"Мамо, я ніколи не здамся в полон": історія українського воїна, розстріляного окупантами

Читать на русском
Автор
4515
Олександр Мацієвський
Олександр Мацієвський. Фото facebook.

Воїн потрапив у полон до росіян наприкінці грудня 2022 року

Відео із розстрілом українського воїна, який сказав окупантам: "Слава Україні", сколихнуло всю Україну. Пізніше стало відомо ім’я героя — Олександр Мацієвський із 163 батальйону 119 окремої бригади ТРО Чернігівської області. Мати воїна розповіла, що син був налаштований не здаватися в полон живим.

Історією героя поділилися на сторінці Регіонального управління Сил ТрО "Північ" Збройних Сил України. Відомо, що у воїна залишився син та мама.

Олександр потрапив у полон на околицях Соледара, ймовірно, 30 грудня 2022 року. Він та ще четверо побратимів під час переміщення на позицію вступили у бій із росіянами. Сили супротивника в рази перевершували чисельність українських захисників. Близько 12 години 30 грудня зв’язок із групою воїнів та візуальний контакт із ними припинилися. Підкріплення не змогло прорватися до них через безперервний мінометний обстріл і вогонь зі стрілецької зброї.

Подробиці бою невідомо, як і обставини, за яких Олександр потрапив у полон. Його четверо побратимів загинули або вважаються зниклими безвісти. Після відео з розстрілом українського полоненого, мати та син воїна Михайло, а також товариші по службі впізнали в загиблому Олександра.

Відомо, що тіло 42-річного воїна вже вдалося поховати 14 лютого 2023 року, його повернули під час одного з обмінів. Народився Олександр у Молдові 10 травня 1980 року, де закінчив школу та електротехнічний коледж. Після його сім’я повернулася до Ніжина. До лютого 2022 року Олександр працював за спеціальністю, а після початку повномасштабного вторгнення росії сам пішов у військкомат.

Потрапити до армії Олександр зміг лише 11 березня, а до цього часу самотужки допомагав зміцнювати оборону рідного міста. Його зарахували до Ніжинського батальйону територіальної оборони, де його було призначено снайпером. У грудні батальйон відправили на схід, про що Олександр не сказав мамі, а 29 грудня він востаннє спілкувався з нею по телефону. Тоді Параска Михайлівна зрозуміла, що син перебуває на фронті.

"Мамо, я ніколи не здамся в полон!", — сказав чоловік телефоном.

Після цієї розмови Олександр не виходив на зв’язок, а його телефон з’явився у мережі лише 7 січня. Тоді побратими повідомили матері, що її сина вже немає в живих і життя сім’ї Олександра розділилося на до та після. Ще один важкий етап — упізнання тіла у Київському морзі та огляд усіх кульових поранень, які обірвали життя воїна.

"З появою в мережі відео загибелі моє серце знову смикнулося. Це був мій Сашко, а потім дзвінок від його сина, він зі сльозами кричав "Я бачив, як убили мого тата!", — розповіла жінка, додавши, що впевнена в тому, що побратими помстяться російським солдатам за загибель її сина.

Як повідомив генеральний директор київського ВДНГ Євген Мушкін український герой до війни працював там електромонтером з обслуговування електроустановок IV розряду.

"Був дуже привітним веселим хорошим хлопцем, працелюбивим спціалістом. З початком повномаштабної війни одразу добровольцем пішов захищати Батьківщину", — написав він.

Раніше "Телеграф" повідомляв, що СБУ відкрила справу щодо відео розстрілу полоненого бійця ЗСУ. Тим, хто натиснув на курок, світить або до 15 років ув’язнення, або довічне ув’язнення. А небайдужі українці оголосили винагороду за імена вбивць.