Ядерний реактор на Місяці і космодром біля Криму: як Україна здійснює космічний камбек

Сьогодні, 12 квітня, виповнюється 60 років з дня першого польоту людини в космос. Одна з головних подій в історії людства стала можливою завдяки українським фахівцям, які спроєктували та зібрали ті найперші ракети. Але це сталося понад півстоліття тому, ще за радянських часів. Як живе галузь сьогодні і чим може пишатися сучасна Україна? Чи можемо ми вважати себе космічною державою?

Ми зібрали воєдино все, що слід знати про минуле, сьогодення і, хочеться вірити - майбутнє української космонавтики. І допомогли нам в цьому представники галузі - люди, які щодня наближають Україну до того самого камбеку у великій космічної грі. До вашої уваги - пілотний матеріал проєкту #ГордістьУкраїни.

Редакційний спецпроект #ГордістьУкраїни, який "Телеграф" запускає з нагоди 30-річчя незалежності нашої країни, покликаний розповісти про хороші новини та позитив у непрості для усіх нас часи. Наші журналісти постараються нагадати українцям про те, чим ми можемо пишатися і чому Україна - дійсно велика держава.

Старий новий український космос

Найвідоміші успіхи українців у космосі залишилися в далекому минулому. Досягнення конструкторів Сергія Корольова і Валентина Глушка поки нікому перевершити не вдалося. Саме вони заклали основи радянської, а багато в чому і світової космічної галузі. Без них політ людини в космос, 60-річчя якого ми сьогодні відзначаємо, просто не був би можливий.

До речі, першим українцем в космосі був Павло Попович, який пілотував космічний апарат "Восток-4" в серпні 1962 року. А першим космонавтом вже незалежної України був Леонід Каденюк, що виконав політ у складі американської місії в 1997 році. Крім космонавтів, ми активно відправляли в космос штучні супутники. Так, КБ "Південне" за свою історію спроектувало більше 400 апаратів, більшість з яких запустили в радянські часи.

Говорячи про український космос періоду незалежності зазвичай згадують супутники сімейства "Січ", ракетоносії "Маяк", "Зеніт", "Дніпро", "Циклон", проєкти "Океан-О", "Мікрон", АУОС і інші, спроектовані ще за радянських часів.

За останні 30 років галузь практично не реформувалася, законсервувавши радянські риси. З одного боку, це дозволило зберегти значну частину радянської спадщини, але з іншого - перешкоджало розвитку. Індустрія повільно згасала. Тільки в 2019 році президент Володимир Зеленський підписав закон № 143-IX, який відкрив цю сферу для приватного бізнесу. Саме цю подію всі представники галузі називають головним досягненням останніх десятиліть. Тому що реформа повертає в український космос оптимізм, перспективу і гроші.

Космос в законі

"Найбільш важливою подією останніх років я б назвала закон, який скасував монополію держави на ракетобудування, і відкрив космос для приватних компаній, - говорить Наталія Боротканич, координатор космічних проектів компанії EOS (входить до групи компаній Noosphere, США). - Іншим вагомим фактором є те, що в Україні нарешті з'явилися приватні космічні підприємства, такі як Noosphere".

Голова Державного космічного агентства України (Держкосмос) Володимир Тафтай зазначає, що закон створює умови для розвитку вітчизняної космічної галузі, підвищення її інвестиційної привабливості, формування конкурентного середовища для суб'єктів космічної діяльності різних форм власності, в тому числі і приватної.

"Завдяки реформі наші громадяни і юридичні особи отримали можливість вільно досліджувати, використовувати космос і ресурси, що містяться в ньому. 8 квітня 2021 року наше агентство направило в Мінстратегпром новий проєкт Закону України "Про затвердження загальнодержавної цільової науково-технічної програми України" на 2021-2025 роки. Він посилить підтримку галузі і вітчизняних розробників", - говорить Тафтай.

Максим Ткаченко, засновник проекту Space Hub (Україна, Дніпро), згоден з важливістю реформи, однак переконаний, що поки ще зроблено дуже мало.

