Кримська платформа повинна стати лише початком: які ще кроки слід робити Україні для деокупації Криму

Читати російською
Автор

Андрій Сенченко заявив, що до Росії потрібно застосовувати більш системний підхід в плані санкцій

У понеділок, 23 серпня, в Києві відбувся саміт Кримської платформи. У той же день було підписано Декларацію, в якій передбачено зобов’язання для її підписантів розглянути можливість введення нових санкцій проти Росії.

Основними висновками після цього заходу, а також перспективами деокупацію Криму з "Телеграфом" поділився нардеп V, VI і VII скликань, ексзаступник голови Радміну Автономної Республіки Крим, голова Всеукраїнського громадського руху "Сила права" Андрій Сенченко.

"Кримська платформа — це старт реальної роботи по деокупацію Криму. Все те, що відбувалося в перші п’ять років війни, було швидше ритуальними заявами, — зазначає Андрій Сенченко. — Вважаю успіхом, що українській владі, МЗС, вдалося зібрати на цей захід так багатьох наших друзів і партнерів (хтось їхав щиро, когось доводилося підтягувати). Одна справа політичні заяви, інше — нехай навіть такого типу — дії. Уявлю, яких зусиль коштувало це організувати. Наскільки довелося серйозно протидіяти тим зусиллям РФ, які були спрямовані на злам цієї ідеї, конструкції, на недопущення саміту. І українській владі вдалося ефективно цьому протистояти, не дати Росії перекреслити ідею цього саміту".

При цьому, підкреслює експерт, головне — розуміти, що подальші зусилля не можуть бути тільки в площині розвитку Кримської платформи. Що вона — лише один з елементів багатовекторних рішучих дій, які необхідно вжити, щоб звільнити Крим.

"Потрібна більш системна робота з боку МЗС: не тільки з політиками та дипломатами, але і з журналістами, громадськістю, недержавним сектором, чималими українськими діаспорами, які є практично в кожній країні. І такий підхід може багаторазово множити зусилля по деокупацію Криму на дипломатичному фронті", — акцентує Андрій Сенченко.

Колишній народний депутат Андрій Сенченко. Фото: Лівий берег

Він також упевнений, що необхідно домагатися іншого більш системного і потужного підходу до санкцій проти держави-агресора. Але починати потрібно з себе.

"Спочатку Україна повинна активізувати свої санкційні зусилля, щоб, як то кажуть, миша не проскочила. Всі колаборанти, кремлівська верхівка, їхні поплічники, спонсори, інвестори, виконавці повинні бути під дуже жорсткими українськими санкціями, — вважає Андрій Сенченко. — Повинні бути обов’язкові санкції на дії окупаційної влади в Криму. Важливо, щоб це були не якісь дробові санкції (ось це за окупацію Криму, а це — за вбивство українців на Донбасі, а ось це — за політичні репресії). Необхідні єдині санкції — у зв’язку з російською агресією проти України та порушенням територіальної цілісності нашої країни. Важливо весь час їх посилювати й довести до рівня, достатнього для примусу Кремля до миру і повернення всіх без винятку окупованих територій. Потрібно весь час підіймати планку цих санкцій. І самим так діяти, і привчати до цього наших західних партнерів".

Також важлива серйозна підготовка на законодавчому рівні процесу деокупацію Криму і Донбасу, зазначає експерт.

"Саме на законодавчому рівні слід дати відповідь мільйонам людей, що опинилися в окупації: кого українська держава вважає зрадниками й колаборантами, а кого — жертвою окупації та агресії. Тому що таких жертв на окупованих територіях — мільйони. І відсутність цього статусу на законодавчому рівні дозволяє окупантам постійно маніпулювати громадською думкою. Кремль намагається створити з українців на окупованих територіях монолітну антиукраїнську масу. Завдання української влади — цього не допустити", — упевнений Андрій Сенченко.

А фундаментом всіх зусиль по деокупацію Криму і Донбасу, на його думку, має бути зміцнення української армії.

"Без професійної, гнучкої, добре озброєної й підготовленої української армії у нас не буде ефективної дипломатії. І наша мета — звільнення всіх українських територій — може залишитися лише мрією", — резюмує експерт.

Як повідомлялося раніше, саміт "Кримської платформи" в Росії сприйняли, як "недружній жест".