"Зламана щелепа і вибиті зуби": батько загиблого в частині бійця не вірить у самогубство

Майже рік з перервами триває розслідування смерті 29-річного Віталія — жителя одного з міст сходу України. Попри наявність вад здоров’я, молодого чоловіка мобілізували в армію, він встиг пройти навчання та кілька місяців пропрацювати на кухні військової частини А4350, а потім нібито наклав на себе руки.

Батько загиблого не вірить у цю версію, спираючись на висновки експертизи. А "Телеграф" з’ясовував, що відомо про смерть бійця.

Речі сина віддали не всі

Кілька місяців Віталій з родиною провів у населеному пункті поблизу лінії фронту, а у червні 2022-го року перебрався до більш безпечного регіону. Згодом опинився у Львові, де отримав статус внутрішньо переміщеної особи та тимчасовий прихисток. Як законослухняний громадянин став на облік у Шевченківському ТЦК і СП і був направлений на медкомісію, яка несподівано визнала його придатним до військової служби.

— Син має інвалідність з дитинства, в нього була III група, кожні два роки він повинен був проходити медико-соціальну експертизу для підтвердження статусу. В черговий раз не встиг це зробити, бо зпочалось повномасштабне вторгнення, — зазначає батько Геннадій. — У сина вроджена аномалія розвитку хребта, патологія тазостегнового суглоба, одна нога коротша за іншу на два сантиметри. Все це вказано у виписці з історії хвороби, результатах магнітно-резонансної терапії. Крім того, ці вади візуально помітні. Але комісія нічого з цього не взяла до уваги, бо документи були російською мовою. Голова комісії сказав: "Ми не розуміємо, що там написано, може, що ви міцний та кремезний". Так сина і мобілізували.

У військкоматі вирішили, що чоловік з хворим хребтом і суглобами може служити у 46-й окремій аеромобільній бригаді ЗСУ з пунктом постійної дислокації у Полтаві (в/ч А4350). Але вже у війську, напевно, пересвідчились, що з такими даними людині буде вкрай непросто, а то й неможливо штурмувати ворожі позиції.

— На передову сина не відправили, а поставили на кухню, — продовжує Геннадій. — І він готував їжу не на одну людину чи десять, а на велику кількість. Потрібно було піднімати важкі каструлі, а йому з його вадами це було складно. Він скаржився на фізичну втому і болі у спині, грудях, сподівався, що його все-таки "спишуть". Наскільки я знаю, навіть розмовляв про це з керівництвом. Але замість цього я отримав дзвінок, що Віталіка більше нема, нібито він наклав на себе руки. Це сталося 25 жовтня.

Батько чоловіка від початку не повірив у цю версію, бо за дві години до трагедії мав з сином розмову, вона була звичною. Виникли сумніви у батька і через деякі факти, які стали йому відомі згодом.

— За фактом загибелі сина порушили кримінальну справу, мене визнали потерпілою особою, — каже Геннадій. — Але несподівано у грудні слідчий вирішує закрити її, не дочекавшись висновків експертиз. Прокурор це рішення оскаржив і в січні розслідування поновили. Адвокат, якого мені призначили держава, ознайомився з результатами, зокрема, медичного висновку. І там вказано, що у сина було виявлено прижиттєві травми — зламана щелепа і вибиті зуби, тобто вони не були пов'язані з пострілом у голову.

Може, була якась бійка чи Віталіка просто побили. У протоколі огляду місця пригоди зазначалось: було дві кулі й дві гільзи (але половина з них потім зникла), автомат був поставлений на одиничний постріл. Дивно, що опитані свідки не чули пострілів взагалі, хоча в будівлі, де все сталося, на першому поверсі була їдальня, на другому жили бійці, — каже батько.

Геннадій додає, що хоча справу і поновили, новий слідчий досі не опитав його, хоча ця вимога містилась у дорученні прокуратури. Крім того, військова частина, де служив син, не дуже сприяє встановленню істини.

