"Запрошували в Apple та Google, але мене ніколи не тягнуло до таких гігантів", - інтерв’ю з українцем, інструмент якого використовує NASA для карти марсоходу

Нещодавно увесь світ, в том числі й жителі України, з цікавістю спостерігали за тим, як марсохід Perseverance приземлився на поверхню Червоної планети. На момент історичної події мало хто знав, що космічна місія NASA "Mars 2020" проходить не без участі українців. Вже наступного дня після висадки марсоходу вітчизняні ЗМІ облетіла новина про те, що американське космічне агентство використало у проєкті розробку українця Володимира Агафонкіна. Простими словами, інтерактивна карта пересування роверу Perseverance по Марсу на сайті NASA працює в тому числі завдяки коду нашого програміста. Звучить круто, є чим пишатись, але подробиць мало. 

На Марсі вперше з моменту утворення помітили рух великих хвиль піску

Щоб дізнатися більше, "Телеграф" поспілкувався з нашим земляком та встановив, що київський айтішник вміє не тільки кодити, а ще має власний музичний гурт. Він відмовився від работи у Google та Apple, перейшов на українську та вірить у майбутнє своєї країни.

Починалось все з "NASA використовує код українця для карти марсоходу на вебсайті"

– Вітчизняні ЗМІ влаштували тобі потужний піар – ти був просто "Суперзіркою" у вирі всіх цих подій з Марсом. Якою була твоя реакція?

– Було смішно і трошки незручно за цим спостерігати – прекрасний приклад того, як ЗМІ передруковують один в одного новини без розуміння їх суті. Починалось все з "NASA використовує код українця для карти марсоходу на вебсайті", а через декілька колін вже перетворилось на "Українець розробив програмне забезпечення для контролю марсоходу", що вже зовсім далеко від дійсності. Розумію, що ЗМІ потрібні "перемоги" але звучить оригінальна новина крутіше, ніж є насправді.

Щодо використання коду для онлайн-карти – це для мене звичне явище, тому що я вузьконаправлено працюю у сфері вебкартографії вже 13 років, це справа мого життя. З них останні вісім – на американську компанію Mapbox, що розробляє технології карт для таких гігантів, як Facebook, Snap, IBM, Samsung, CNN, New York Times і так далі. І більшість технологій, над якими я працюю – Open Source, тобто з відкритим кодом, і ними може користуватися будь-хто. Це стандартна практика у сфері веб-розробки.

– Взагалі з тобою особисто хтось з преси розмовляв, бо я не бачив в публікаціях жодного твого коментаря?

– Звертались, та їм не дуже цікаво публікувати коментарі типу "Я не маю ніякого відношення до NASA". Навіть запрошували на телеканали, але я відмовився. Така незаслужена увага скоріше втомлює.

– Твій інструмент Leaflet став стандартом індустрії карт – це означає, що тепер вільну для завантажування модель використовують як мірило?

– Так, але Leaflet – проєкт достатньо простий і маленький, він став настільки популярним за десять років саме завдяки цьому. В час, коли інструменти для інтерактивних карт створювали складними, заплутаними, з безліччю можливостей, я вирішив створити нарочито мінімалістичний, легкий компонент, яким могли б користуватись і початківці. Мені пощастило зайняти вільну нішу, і тепер карти з моїм кодом можна побачити всюди.

– Не жалкуєш, що виклав свою роботу на Open Source, а міг заробити багато грошей?

– Так це не працює. Якби цей код був закритим, їм би ніхто не користувався. До того ж успішні open-source-проєкти, хто б не був їх початковим автором, згодом стають суспільними, залучаючи багато інших людей, що допомагають його розвивати. У випадку Leaflet до його коду за десять років долучилось вже майже сім сотень людей, та й зараз основною розробкою займаються інші. Це природний колаборативний процес – спільнота людей з абсолютно різних країн, компаній, іноді навіть конкурентних, збираються разом, щоб будувати щось на суспільне благо.

