Росіяни запроторили за ґрати на 27 років українського прикордонника за злочин, який він не вчиняв

Сергія Ростовського після тривалого полону засудили до тюремного ув'язнення

Український прикордонник Сергій Ростовський, що вже 19 місяців перебуває в російському полоні, попри сподівання рідних на обмін засуджений до тривалого терміну ув'язнення. Відповідне рішення днями ухвалив Верховний суд терористичної "Донецької народної республіки".

Інспектор прикордонної служби вищої категорії – начальник відділення прикордонної служби Сергій Ростовський опинився у полоні в росіян у квітні 2022-го року разом з побратимами, з якими тримав оборону на заводі імені Ілліча в Маріуполі. Майже через рік несподівано для родини він став "героєм" кримінальної хроніки, як обвинувачений у розстрілі подружжя медиків Шувалових. Все відбувалось за стандартною схемою: зізнання на камеру, тиражування відео у медіа та судовий розгляд справи. До цього прецеденту намагалась привернути увагу громадськості дружина бійця Юлія, наполягаючи: всі зізнання отриманні за допомогою фізичних знущань і тортур, наслідки яких видно неозброєним оком. Міцний та кремезний Сергій за місяці полону схуд ледь не вдвічі, має змарнілий вигляд.

Але попри зусилля рідних Сергій Ростовський в перші дні листопада почув вирок. Його було визнано винним у вбивстві двох осіб, вчиненому за мотивами політичної, ідеологічної ненависті та у жорстокому поводженні з цивільним населенням на окупованій території (пункти "а", "ж", "л" ч. 2 ст. 105 КК РФ та ч. 1 ст. 356 Кримінального кодексу рф). Покарання зробили максимальним, склавши терміни, передбачені двома статтями, відповідно, за ґратами українець має провести найближчі 27 років.

- Звісно, що мій чоловік не вбивав цих цивільних, бо був поранений на той момент і не міг добратися із заводу до району, де все сталося. Але чомусь окупанти вирішили саме на нього повісити цей злочин, — зазначила в коментарі "Телеграфу" дружина прикордонника Юлія Ростовська. — Знайшли якихось свідків і обставили все так, що це Сергій відкрив вогонь по подружжю медиків. До речі, що це за люди й чи існують вони взагалі, невідомо, бо на суді фізично вони присутні не були, лише оголошувались їх письмові показання. Загалом те, що відбувалось на засіданнях, це просто якийсь спектакль, який немає нічого спільного з правосуддям. Шансів на виправдання у чоловіка не було, бо він до того ж визнав свою провину, але вважаю, що у нього просто не було вибору в тих умовах, в яких він опинився.

Юлія зазначила, що за останні місяці чоловік трошки набрав вагу, але і досі значно худіший ніж був до полону. Чи має він якісь проблеми зі здоров'ям, наразі їй невідомо. Поки незрозуміло і де буде відбувати тривалий термін Сергій.

- Поки від моменту як мама чоловіка, яка була присутня на суді, повідомила, що йому дали 27 років, перебуваю у стані шоку, — говорить жінка. — І що робити далі, неясно. Мінімум, що можу зробити, щоб він залишався в Україні на слуху, і чекати на обмін. Зрозуміло, що вони зараз не відбуваються, але коли відновляться, хочу, щоб мій чоловік повернувся додому одним з перших. Він має на це право, стільки вже переживши у полоні.

Справа Сергія Ростовського не єдина, в якій обвинуваченими у вбивстві мешканців Маріуполя росіяни призначили українських військових. Наприклад, наприкінці вересня до довічного ув'язнення засудили військовослужбовця 23-го загону морської охорони Держприкордонслужби України 28-річного Дениса Гангалу. Таке покарання йому призначено нібито за розстріл у середині березня 2022-го року цивільних автівок, що призвело до загибелі трьох людей.

А у середині жовтня обвинувальний вирок за замах на вбивство, жорстоке поводження з військовополоненими та умисне заподіяння середньої тяжкості шкоди здоров'ю, вчинене з особливою жорстокістю, організованою групою, за мотивами політичної, ідеологічної ненависті, із застосуванням предмета, що використовується як зброя, почули бійці 36-го окремої бригади морської піхоти ЗСУ. Артема Бучковського засудили до 22 років, Владислава Стрюкова — до 20, а Іллю Гальчукова, Владислава Сергейчука, Сергія Книжника, Сергія Кривцуна та Олександра Матушанського — до 16. За даними російських медіа, вони були дотичні до тортур та знущань з полонених, яких тримали на заводі "Азовмаш".

Головним постраждалим став 41-річний маріуполець, що перейшов на бік ворога і служив у народній міліції "ДНР". Принаймні його історію активно використовували журналісти для створення відповідної громадської думки. Нібито чоловік після виконання завдання від командування вирішив провідати батьків у Маріуполі, де і був захоплений, потім його тривалий час утримували, били, а найважчі ушкодження йому наніс морпіх Дмитро Євган. Справу останнього виділено в окреме провадження через суспільний резонанс. Крім стандартних звинувачень як у побратимів окупанти додали йому ще "насильницьке захоплення влади та навчання терористичній діяльності". Процес ще й досі триває у Москві.

Як повідомляв "Телеграф", насправді саме росіяни знущаються з українських полонених, як військовослужбовців, так і цивільних, про що розповідають бранці, які повертаються додому.