортувати дітей з Херсонщини на Далекий Схід та з Енергодара Запорізької області до Криму під виглядом "евакуації".

Нині влада Херсонської області має інформацію про 245 сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які внаслідок депортації перебувають у росії або на тимчасово захоплених територіях.

Росіяни проводять так звані "профілактичні медичні огляди", "результати" яких потім використовують для вивезення українських дітей на "лікування" до рф. Фактично ж такі заходи є прикриттям для викрадення наших дітей. Про це нещодавно повідомив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

Він також наголосив, що підтримка міжнародної спільноти є вкрай важливою зараз. Тому держава розраховує на посилення санкцій проти винних у депортації українських дітей в 11-му санкційному пакеті, неформальне обговорення якого вже розпочали Єврокомісія та офіційні представники країн-членів ЄС.

"Телеграф" звернувся до правозахисників, щоб дізнатися, чи справді санкції зможуть зупинити ці злочини і хто саме буде нести відповідальність за викрадення українських дітей.

Як розповіли у Центрі громадянських свобод, гіпотетично санкції можуть допомогти, але багато що залежить від їхньої суворості, кола осіб, яких вони стосуються, та загального політичного контексту.

Кожен нестиме відповідальність

"Росіяни безсумнівно понесуть відповідальність за ці злочини. Навряд чи це буде колективний підхід до всіх окупантів. Чи то перед міжнародним, чи то перед національним судом це може мати лише індивідуальний характер. Але це не означає, що у випадку, наприклад, з незаконними депортаціями українських дітей відповідальними будуть лише ті, хто забирав дітей у батьків, садив їх в автобуси, перевозив їх на російську територію й там їх утримує. Координація цих процесів також є складовою воєнного злочину незаконної депортації. Так само кримінальній відповідальності підлягають ті, хто віддавав накази про вчинення воєнних злочинів", — стверджує член експертної ради Центру громадянських свобод Костянтин Задоя.

За словами кандидата юридичних наук, міжнародне право визнає, що навіть військові та цивільні керівники можуть нести відповідальність за злочини їхніх підлеглих, якщо вони знали про це і не вжили жодних заходів для запобігання або припинення. Тому коло відповідальних за воєнні злочини може виявитися дуже широким. Особливо тоді, коли це має характер політики, як-от у випадку з депортаціями українських дітей. Зрештою, росіяни давно прийняли політику геноциду.

Викрадати дітей допомагають також місцеві колаборанти

Українські зрадники із задоволенням грають на руку ворогу. Свого часу вивезенню дітей-сиріт з Херсона посприяли місцеві колаборанти, що отримали керівні посади у лікарні.

У Херсонській дитячій обласній лікарні знаходиться реанімація для дітей від народження до 29 днів, а також є власне хірургічне відділення. У ньому оперують малюків до трьох років. Протягом 9 місяців окупації Херсона тільки у відділенні анестезіології новонароджених знаходилося на лікуванні майже 200 немовлят. Частина з них — покинуті батьками.

Як повідомляють журналісти, щоб захистити малюків, лікарі всім писали вкрай важкий стан. Та зрештою в.о. головного лікаря — 70-річний Віктор Бурдовіцин підписав наказ виписати всіх дітей. Після цього росіяни мали можливість забрати немовлят до москви.

Чоловік передав росіянам доступ до медичних карток й особових справ (з контактами та адресами) працівників місцевої Нацполіції. Документи зберігалися у лікарні, тому після цього люди опинилися під загрозою затримання і подальших катувань у підвалах.

Як раніше розповідали "Телеграфу" у офісі Миколи Кулеби, кожна дія росіян у цьому питанні заздалегідь спланована. Вони нарощували зв’язки з колаборантами, щойно встановлювали окупаційну "владу". Спершу залякували людей і змушували відчути безпорадність. Після цього вони показово вивозили дітей колаборантів на якийсь час, а потім повертали. Це робили з метою ввести в оману і переконати у своїх позитивних намірах.

росія бере участь у міжнародних договорах, але все одно викрадає та мілітаризує дітей

Найважливішим міжнародним документом, що стосується прав дитини, є Конвенція ООН про права дитини 1989 року. Вона встановлює мінімальні стандарти для захисту прав дітей в усіх аспектах їхнього життя, включаючи захист від насильства, експлуатації та зловживань, які часто відбуваються під час війни. росія ж порушує ці фундаментальні принципи.

"Щодо базових вимог в питанні захисту дітей від мілітаризації, то це визначають так званий Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 1977 року та Конвенція про права дитини від 1989 року. Вони зобов‘язують держави вживати практично можливих заходів для того, щоб діти віком до 15 років, не брали безпосередньої участі в бойових діях. А також забороняють призивати дітей віком до 15 років до збройних сил. Факультативний протокол до Конвенції про права дитини від 2000 року підтверджує зобов‘язання держав за Конвенцією про права дитини, але підвищує вік дітей, яких ці зобов‘язання захищають, до 18 років. росія бере участь у всіх трьох договорах, тож вона має дотримуватися найбільш вимогливих стандартів Факультативного протоколу", — стверджує Костянтин Задоя.

Як розповідав "Телеграф" раніше, попри це росіяни активно використовують ідеологічну мілітаризацію дітей і навіть використовують їх у своїх військових цілях. Йдеться не тільки про українських дітей, а й громадян рф.

"Звісно, довести ці всі злочини не так просто. На жаль, всі ці договори не передбачають ефективних механізмів, які б можна було використати для захисту прав конкретної дитини. Ще один Факультативний протокол до Конвенції про права дитини від 2011 року впроваджує механізм індивідуальних скарг. Їх потерпілі можуть подати проти держав-учасниць, у разі, якщо вони порушують вимоги Конвенції та Факультативного протоколу від 2000 року. Однак Росія участі у Факультативному протоколі від 2011 року не бере, тому відносно допущених нею порушень цей механізм не може бути застосований", — каже юрист.

Залучення дітей віком до 15 років до участі в бойових діях та їхнє прийняття на службу до збройних сил абсолютно забороняє стаття 8(2) Римського статуту Міжнародного кримінального суду від 1998 року. Оскільки Україна визнала юрисдикцію МКС, потенційно цей суд може порушити справи у зв‘язку із залученням російською стороною українською дітей до участі в збройному конфлікті. До того ж примушування будь-якої особи, не лише дитини, до служби в збройних силах ворожої держави становить окремий воєнний злочин. Саме цими статутами може керуватися Україна, щоб довести справедливість та покарати винних.

Детальніше, про те, навіщо росія викрадає дітей, як саме їх використовує та хто має допомогти повернути їх додому читайте в матеріалі "Телеграфу": Пожирачі дитячих душ. Як росіяни використовують дітей для маніпуляції міжнародним співтовариством.