"Україна сьогодні, незважаючи ні на що, - космічна держава. Але держава тільки недавно легалізувала приватний космос, розпочавши серйозну реформу. У майбутньому, сподіваюся, на нас чекають нові досягнення, - говорить він. - Головне, чим ми можемо пишатися сьогодні - це наші фахівці. Але будемо чесні: це ще радянська спадщина - середній вік інженерів 50+ років, а молоді немає взагалі. Однак у нас є відмінна основа і хороші стартові позиції. Головне - налагодити правильний контроль".

За словами Максима Ткаченка, дозвільна система все ще недостатньо гнучка. Крім того, Держкосмос не працює над розвитком нового сучасного бренду і позиціонування України як космічної держави і багато хто за кордоном досі вважають нас "областю Росії".

Співавтор закону, який змінив правила гри в українському космосі, народний депутат Роман Грищук (фракція "Слуга народу"), вважає, що реформа знижує темпи і знову повертається до державного космосу, хоча ініціатори реформи робили ставку саме на розвиток приватного сектора.

"Прийняття законопроєкту повинно було стати сигналом до демілітаризації і корпоратизації космосу в Україні, - говорить депутат. - Це був перший крок до переходу від планової до ринкової економіки в сфері космосу, бо ми фактично спростили деякі процедури для приватних космічних компаній. Але, звичайно, цих змін було мало".

За його словами, рік тому в березні відбулося виїзне засідання комітету з питань економічного розвитку в Дніпрі.

На ньому були позначені три пріоритети:

• Поділ державного управління космічною діяльністю і космічною промисловістю. Йшлося про розподіл повноважень між Мінекономіки та ДКАУ та корпоратизації державних космічних підприємств;
• Членство України в Європейському космічному агентстві (ЄКА);
• Підтримка розвитку приватного сектору.

"Ці пріоритети повинні були знайти відображення в Загальнодержавну цільову науково-технічній космічній програмі України. З тих пір змінилося три голови Державного космічного агентства, а віз і нині там, - розповідає Роман Грищук, - Кабмін таки затвердив космічну програму в січні. Але вона містить мало конкретики. В кінці маємо обіцянку створити 2 тисячі робочих місць. Де? У державному секторі? За рахунок чого? І це, до речі, єдиний показник в програмі. Якщо єдина кінцева мета України в космосі - це створення робочих місць, то може простіше їх створювати в аграрному секторі?".

Депутат нарікає, що акцент знову на державі, а не на приватному секторі. У Кабміні забули про корпоратизацію державних підприємств, яка дала б поштовх до розвитку, замість "руху за інерцією на колишню славу" і за рахунок політичних домовленостей.

"Відповідно до програми ми повинні якось інтегрувати приватні ініціативи в державні програми, створити свої супутникові системи для телекомунікацій та геолокації. - продовжує він. - Нагадаю, у нас поки що до запуску до кінця року готується один єдиний супутник "Січ-2 -30 (2-1)". Ще уряд хоче будувати ракети легкого класу і розвивати будівництво наноспутників в університетах. На все про все на п'ять років у програмі пропонують закласти 15 мільярдів гривень. Жодне із завдань не знайшло ніякого відображення в бюджеті і нормативці".

Народний депутат нагадує, що один супутник для моніторингу погоди може коштувати від 200 мільйонів доларів, а його запуск обходиться від 10 мільйонів доларів.

"Порахуйте тепер, що ми зробимо за 15 мільярдів гривень! - каже нардеп. - Нам треба визнати, що Україна не може бути як США в космосі, не ті бюджети. Нам варто орієнтуватися на європейські країни, які непогано інтегрувалися у світовий космічний простір, маючи гірші стартові умови - Естонію, Угорщину, Словенію і Латвію. Треба нарешті стати асоційованим членом ЄКА, максимально вкластися в інженерну освіту і підтримку космічних стартапів. Результат цього буде не завтра, але він принаймні буде".

