В Україні — новий дефіцит: економіка задихається через нестачу робочих рук

Читать на русском
Автор
15162
Pixabay Новина оновлена 09 серпня 2023, 10:19

Поки українські ПТУ навчають майбутніх слюсарів та зварювальників онлайн, заводи готові брати працівників з вулиці.

Війна максимально загострила проблему дефіциту кадрів у вітчизняній економіці. Одна частина країни служить в ЗСУ, інша — виїхала за кордон. Підприємства, які продовжують працювати в Україні, прогнозують, що за два-три роки економічне зростання буде обмежене головним чинником: нікому буде працювати.

Відтік робочих кадрів — виклик для бізнесу

Європейська Бізнес Асоціація вчетверте провела опитування бізнесу у чотирьох стратегічних регіонах, де зосереджені її місцеві офіси — Львів (об’єднує компанії з областей на заході), Одеса (південь), Харків (схід), Дніпро (центр). Спільними викликами для більшості регіонів є питання мобілізації, передбачуваності процедури бронювання, відтоку робочої сили за кордон.

Членкиня ревізійної комісії Асоціації меблярів України Надія Родіонова каже, що вже зараз галузі бракує робочих рук, і підприємства ледь не з вулиці готові зазивати перехожих і ставити біля верстата.

На суттєву нестачу кваліфікованих працівників у будівництві та суміжних галузях вказує і власник будівельної компанії "Фенікс груп" Назар Бенч: "З початком мобілізації на всіх підприємствах будівельної галузі стикнулися з браком профільних спеціалістів. У свою чергу, виробництва часто розташовані у невеликих містах, що обмежує і робить процес пошуку персоналу витратнішим. Така тенденція з кадрами негативно позначається і на економічних показниках підприємств, і на галузі загалом".

В IT-сфері також стурбовані цим питанням. "Якщо ми сьогодні не маємо візії, як нам зберегти таланти, то за три роки нам нікого буде наймати", — каже виконавча директорка Kharkiv IT Cluster Ольга Шаповал.

Безробіття на тлі кадрового голоду

В органах влади усвідомлюють проблему. "Найчастіше на роботу шукають водіїв, вантажників, підсобних робітників, трактористів, продавців. Особливо не вистачає молодшого медичного персоналу", — каже депутатка Верховної Ради, секретар комітету освіти, науки та інновацій Наталя Піпа.

Однак, наприклад, 2022 року 47 000 безробітних осіб здобули професійну (професійно-технічну) освіту за сприяння Служби зайнятості. З них 29 000 пройшли навчання в центрах професійно-технічної освіти ДСЗ у сфері ІТ. Це — курси з основ розробки сайтів, створення об’єктів і сцен 3D-графіки у 3ds Max, тестування програмного забезпечення та створення додатків у середовищі Unity 3D C. Великий попит мали також короткострокові, цільові курси, наприклад, "Оператор безпілотного літального апарату".

За словами Наталі Піпи, свіжих статистичних даних про працевлаштування випускників цього року ще нема, а цифри попередніх років демонструють, що серед основних причин дефіциту кадрів працедавці найчастіше називали недостатню кількість кандидатів (33,4%) і незадовільний рівень кваліфікації претендентів на посади (22,9%).

Це підтверджують і дані Результатів моніторингу системи профосвіти в межах Туринського процесу в Україні (далі — Звіт. — Авт.). Окрім того, що працевлаштування випускників закладів профтехосвіти у Звіті названо "скромним", там також підтверджують, що "пропоновані освітні можливості заповнені програмами, що мають слабкі зв’язки з ринком праці з точки зору доступності навчання на робочому місці".

"Ринок потребує інших знань, аніж дає профтехосвіта. Цю проблему нам потрібно подолати, — каже Наталя Піпа. — Це цілком реально, для цього потрібно Міністерству освіти знайти механізм співпраці бізнесу із закладами профтехосвіти. На основі цього мали б формуватися навчальні програми. Вони мають бути приземлені до реалій і відповідати потребам".

Змін потребують застарілі способи й умови підготовки спеціалістів, недосконалість механізмів оформлення на практику, застаріла матеріально-технічна база навчання.

За даними Звіту, система П(ПТ)О стикається з безліччю проблем, у тому числі з нестачею людських ресурсів, регіональними дисбалансами в розподілі персоналу, відтоком конкурентоспроможних викладачів за кордон, а також дефіцитом життєвих і професійних умінь для роботи з учнями, які переживають спричинену війною психологічну травму.