Завдяки open-source-проектам я побудував прекрасну кар’єру, знайшов роботу мрії та визнання у своїй професійній сфері – а це вже своєю чергою опосередковано приносить і гроші, і задоволення від життя.

NASA запустить чергову місію на Марс для пошуку ознак життя

– З NASA з тобою спілкувались перед тим, як використати її на своєму марсоході?

– І ти туди ж! (сміється) На марсоході не використовували, всього лиш тільки на вебсайті. І ні, я про це дізнався з Твіттеру, але це так зазвичай і відбувається.

Мені неймовірно пощастило мати можливість працювати там, де я зараз

– Тобі пропонували роботу за кордоном? Якщо так, то хто?

– Принаймні на співбесіди запрошували більшість техгігантів типу Google та Apple, але мене ніколи не тягнуло в подібні компанії. Для великих корпорацій такі програмісти, як я – маленька піщинка в океані, і хоч там, з одного боку, високі зарплати та чудові умови з іншого – багато бюрократії й мало можливостей відчувати істотний вплив і займатись тим, що дійсно захоплює.

До того ж після багатьох подорожей й зокрема десятків робочих поїздок в США, в мене жодного разу не виникало бажання емігрувати в іншу країну. Я люблю Україну, мені важливо, щоб поруч були мої друзі й рідні, і хочеться принаймні спробувати будувати майбутнє своєї сім’ї тут, де народився і прожив все життя. Хоча б поки є надія, що країна прямує до цивілізованого демократичного майбутнього (хоч і дуже повільно).

– А де б ти хотів працювати?

– Це може прозвучати наївно, але мені неймовірно пощастило мати можливість працювати там, де я зараз. Віддалено, без прив’язки до офісу, з досить високою зарплатою, великим кредитом довіри, свободою у виборі робочих задач, в дуже талановитій команді, працюючи над новітніми технологіями, які торкаються життя мільйонів людей. Не зустрічав нічого і близько подібного серед пропозицій по роботі. З іншого боку, оскільки я працюю над інтерактивними мапами вже 13 років, я дуже вузький спеціаліст, що робить мій досвід особливо цінним для поточного роботодавця, але також сильно звужує коло компаній, які могли б його як слід оцінити.

В мене, як і у більшості моїх українських друзів зі сфери ІТ, ніколи не було жаги до розкоші

 – В тебе є політична позиція, вона патріотична. Отже, якщо країна агресор, або людина, з якою не збігаються погляди на ситуації в країні/світі запропонує вигідний контракт, що ти будеш робити?

– Звісно ніхто на таке питання не відповість, що обрав би країну-агресора, але навіть якщо не розглядати моральну сторону питання, для мене це легкий вибір, адже мені в принципі не потрібен "вигідний контракт". Після певного рівня достатку, який забезпечує основні потреби сім’ї (житло, харчування, школа для дітей), більше грошей не додає щастя, особливо якщо заради них треба йти на компроміси з совістю й ускладнювати собі життя.

Погода на Марсі: вчені з'ясували, яким був клімат на Червоній планеті

В мене, як і у більшості моїх українських друзів зі сфери ІТ, ніколи не було жаги до розкоші. Навіть перше в житті авто ми завели тільки два роки тому, коли без нього в передмісті Києва з двома дітьми стало занадто незручно, і це маленький економічний хетчбек. До високої зарплати в ІТ мені довелося довго звикати, продовжуючи за інерцією на всьому заощаджувати й не купуючи нічого без гострої потреби. Програмісту зазвичай для щастя багато не потрібно – хороший комп’ютер, зручне місце для роботи та можливість іноді подорожувати. Все інше – нематеріальне.

– Є бажання щось зробити по роботі для України? Може оборонка, може щось корисне?

