У Харкові машиніст місяць не йшов з роботи, щоб забезпечити людей водою

Читати російською
Автор
Новина оновлена 11 січня 2023, 20:06

Протягом місяця чоловік практично не спав

Під час повномасштабної війни в Україні героїчні вчинки роблять як військові, так і мирні громадяни. Одним із таких вчинків є історія машиніста Андрія Сьомака із Харкова, який провів цілий місяць на роботі, щоб забезпечувати подачу води на важливі об’єкти.

Як пише видання "Суспільне", Андрій Сьомак працює на насосній станції, яка постачає воду у підрозділи залізниці в Харкові. У перші дні війни (1 березня) залізничник під звуки вибухів заступив на зміну, яка, як виявилося, триватиме 31 добу.

Справа в тому, що через численні обстріли в ті дні його колеги не змогли дістатися станції, а залишити робоче місце відважний чоловік не зміг — від нього залежала безперебійна подача води на локомотивне та вагонне депо, а також евакуаційні потяги.

Робоче місце Андрія

"Я знав, що людям потрібна вода. Найголовніше, що в цей час заправлялися водою евакуаційні потяги, в яких виїжджали тисячі людей з малими дітьми, з тваринами, вагони були набиті повними", — каже машиніст, — розповів залізничник.

Андрій Сьомак розповів, що протягом місяця практично не спав. Лягав на лавочку поруч із насосами, при цьому контролюючи їхню роботу. Своїй дружині чоловік дзвонив щодня — дізнавався, чи в безпеці сім’я та питав про кактуси. Розведення цих рослин є хобі чоловіків. Підвіконня на робочому місці чоловіка заставлено кактусами.

Хобі машиніста /https://suspilne.media/

"У когось пальми, у когось алое, а моє хобі — це кактуси. З дружиною ми розмовляли по телефону по кілька разів на день. Переживав за квіти. Просив її доглядати їх, поливати", — розповідає Андрій.

Через місяць робочої зміни (1 квітня) чоловік отримав вихідний і з того часу працює вже за графіком.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що п’ятеро грузинських добровольців загинули у боях за Бахмут. Їхня група потрапила в оточення.

Також ми повідомляли, як звільнені захисники "Азовсталі" трималися в полоні. Оповідання Михайла Діанова, Катерини Поліщук та інших.