Проте, Роман Грищук вказує і позитивні приклади, які підтверджують, що вітчизняна галузь ще не вмерла.

"За останній рік є кілька хороших новин. В жовтні 2020 року NASA запустило ракету-носій Antares. Перший ступінь ракети був розроблений КБ "Південним" і виготовлений на "Південмаші", - каже народний обранець. - В кінці 2020 роки ми підписали угоду про участь в програмі NASA Artemis з освоєння Місяця. Ну і ось нещодавно наша команда перемогла в інженерному змаганні NASA Space App Challenge".

Український космос злітає в Америці

Щоб хороших результатів було більше, Максим Ткаченко закликає адаптувати досвід США, де українці все частіше реєструють свої компанії, зберігаючи офіси і інженерів в нашій країні.

"Закон допоміг з розвитком аутсорсу, але цього занадто мало щоб успішно конкурувати на глобальному ринку. Законодавство США, наприклад, дає більше можливостей, - описує особистий досвід Ткаченко. - В Україні приватна компанія не може розробити і запустити ядерний реактор, а там це можливо . у нас бізнес не може отримати імпортні комплектуючі для ракет - їх загорнуть на митниці, а конструктора посадять до в'язниці. Навіть якщо створиш щось тут, то не зможеш відкалібрувати, тому що немає цехів налагодження для ракетних двигунів. Там це все дозволено на законодавчому рівні".

За його словами, більшість українських проектів оформляються як американо-українські компанії тому що у них немає іншого виходу: реєстрація і продажний офіс оформляються в США, а інженери залишаються в Україні.

"Українська індустрія сьогодні - це Держкосмос, державні підприємства Південмаш і КБ" Південне "та інші, приватні - група компаній Noosphere, а також наша екосистема Space Hub, яка об'єднує інженерів-фрілансерів. Є ще компанії в Харкові і Києві, але центром космічної індустрії в Україні є Дніпро, - наполягає засновник Space Hub Ткаченко. - у моїй команді 18 чоловік, а всього в нашій екосистемі ще до прийняття закону, в 2018 році, вже було 73 інженерних проєкти. Цьогоріч ми ще не підраховували, але кількість команд на аутсорсі постійно зростає".

На думку Ткаченка, українські інженери активно обслуговують великі закордонні компанії, які не можуть вирішити практичні завдання незважаючи на величезні бюджети.

"Ми вже працювали над замовленнями для іменитих компаній. Вони кілька років працювали над проєктами, але не змогли їх доробити. А ми зробили. Причому дешево - вклались в залишковий бюджет, тому що основний вони безрезультатно витратили ще до нас. У нашої інженерної команди за плечима вже дві успішні місії, працюємо над новими проектами".

Однак, на його думку, не все так гладко. До українських фахівців гроші доходять через якогось десятого посередника, а це крихти.

"Багатьом вистачає лише на їжу. А ми говоримо про фахівців у віці 50+ років. Якщо цей пласт спеціалістів піде, то піде і українська космічна індустрія. Державі треба активніше займатися освітою", - стверджує Ткаченко.

Space IT: український космос пішов дорогою айтішників

Про схожість космічного аутсорс і IT говорить також Роман Грищук. Більш того, він вважає, що приватний космос - це фактично і є IT. Принаймні, частина компаній працює саме так.

"Сервіси на основі космічних даних - це IТ. В Україні є кілька приватних компаній, які такі сервіси надають. Тому в якомусь сенсі космічні стартапи вже зараз можуть брати участь в проєкті "Дія.Сіті", - говорить депутат. - хардверній частині космосу , тим, хто будує супутники або планує будувати ракетоносії або компоненти до них, найбільш необхідна участь в міжнародних проектах і доступ до великих інвестицій. Тут би дуже допоміг вступ України до Європейського космічного агентства. Поки уряд навіть не закладає це в бюджеті".

З ними багато в чому згодна Наталія Боротканич з Noosphere, однак вона вважає, що майбутнє не за аутсорсом і фрілансерами, а за приватними міжнародними вертикально-інтегрованими компаніями.