– Я був би радий допомагати, але такі проєкти зазвичай потребують сконцентрованої роботи на повний день, і на сторонні проєкти поза роботою та сім’єю з двома дітьми зараз просто не вистачає сил. Але знаю, що серед тих, хто працює в цих сферах, є дуже талановиті програмісти, і я зі свого боку завжди радий допомогти їм порадами по інтерактивним картам.

Я навіть веб-розробкою почав займатись, тому що треба було створити для свого музичного гурту сайт

– Окрім фронтенд-розробок в тебе є ще інше життя – це музика. Давай про це поговоримо. Твій гурт "Обійми Дощу" – це друге життя, хобі, основна діяльність?

– Музика – моє палке захоплення, яким займаюсь більшість свого життя. З нього вже 17 років існує гурт "Обійми Дощу". Я навіть веброзробкою почав займатись тому, що треба було створити для нього сайт – я почав вивчати відповідні технології, і тільки потім зрозумів, що можу займатись цим професійно.

В пісні "Обійми Дощу" вкладено дуже багато любові, сил і натхнення, і я ними можу по-справжньому пишатись. Ніщо не зрівняється з відчуттям, коли музичні ідеї складаються в єдине ціле, як частини прекрасного пазлу, захоплюючи подих. Багато творців в інтерв’ю заявляють, що не можуть слухати власні альбоми після їх випуску, але для мене це нонсенс – я слухаю з величезним задоволенням, мої діти теж люблять і наспівують ці пісні, і впевнений що і в глибокій старості буду пишатися музикою, до створення якої долучився.

Але якщо визначати основну діяльність чимось, чим я заробляю або сподіваюсь заробляти на життя в майбутньому, то тут захоплення музикою – річ скоріше протилежна, що потребує постійного вкладання коштів, тобто хобі. В Україні прожити з авторською музикою практично неможливо – професійні музиканти змушені або грати суто розважальні кавери по кабаках і весіллях, або шукати іншу роботу, щоб хоч якось прожити. Тим одиницям, яким вдається прожити з авторською музикою, таким як Океан Ельзи, Бумбокс, я не заздрю – для цього їм до пандемії доводилось гастролювати майже кожен день, не бачити сім’ї, працювати більше, ніж я би міг колись витримати, а зараз ще складніше. В цьому плані мені пощастило, що я можу заробляти програмуванням та не переживати за гроші, створюючи пісні, хоч на це й не залишається багато часу.

– А чим займається решта учасників групи?

– Микола, співавтор пісень і басист – теж програміст. Гітарист Олексій теж працює в IT, у відеопродакшні. Ударник Ярослав грає в багатьох інших гуртах та викладає ударні в рок-школі. Альтистка Оленка працює в оркестрі, а також малює стильні фешн-ілюстрації. Наймолодший учасник гурту та клавішник Євген вчиться на композитора, грає джаз в клубах і викладає музику дітям в школі.

– Музика може бути поза політикою?

– Політика – частина нашого життя, хочемо ми цього чи ні, а музика – його відображення. У артистів можуть бути різні акценти, по-різному приховані сенси, але певним чином політика завжди має відбиток на творчості.

В якийсь момент нам стало зрозуміло, що ми хочемо виховувати дітей українською

– Айті-сфера може бути поза політикою?

– Також навряд, адже політика досить сильно впливає на умови розвитку бізнесу, оподаткування, банківську сферу, урядові послуги, корупційну складову, відтік спеціалістів за кордон, тощо – все, що впливає на розвиток сфери ІТ в Україні.

– Ти все життя україномовний?

– Я виріс в суто російськомовній сім’ї, російськомовному оточенні, родина по батьковій лінії в мене з Росії (Калінінградська обл.), і майже все життя я розмовляв російською.

Марс будуть досліджувати за допомогою нових батарей

– Важко було переходити на українську?