Станом на 1 липня 2022 року в загальноосвітній сфері працювало 23 905 педагогічних працівників, що на 31,9 тис. менше, аніж на 1 вересня 2020 року. З них 1258 — внутрішньо переміщені особи, 904 — проживають за межами України, 472 — перебувають у неоплачуваній відпустці, 654 — проходять службу в ЗСУ та Силах територіальної оборони. За період дії воєнного стану ще 372 вчителі звільнилися зі своїх посад.

Також станом на 1 січня 2023 року кількість закладів, що пропонують освіту в змішаному форматі становила 283 (49%), тоді як кількість закладів, що працюють виключно онлайн, — 179 (31%).

"У разі, якщо поєднується онлайн і офлайн навчання, ми повинні шукати золоту середину, — каже Наталя Піпа. — Зрозуміло, що практичним умінням навчати токаря нереально, але є ті дисципліни в загальному курсі професійно-технічної освіти, які можна вивчати дистанційно. На жаль, не всі заклади освіти мають достатньо місткі укриття, щоб всі студенти навчалися офлайн".

Справа рук потопаючих

Міністерство економіки планує підтримати бізнес держзамовленням.

"Масштабна відбудова і модернізація вимагатиме залучення великої кількості працівників робітничих спеціальностей, інженерно-технічних фахівців, IT-спеціалістів. Тож вже цього року кількість фахівців, яких готуватимуть за кошти бюджету за цими спеціальностями, зросте", — запевняє перший віце-прем’єр — міністр економіки Юлія Свириденко.

В планах — 2023 року збільшити державне замовлення на підготовку робітничих кадрів на 1821 особу.

В Міносвіти розраховують, що цьогоріч до системи ПТО приєднаються 100 тис. вступників. З них 5 тис. — на бюджет, решта фінансування планують із регіонального замовлення. Про це каже заступник міністра освіти Дмитро Завгородній: "20-25% випускників шкіл обирають профтехосвіту".

А поки система ПТО кульгає на обидві ноги, бізнес намагається самотужки і разом з Міносвіти "лупати сю скалу". Наприклад, група МХП спільно з Ладижинським фаховим коледжем Вінницького національного аграрного університету почала впроваджувати програму підготовки фахівців за дуальною моделлю (велику кількість часу — до 70% — учень знаходиться на виробництві).

Часто навчальні програми, які створює бізнес, є більш ефективними і дають більше знань та умінь для праці. Бізнесу вигідніше зробити власні курси замість того, щоб взяти когось вже з профтехосвітою. Таке часто спостерігають в IT-сфері, готельно-ресторанному бізнесі та інших галузях.

"Ми повинні це змінювати, щоб не платити за освіту двічі, перший раз як платники податків, другий раз як бізнес, незадоволений рівнем державної освіти", — констатує Піпа. Вона зазначає, що бізнес в більшості створює навчальні курси, які не мають акредитації, не видають дипломи про завершений ступінь спеціаліста чи бакалавра.

Ресурси бізнесу не безмежні

Проте підприємства в умовах війни також не можуть усе тягти на своїх плечах. За даними Звіту, чимало роботодавців призупинили навчання працівників 2022 року — 42 % компаній скоротили витрати на навчання працівників у будь-якій формі.

2022 року було ратифіковано Фінансову угоду "Програма підтримки професійно-технічної освіти (ПТО) в Україні", якою передбачені перспективні інвестиції у 58 млн євро від Європейського інвестиційного банку. Це фінансування призначене для створення мережі центрів професійної досконалості, а Інвестиційна платформа сусідства ЄС додатково виділила 8,5 млн євро на ширший розвиток ПТО. Однак це фактично експеримент на базі певних освітніх закладів.

Що робити?

На думку фахівців з Європейського фонду освіти (European Training Foundation), забезпечення відповідності змісту та якості освіти потребам регіональних ринків праці, можливе завдяки конкретним заходам:

  • наданню можливості набуття професійних умінь (проходження перепідготовки) дорослому населенню за державним/регіональним замовленням на підготовку робітників;
  • розробці сучасних державних освітніх стандартів для робітничих професій та освітніх програм;
  • залученню бізнесу до процесу підготовки фахівців в закладах П(ПТ)О через дуальну освіту.

"Є три основні речі — перше, навчальні програми мають бути краще узгоджені з ринком праці, МОН має знайти для цього механізми, — підсумовує і Наталя Піпа. — Друге, зарплати персоналу мають бути вищими. Громади, які мають можливість дофінансовувати це — вже мають позитивні результати. Відповідно у професійно-технічну освіту піде більше людей. Третє, популяризація цього типу освіти серед молоді з допомогою різних способів".

А поки у владних кабінетах планують правильні реформи, бізнес шукає кошти, щоб закрити і цю прогалину.