"Україна як космічна держава сьогодні знаходиться в точці біфуркації (зміна звичного режиму роботи системи, - прим. Авт.). Очевидно, наша економіка, особливо під час боротьби з коронавірусом, не може собі дозволити таку розкіш як освоєння космосу. Що залишається? Створити умови для приходу в Україну інвесторів, - вважає вона. - Україна, яка кілька десятиліть тому випускала по 100 ракет на рік, має кваліфіковані кадри, експертизу, а це те, що може зацікавити приватні компанії, які хочуть брати участь в космічній гонці XXI століття".

Як працюють вертикально-інтегровані компанії Боротканич пояснює на прикладі групи Noosphere з українським корінням, яка нещодавно уклала контракт з NASA на 9,8 млн дол., за яким буде виводити в космос американські супутники.

Вона заснована бізнесменом українського походження Максимом Поляковим. Це приклад вертикально-інтегрованої компанії: від розробки і виробництва ракет-носіїв і супутників до виведення космічних апаратів на орбіту, отримання даних з космічних систем. Кінцевим продуктом всього цього ланцюжка є обробка і аналітика отриманих даних як інструменту для прийняття оперативних рішень, вирішення глобальних проблем і тактичних завдань.

У структурі групи Noosphere є компанія Firefly Aerospace, яка виробляє ракети-носії, компанія SETS забезпечує космічні апарати двигунами та комплектуючими, а компанія EOS Data Analytics розвиває власну аналітичну платформу. Вона інтерпретує для бізнесу отримані з космосу дані. За словами Наталії Боротканич, EOS також працює над створенням власного сузір'я супутників, експлуатація якого почнеться вже в наступному році.

Про хороші перспективи приватного сектору говорить і голова Держкосмосу Володимир Тафтай, хоча, за його даними, державні підприємства також нарощують активність всупереч коронакризі. У 2020 році Україна експортувала продукцію і послуги космічної індустрії до 30 країн світу, серед яких лідирують США, Саудівська Аравія і Китай. Причому зовнішньоторговельний баланс тут з величезною перевагою на користь України. Є угоди з 28 країнами і міжнародними організаціями про космічні місії, найприбутковішими з яких є Antares (США) і VEGA (ЄС), де використовуються українські ракетні двигуни.

"З 2018 року Україна залучена в європейську програму дистанційного зондування Землі Copernicus, яка забезпечує взаємний доступ до даних супутників серії Sentinel і перспективних "Січ-2-1" та "Січ-2М", - говорить він. - Загальний дохід, який можна буде отримувати щорічно, тільки за рахунок даних, отриманих з території України, за інформацією КБ "Південне", складе 5 млн. дол. США".

В цілому, в галузі задіяно 16 тисяч спеціалістів та 14 державних підприємств, які розташовані в Дніпрі, Києві, Харкові та Павлограді. За 2020 рік державні підприємства показали прибуток в 2,7 млн грн, з них 1,7 млн - експортні надходження. Проте, у відомстві вважають, що головні досягнення ще попереду, тому що реформа тільки почалася.

Світова кон'юнктура і перспективи України

Космічна індустрія - це глобальний ринок, який не може ефективно розвиватися в окремо взятій країні. Тому міжнародні тренди будуть безпосередньо впливати на розвиток української галузі. Так, в світі є попит на космічні польоти, однак дуже обмежена пропозиція космодромів. Особливо це актуально для України, яка втратила доступ до Байконуру, а проєкт "Морський старт" не злетів.

Нагадаємо, ця програма передбачала будівництво плавучого космодрому в Тихому океані, біля острова Різдва, звідки планувалося запускати ракети "Зеніт-3SL". З 1997 по 2014 рр. було зроблено 34 пуски українських ракет, однак потім міжнародний консорціум збанкрутів, а саму платформу придбала Росія. Маючи під контролем Байконур, ця платформа росіянами фактично не використовується, але й нам недоступна.