– Почало змінюватись це у 2014-му – окрім того, що почалась війна, в мене народились дівчата-близнята. І в якийсь момент нам стало зрозуміло, що ми хочемо виховувати дітей українською. Переходити не дуже важко, особливо останній рік, коли спілкуюсь здебільшого з сім’єю і не веду дуже активне соціальне життя. Дуже допомагає споживання українського контенту – книги, фільми та серіали в українському перекладі, YouTube-шоу на кшталт Телебачення Торонто, Geek Journal і Клятого Раціоналіста. Приємно, що хоч такого контенту і мало у порівнянні з російським сегментом, але з кожним місяцем стає більше.

– Після публікацій про тебе в іноземній пресі та купи новин про марсохід на тебе стали звертати більше уваги. А на творчості це якось зобразилось?

– Не помітив ніяких змін. В нас взагалі специфічна аудиторія – "випадкові" слухачі на такій складній і насиченій музиці не затримуються, зате люди, яких зачепило при близькому знайомстві з нашими піснями, стають відданими слухачами на роки.

– Як пережили локдаун та карантин?

– Знайшли для себе нові захоплення, якими можна займатись вдома. Я дуже серйозно захопився випічкою і хлібом на заквасці й за рік навчився пекти хліб не гірше, ніж в крафтових французьких пекарнях. Це дуже глибоке хобі, в якому багато як хімічно-інженерних нюансів, в які можна поринути з головою людям з аналітичним складом розуму, як я, так і творчих. Процес повільний і приносить задоволення. Дуже приємно, коли щось дійсно вишукане створюється фізично, за допомогою рук, чого мені як програмісту не вистачає.

Жінка захопилась влаштуванням пишного саду на наших двох балконах, з безліччю рослин, квітів і сукулентів, і в теплу пору року там можна проводити цілий день.

А взагалі намагаємось більше насолоджуватись повільним, розміреним життям – читати гарні книги, дивитись захватні відео, слухати цікаві подкасти та аудіокниги, більше гуляти на свіжому повітрі, займатись спортом (полюбляю силові зі штангами).

Складно створювати бізнес з високими технологіями там, де його може "віджати" якийсь чиновник

– Ти інтроверт чи екстраверт?

– Я завжди себе вважав інтровертом, але друзі чомусь кажуть, що однозначно екстраверт. А правда, мабуть, десь посередині – я не люблю галасливих компаній та гучної музики, не дуже балакливий, мене зазвичай не тягне на масові заходи типу фестивалів і мені комфортно в тиші й на самоті. Але також дуже ціную своїх близьких друзів і спілкування з ними. Мені дуже важлива їх думка.

– Що потрібно для натхнення айті-робітнику та музиканту?

– Мабуть, в обох сферах дуже важливо відчувати свій вплив – що те, що ти робиш, не марне і робить чиєсь життя кращим. І любити сам процес. Для мене елегантно розв’язати складну алгоритмічну задачу після маси спроб, або знайти нарешті влучну фразу, яка складеться як пазл з частиною нової пісні – це викликає захоплення і радість. Ти шукаєш ці відчуття знов, коли берешся за нову складну інженерну проблему або сідаєш писати нову пісню. Без ентузіазму й любові до того, що робиш, рідко виходить щось варте зусиль.

– Як думаєш, в України є потенціал робити не тільки на аутсорс, а ще й для свого розвитку? Будуть в нас тут власні високі технології, дрони, роботи та кіберпанк з сингулярністю?

– Потенціал неймовірно високий! Серед українців приголомшливо багато талановитих, розумних, творчих людей, які прагнуть робити світ навколо себе краще і їм це вдається блискуче. Треба всього лиш зробити так, щоб вони не їхали жити назавжди за кордон, або повертались, а для цього першочергова задача – боротьба з корупцією. Складно створювати бізнес з високими технологіями там, де його може "віджати" якийсь чиновник і почуватись в безпеці там, де судді, поліція і бандити по одну сторону, а будь-які кошти на покращення інфраструктури та медицини розкрадаються в невимовних масштабах. Вірю, що ми це колись поборемо, але шлях буде складний і довгий.