Вразливий регіон по сусідству з Придністров’ям: чи чекає Бессарабію доля анексованого Криму?

23 серпня Україна приймала високопоставлених представників понад 40 країн на перший саміт "Кримської платформи". Ця дипломатична ініціатива спрямована на те, щоб знову поставити на порядок денний на міжнародному рівні питання щодо російської окупації українського Кримського півострова.

Майкл Дракман, штатний керівник програми з питань України в Міжнародному республіканському інституті, в своїй статті на сайті "Atlantic Council" проводить паралелі між Кримом і Бессарабією і дає свою оцінку ситуації, в якій знаходиться регіон. "Телеграф" пропонує вам ознайомитися з перекладом цього матеріалу.

Поки Київ працює над залученням уваги міжнародної громадськості до окупованого Криму, інший регіон України, як і раніше залишається особливо вразливим для можливих віроломних дій Москви.

Бессарабія — це багатокультурний регіон в Одеській області на південному заході України, який має багато спільних рис, які сприяли захопленню Криму Кремлем в 2014 році. Етнічно різноманітна і фізично ізольована від решти України, Бессарабія є в основному російськомовним регіоном з населенням близько 600 тис осіб, де кремлівські ЗМІ мають незвично високий рівень впливу.

 

Тим часом, у сусідній підконтрольній Кремлю Придністровській сепаратистській республіці розміщується значна кількість російських військових підрозділів. Ці війська потенційно можуть повторити роль "зелених чоловічків", які захопили Крим сім років тому.

 

Сьогоднішня Бессарабія географічно обмежена двома великими річками, Дністром на півночі і Дунаєм на півдні, який також утворює межу, що відділяє Україну від держави-члена ЄС Румунії. Це приголомшливий регіон з великою кількістю прекрасних сільськогосподарських угідь і береговою лінією Чорного моря. Унікальні туристичні визначні пам’ятки включають Вилкове в гирлі Дунаю, українську версію Венеції, де населення подорожує в основному на човнах по каналах, які складають вулиці міста.

 

 

Цей мальовничий регіон може стати серйозною проблемою для національної безпеки. Щоб цього не сталося, Україні слід засвоїти уроки 2014 року, направивши увагу і ресурси на Бессарабію для усунення факторів, які в іншому випадку могли б бути використані Кремлем для подальшого підриву суверенітету і територіальної цілісності країни.

Проблеми логістики

Однією з ключових рис Криму і Бессарабії є ізоляція. У роки, що передували подіям 2014 року, дістатися до Криму з материкової частини України було непросто. Дороги на півострів в цілому були в жахливому стані, нічний поїзд з Києва був некомфортабельним, а поїздка занадто довгою. Це означало, що польоти були єдиним реальним варіантом, але квитки часто були дорогими, а діючих рейсів було небагато. На практиці українцям часто було дешевше і зручніше провести відпустку в Туреччині.

Ця віддаленість від материкової частини України безпосередньо сприяла скороченню соціальних контактів і обмеженню участі Криму в процесах побудови національної ідентичності, які мали місце в інших частинах України після здобуття незалежності. З 1991 року Кремль працював над розширенням і використанням цього неформального розриву, терпляче закладаючи основи для можливого військового захоплення півострова навесні 2014 року.

Як і Крим, Бессарабія фізично відокремлена і має разюче погані логістичні зв’язки з рештою України. Одиночний міст з однією смугою руху в кожному напрямку з’єднує регіон з рештою Одеської області через річку Дністер, а другий з’єднувальний автомобільний маршрут має проходити через територію Молдови в гирлі Дністра, усього в декількох десятках кілометрів від окупованого Росією Придністров’я.

  

Хоча ряд бессарабських міст, таких як Ізмаїл, розташовані вздовж річки Дунай, ані міст, ані паром не з’єднує їх безпосередньо з Румунією або найближчим румунським містом Тульча, незважаючи на те, що він знаходиться досить близько. Замість цього, в даний час потрібно витрачати більше трьох годин по дорозі через Молдову, щоб перетнути Дунай і дістатися до Тулчі.