Втім, український стартап Space Logistics Ukraine Дмитра Легези вже не перший рік веде розробку проєкту українського космодрому на півдні країни. За інформацією наших джерел, робота триває і у команди вже є партнери з Німеччини.

Про те, які ще глобальні тренди будуть формувати ринок в найближчому майбутньому нам розповіли представники індустрії і експерти.

"Приватний космос - це головний тренд сучасності. За моїми прогнозами, вже до 2050 року до 10% всієї світової економіки будуть працювати на космічну або навколокосмічну індустрію. Це нові ніші та ринки. Ті великі інвестори, які раніше дивилися на IT, зараз заходять в космічні проєкти. Нам треба за ці гроші боротися, - каже Максим Ткаченко з Space Hub. - Amazon, Alibaba, інші великі корпорації - всі хочуть працювати з космосом, освоювати Місяць. Попереду планети всієї, звичайно, Ілон Маск. Поки всі придивляються до Місяця , він вже готується летіти на Марс. Успіхів йому в цьому! Але, зазначу, що у нас в Україні теж є місячна програма, готова! Потрібні тільки гроші і дерегуляція".

Наталія Боротканич з Noosphere згодна з такими оцінками, проте виділяє і більш глобальні тренди.

"За підрахунками інвестиційного банку Morgan Stanley, до 2040 року обсяг космічного ринку досягне трильйона доларів, - каже Наталія Боротканич. - Інвестиції в цю сферу вплинуть на ряд галузей поза аерокосмічної та оборонною діяльністю - в першу чергу це IТ, телекомунікації та кібербезпека. У середньостроковій перспективі буде розвиватися космічний туризм, гірничодобувне обладнання відправлять на астероїди, а посилки, які сьогодні доставляють літаки і вантажівки, цілком можливо, будуть прилітати на ракетах".

Останні тренди космічної моди

Експерт виділяє три основні тренди в освоєнні космосу: комерціалізацію, націоналізацію і мілітаризацію.

"У сегменті комерціалізації за останні десять років посилився новий тренд - основними спонсорами, які фінансують космічні проекти, стають представники середнього класу через спільні фонди та приватні компанії, - пояснює Наталія Боротканич. - Час, коли основним інвестором в космічний сектор була держава, пройшов ще в 1970-х - принаймні в США. Безперечно, прямі інвестиції від NASA і надалі будуть відігравати важливу роль, однак лише за умови, що ви хочете надавати послуги саме уряду".

Найбільша зацікавленість інвесторів залишається в секторі легких ракет-носіїв і малих космічних апаратів. Вкладників приваблює можливість запуску малих супутників за допомогою дешевих і швидких в збірці ракет з відносно невеликою підйомної силою.

Друга за привабливістю сфера - виробництво супутників і забезпечення їх функціонування. Лідером супутникового виробництва сьогодні є Низькоорбітальний інтернет, який виразно змінить багато галузей на Землі. Незважаючи на пандемію, 2021 рік, за прогнозами аналітиків, може стати рекордним із залучення венчурного капіталу для освоєння космічного простору.

Що стосується тренду на націоналізацію, то все більше держав прагнуть мати власну космічну програму, хочуть знизити залежність від зовнішніх постачальників у такій стратегічній галузі як космос. Майбутнє, як вважає експерт, за вертикально інтегрованими компаніями повного циклу.

Освоєння космічного простору розширило сферу застосування Збройних сил - як в контексті розвідки, позиціонування і попередження про ракетний напад, так і в питаннях розміщення зброї в космосі і проведення бойових дій за межами звичного для нас середовища. Це формує тренд на мілітаризацію.

"Країни серйозно готуються до "Зоряних війн". Космічні війська або підрозділи вже діють в США, Франції, Японії, - говорить Наталія Боротканич. - НАТО визнало космос оперативною сферою військової діяльності, разом з повітрям, сушею, морем і кіберпростором. Зараз мова йде про нарощування присутності, максимальне використання можливостей космосу - але хто знає, до чого це може привести".