— Слідство має з'ясуватися, син сам собі вкоротив віку, чи був вбитий — і до цієї версії з огляду на перелічені моменти я схиляюсь, — каже батько загиблого. — На запит адвоката до в/ч, чи проводили вони внутрішнє розслідування, була відповідь, що вони його провели й дійшли висновку, що сталося самогубство. А коли вже слідчий зажадав документи, які б це підтвердили, виявилось, що нема ні протоколів, нічого, що стосувалося смерті мого сина.

Юрист, що представляє мої інтереси, готує клопотання про додаткові експертизи і я все-таки сподіваюсь, що будуть встановлені обставини загибелі Віталіка і винні в цьому особи. Зазначу ще, поховали сина коштом міста на заході України, де я зараз мешкаю. Військова частина виплатила залишок його заробітної плати й все. І дуже довго не могли мені відправити особисті речі сина, і потім прислали не все, десь подівся тактичний рюкзак, павербанк і маленький ніж. Для когось це, може, дрібниці, але син це купував за власний кошт і для мене це пам’ять про нього. Не хочу з цим розбиратися, але для мене це мародерство, брати те, що тобі не належить, тим більше у людини, яка померла.

Хворі в армії, а дужі — на кладовищі

В історії з Віталієм викликають запитання дії представників медкомісії та інших посадовців ТЦК та СП, бо відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особи, які визнані інвалідами, не підлягають призову, а отже мають відстрочку від мобілізації.

— Щоб отримати відстрочку, інвалідам 3-ї групи потрібно особисто зʼявитись в приміщення ТЦК та СП та подати відповідну заяву про надання їм відстрочки. До заяви інвалід має додати документи, які підтверджують інвалідність, а саме: довідка до акту МСЕК і пенсійне посвідчення інваліда, — пояснюють юристи.

Торік влітку були оприлюднені роз'яснення Міністерства охорони здоров'я, що таким особам, як Віталій, у яких закінчився строк інвалідності, можна подовжити її заочно. А повторний огляд МСЕК переноситься на строк після припинення/скасування воєнного часу. Чому ці законодавчі норми не були реалізовані — невідомо, але це може також стати приводом для розслідування компетентними органами.

Як це наразі відбувається з Березівським ТЦК та СП Одеської області. Цей підрозділ мобілізував до війська Бориса Глушака — мешканця села Ширяєве, що мав інвалідність з дитинства.

— Всі в районі знали хто такий Борька і його хвороби, але план дорожче честі офіцера. — Пару дзвінків військкома до лікарні і людина, неадекватна з дитинства, з епілепсією (в супроводі якогось кабана в військовій формі), з шизофренією та алкоголізмом за дві години проходить медкомісію і опиняється в частині, — так описав цю ситуацію в Facebook колишній державний член експертної групи Директорату громадського здоров’я МОЗ та профілактики захворюваності Павло Поламарчук.

Вже у військовій частині на Миколаївщині у новоспеченого бійця двічі стався епілептичний напад і він помер. За цим фактом відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 ("умисне вбивство") Кримінального кодексу України.

Крім того, дії службових осіб Березівського ТЦК та СП, а також медичної служби в/ч кваліфіковані як "недбале ставлення до військової служби" (ч. 4 ст. 425 КК України). Бо перші мобілізували до війська хвору людину, а другі — несвоєчасно надали допомогу. Розслідування цих справ проводять дві спеціалізовані прокуратури у сфері оборони Південного регіону України (Одеська та Миколаївська). Про це повідомляється на офіційному сайті відомства.

Крім того, попри наявний запит військових частин на нові кадри, на жаль, випадки з "самогубствами" та випадковими смертями у військових частинах наразі не рідкість. Про кілька таких розповідав "Телеграф". Наприклад, навесні цього року на полігоні в/ч А2582 на Житомирщині нібито від отруєння помер 35-річний Руслан Білека, який пройшов навчання за кордоном і готувався до відправлення на фронт. Але рідні бійця та їхній адвокат зазначають, що чоловік мав численні травми і ушкодження на тілі, і наполягають: його смерть була насильницькою. Але розслідування ще триває.

Також правоохоронці розбираються у справі 24-річного Богдана Говорухіна — бійця в/ч 3036 НГУ, який загинув в червні цього року під час несення служби на одному з блокпостів Дніпропетровщини.