Новий паром, що з’єднує Орловку (розташовану приблизно в 45 хвилинах їзди на машині на захід від Ізмаїла) до Ісакчі в Румунії, був запущений в серпні 2020 року, і є багатообіцяючим початком більш тісної інтеграції. Однак дорога займає ще приблизно дві години. Для поїздки в столицю, жителі Ізмаїла повинні провести близько 17 годин в поїзді.

Етнічний склад населення

Якщо до 2014 року в Криму проживали переважно росіяни, українці, і кримськотатарські меншини, то сьогоднішня Бессарабія є скоріше клаптевою ковдрою з різних етнічних груп. Проте, варто відзначити, що в регіоні немає української більшості. Офіційно українці становлять близько 40% населення Бессарабії, поряд з росіянами (20%), болгарами (20%), молдаванами (13%) і рядом більш дрібних етнічних груп. Багато з цих спільнот складають більшість в самобутніх в культурному відношенні селах, розкиданих по регіону.

Переважання неукраїнських ЗМІ

Одним з факторів, які об’єднують різні громади Бессарабії, є історичний зв’язок з імперськими завоюваннями Росії в кінці вісімнадцятого і початку дев’ятнадцятого століть. Російська мова залишається мовою повсякденного життя в усьому регіоні. Часто можна побачити, що заборонені російські телеканали транслюються вдома або в кафе не тільки з Придністров’я, але також з Румунії та Молдови. При цьому україномовні ЗМІ нее мають ані інфраструктури, ані аудиторії.

Регіон обділений увагою центральної влади

Незважаючи на те, що значна увага приділяється усуненню наслідків російської інтервенції в Криму і на сході України, багато з тих самих прихованих вразливостей залишаються без уваги в Бессарабії. Міжнародне співтовариство активно бере участь в підтримці спільнот на сході України, які проживають поблизу лінії зіткнення, в той час як багато хто також працює над вирішенням питань, пов’язаних з триваючою російською окупацією Криму і Донбасу. Подібні ініціативи необхідні і стосовно Бессарабії.

Слід докласти зусиль для проведення всебічних соціальних і політичних досліджень по всій Бессарабії для виявлення потенційних слабких місць, які можуть бути використані Кремлем. Необхідно зробити набагато більше для поліпшення зв’язку між регіоном і рештою України. Сюди повинні бути включені цільові інвестиції в модернізацію інфраструктури, а також в просування туризму і залучення більшого числа українців в Бессарабію. Поточні інвестиційні проекти, заявлені урядом в рамках програми "Велике будівництво", включають в себе лише кілька шкіл, стадіонів і басейн.

Надія все ж є

Недавній візит президента України Володимира Зеленського на крихітний, але стратегічно важливий острів Зміїний, який знаходиться в Чорному морі біля берегів Бессарабії, став позитивним сигналом, який свідчить про те, що влада в Києві визнає необхідність приділяти більше уваги безпеці регіону в цілому. Перебуваючи на Зміїному, Зеленський спостерігав за військовими навчаннями, покликаними відбити спробу Кремля захопити його. З урахуванням того, що неоголошена війна між Росією і Україною триває вже восьмий рік, не багато знавців будуть готові повністю виключити можливість такого нападу. Дійсно, оскільки Путін явно має намір продовжити свої спроби щодо дестабілізації України зсередини, Бессарабія є потенційно привабливою метою.

Попередні спроби розпалити прокремлівський сепаратизм в регіоні в 2015 році не досяг успіху, але тут немає місця для самозаспокоєння. Замість цього, міжнародному співтовариству слід розглянути можливість визначення Бессарабії в якості пріоритетного місця, що вимагає уваги з точки зору безпеки, і почати пропонувати Україні більшу допомогу, підтримуючи країну в її зусиллях щодо запобігання небезпеки перетворення регіону в новий фронт невгамовної гібридної війни з Росією.

Раніше «Телеграф» писав про амбітному яку заяву, зроблену в Офісі президента, щодо просування української мови в Одесі та Харкові.