Нардеп Роман Грищук виділяє саме людський капітал, як головне досягнення держави.

"У контексті глобальних світових цілей ми можемо допомогти хіба що кадрами. Але для цього повинні розвивати інженерну освіту. Інакше від колишньої слави космічної держави нічого не залишиться, - впевнений наш співрозмовник. - В науковому контексті трендом космічних досліджень є дослідження глибокого космосу, детальне вивчення планет Сонячної системи, наприклад, Марсу. Це можуть собі дозволити NASA, Європейське космічне агентство або Китай".

В контексті ринку космічних технологій Грищук також головним трендом називає приватний космос і космос як сервіс.

"Мова йде про сервіси на основі космічних даних для екологів, агросфери, містопланування тощо. Для цієї галузі актуальні супутники, останнім часом наносупутники, створення ракет-носіїв легкого класу для їх запуску і все що пов'язано з обслуговуванням супутників, їх дозаправкою, утилізацією (актуальне питання космічного сміття), обробкою даних, - говорить він, і згадує конкретні приклади того, як Україна в ці тренди інтегрується - цього року українська команда перемогла в інженерному конкурсі від NASA, запропонувавши незвичайний спосіб дозаправки супутників прямо на орбіті. Члени команди - це мікс айтішників плюс вчений-астрофізик".

На думку нардепа, завдання України - заохочувати такі команди залишатися в космічній галузі.

"Ми не можемо гідно працевлаштувати їх на державні підприємства. Але ми можемо створити умови для розвитку космічних стартапів, для виведення їх продуктів на світові ринки. Україні правда треба перестати пишатися досягненнями минулого століття. Більше немає серійного випуску ракет. Більше немає планової економіки та мілітаризації . Навпаки, в тренді демілітаризація космосу", - резюмує Роман Грищук.

Два кроки назад, один - вперед

Максим Ткаченко згоден із зазначеними трендами, але закликає не наздоганяти інші країни, тому що це вже неможливо - відставання занадто велике, а рухатися на крок попереду. Так, в 2019 році Володимир Зеленський поставив перед КБ "Південне" завдання розробити до 2025 року легкий комерційний ракетоносій. На думку глави Space Hub, це недоцільно.

"Нам в принципі не потрібен легкий ракетоносій. Нам потрібні важкі ракети, - упевнений він. - На них є попит, тому що зараз приватний сектор освоює дальню орбіту - Місяць і Марс, але немає пропозиції - тільки SpaceX і росіяни. Легкі ракети придатні тільки для доставки апаратів на низьку орбіту, їх ринок перенасичений. Вже скоро бізнесу потрібні будуть саме великі ракетоносії, здатні доставити вантаж на далеку орбіту. Іншим державам знадобляться десятиліття, щоб отримати те, що у нас є вже зараз - ракетоносій "Зеніт". Його треба просто модернізувати і осучаснити".

Як приклад такого кроку вперед Ткаченко називає власний проєкт - місячний коворкінг, який Space Hub обіцяє представити на жовтневій виставці в Абу-Дабі.

"Мета проекту - хаб на поверхні Місяця, де апарати зможуть заряджатися, підключатися до виділеного каналу зв'язку з Землею, а також ховатися під захисний екран від сонячної радіації і від холоду місячних ночей. Ніч там триває, нагадаю, 14 днів, а температура опускається до -70, що критично для літієвих акумуляторів, які стоять на місяцеходах. Серце нашого коворкінгу це ядерний реактор, який ми розробляємо, - пояснює Максим Ткаченко. - Наш хаб зможе розвантажити апарати інших компаній, так як 70% ваги зараз займають акумулятори та системи зв'язку , а вартість доставки кожного кілограма на Місяць - 1 млн дол. Проєкт сильно здешевить виробництво місяцеходів і продовжить термін їх експлуатації - там валяється вже багато апаратів з розрядженими батареями. Ми кардинально змінимо підхід до місячних місій тому бачимо в цьому великі комерційні перспективи".

Конструктор пояснює, що у польотів в космосі є дві головні проблеми - сонячна радіація і особливі температурні режими. Великі зарубіжні компанії поки не змогли знайти для них рішення, тому що ніколи цим не займалися, але в українських фахівців є досвід роботи з ядерними технологіями, тому що за часів СРСР тут збирали ядерну зброю - ракети штампували сотнями.

"За радянських часів розробникам ставилося завдання, щоб техніка працювала навіть після ядерного вибуху. Місячної радіацією нас не залякати. В Україні є готові напрацювання по місячній програмі і досвід захисту апаратів від високих температур і пікової радіації. Ми поєднали все це і плануємо вже в 2025 році, якщо все піде добре, розмістити на Місяці свій коворкінг для місяцеходів. Ми завжди заявляли, що представляємо Україну і The Rocket City Дніпро - це підтримає бренд нашої країни! - упевнений Максим Ткаченко.

За його словами, країна повинна робити ставку на місячні програми вже зараз, поки інші нас не наздогнали. А геополітичний ефект від висадки українських апаратів на Місяці можна буде порівняти зі створенням ядерної зброї".

Краще "Січ-2-1" в руці, ніж стартапи в Штатах?

У Держкосмосі ж дотримуються більш консервативних ідей, хоча до Місяця теж придивляються.

"Головним досягненням української космічної галузі останніх років є створення і майбутній запуск космічного апарату дистанційного зондування Землі "Січ-2-1", - говорить Володимир Тафтай. - Він є частиною комплексної багатофункціональної системи. Для забезпечення її роботи потрібна сучасна наземна інфраструктура. Вона допоможе зберегти науковий, інженерно-технічний та виробничий потенціал України. Ця система забезпечить отримання і надання користувачами даних оптико-електронного спостереження Землі для різних цілей - від моніторингу природних ресурсів та наукових дослідів до попередження техногенних катастроф і військових загроз".

Там також покладають великі надії на проєкти Antares та VEGA, а також міжнародну ініціативу по освоєнню Місяця Artemis, до якої Україна теж приєдналася.

Представники приватного бізнесу закликають державний регулятор діяти більш активно в сфері дерегуляції і сприяти приватно-державному співробітництву, щоб здешевити і прискорити виробництво тих же супутників.

"Січ-2-1" уже малоактуальний. Його треба просто як-небудь виштовхнути, щоб він полетів поки зовсім не застарів. Нібито він стратегічно важливий, тому вийшов в три рази дорожче запланованого, - говорить Максим Ткаченко. - Приватний сектор зміг би здешевити український космос. Супутникові знімки для цивільних потреб вже зараз можна придбати у тій же компанії EOS. Над цим же працює стартап KURS Orbital з українськими засновниками. Але нехай у країни буде хоч такий супутник. Для нашої держави це теж досягнення".

Наталія Боротканич зазначає, що запуск супутника "Січ-1" в 1990-і роки був в числі "найяскравіших подій" того періоду, однак зараз державі продуктивніше робити ставку на приватний космос.

Наші люди - просто космос

Підводячи підсумок, можна сказати, що українська космічна індустрія опинилася в унікальному становищі - у нас є велике минуле і цілком перспективне майбутнє, завдяки легалізації приватного космосу. Однак є ще й депресивне сьогодення. Втім, реформа хоч і рухається повільно, але демонструє оптимістичні сигнали навіть на ранній стадії.

Схоже, галузь готова повторити шлях IT-індустрії, яка теж починала з аутсорсу. Якщо, звичайно, держава продовжить курс на дерегуляцію галузі і підтримає систему освіти, адже головне досягнення сучасної України - це зовсім не ракети або супутники. Це талановиті та працьовиті люди, здатні творити інновації всупереч кризам, війнам, пандеміям і байдужості держави.

"Запрошували в Apple та Google, але мене ніколи не тягнуло до таких гігантів", - інтерв’ю з українцем, інструмент якого використовує NASA для карти марсоходу