Концепцію написав в окопі: військовий з Луцька розробив комплекс "Сова" для визначення точних координат російської арти

Читать на русском
Автор
125591
Комплекс "Сова" відразу випробовували у бойових умовах і вносили правки в програмне забезпечення
Комплекс "Сова" відразу випробовували у бойових умовах і вносили правки в програмне забезпечення

Артилерійський розвідник полегшив життя колегам, розробивши разом з командою програмне забезпечення для визначення місцезнаходження ворожих цілей.

Не просто побачити, а точно визначити координати ворожих вогневих точок на лінії фронту українським артилеристам вже кілька місяців допомагає розробка розвідника з Луцька Юрія Моклиці. Комплекс отримав назву "Сова" і виготовляється за кошти благодійників.

"Те, що я врешті-решт потрапив до артилерійської розвідки – це випадковість"

До лав ЗСУ Юрій Моклиця – депутат Луцької міської ради – став в перші дні повномасштабного вторгнення, до того не мав жодного відношення до армії, навіть строкову службу не проходив. Однак цивільні знання та навички дали йому можливість бути корисним як артилерійський розвідник.

- Я ніколи не хотів і не планував воювати, і участь у війні – це найгірший сценарій, який для мене можливий, та якщо вже так сталося, що росія напала, то треба було рятувати себе, родину, країну, – розповів "Телеграфу" Юрій. – До військкомату я прийшов в останні дні лютого 2022-го року, а 1 березня вже був у 184-му навчальному центрі у Старичах. Там мені сказали, що буду вчитися на старшину роти, бо що ще з мене може вийти, якщо я не служив, не стріляв, не воював. Така логіка була в того майора чи підполковника, який вирішував, хто і чим може займатися у війську.

Юрій Моклиця прагнув потрапити до розвідки, щоб приносити у війську більше користі

Та перспектива відповідати лише за дисципліну і внутрішній порядок у підрозділі, дбати про належне використання майна роти, стан пожежної безпеки тощо Юрія не дуже тішила. Він прагнув потрапити на передову.

- З цими обов’язками я, звичайно, міг впоратися, бо працював чиновником на різних посадах і міг організувати будь-який процес. Та я прагнув потрапити до розвідки, це було набагато цікавіше для мене з точки зору особистісного розвитку та корисності для ЗСУ, бо саме в цьому для мене полягала основна мотивація долучитись до армії, – зазначає Юрій. – Річ у тому, що я географ за освітою, маю значний досвід у спортивному орієнтуванні, брав участь у численних змаганнях, знаюся на топографії, геодезії. Тобто мав не тільки теоретичні знання, а й велику практику, хай і в якості хобі. І я розумів, що все це мені може допомогти на фронті, бо для розвідки як раз дуже важливе просторове розуміння, вміння користуватися картами, компасом, а також пояснити й розказати, де знаходиться той чи інший об’єкт, перевести отримані дані з одного формату в інший. Те, що я врешті-решт потрапив до артилерійської розвідки – це випадковість, бо на момент розподілення я ще не розрізняв, її різновиди, то де була вакансія, туди мене і поставили.

Юрій згадує, що як тільки дізнався, де служитиме далі, а він потрапив до складу 4-ї окремої танкової бригади, проконсультувався з колегами-географами та спеціалістами в орієнтуванні, накачав собі карт на телефон, щоб мати хоч якусь базу на перший час.

Компас, карта і бусоль - це база, але і сучасні технології на передовій вкрай потрібні

- Я далекий від військової справи, але був певний, що мій досвід буде корисним, – додає Юрій. – Ще на початку я якось спілкувався з одним молодим лейтенантом, випускником академії та кажу йому: "Компас, карта, бусолі – це все дуже добре, але до чого вони зараз, коли є стільки нових технологій". А він мені пояснив: "Так, їх існує безліч, але уяви собі, що працює ворожий РЕБ (засоби радіоелектронної боротьби), який глушить буквально все. Ти навіть своє місцеположення не зможеш визначити, бо без сигналу супутника не працюватиме та ж система GPS. І в такий момент як раз в пригоді буде компас, карта, бінокль і ти зможеш продовжувати або вести розвідку, або переміщатися, шукаючи більш вигідну позицію".

Це один з перших тестових комплексів "Сова", який з часом було доопрацьовано

Юрій додає, що навіть при наявності простих оптичних приладів та інших технічних засобів він з побратимами виконував поставлені завдання, допомагаючи артилерії нищити орків, зокрема, на Харківщині.

- Якось ми скооперувались з піхотою, яка тримала передню лінію, ми стояли за ними. Їхня розвідка виявила вогневу точку – міномет – в Ізюмському лісі, вони показали на паперовій карті, де вона знаходиться, – згадує Юрій один з перших випадків вдалої роботи. – Ці дані я перевів в координати, зрозумілі артилеристам, вони відпрацювали, а піхотинці дуже тішились, що мінометника таки накрили. Був у нас випадок і класичного контрбатарейного бою. По наших позиціях гатили кацапи, ми виявили, де знаходиться противник, передали координати нашим хлопцям, вони випустили вісім снарядів і росіяни "замовкли". Звичайно, у нас нема стовідсоткового підтвердження влучання, цим можуть похвастатися лише дрони. Та навіть якщо ворожа артилерія припинила працювати, бо її розкрили, це все одно можливість для наших хлопців перегрупуватися чи окопатися, тобто для прикриття піхоти це важливий момент.

"Сова" - щось середнє між базою і високотехнологічними пристроями

Артрозвідник зазначає, що вже в перший місяць на передовій зрозумів, як можна підвищити ефективність власної роботи. Вперше розмову з командуванням з цього приводу він мав наприкінці минулого травня.

- Концепцією майбутньої "приблуди" написав, що символічно, в окопі, – уточнює Юрій. – Вона полягала в тому, щоб дані, отримані під час спостереження за ворогом, були перетворені на координати, за якими могла б працювати артилерія. Бо, насправді, можна побачити що завгодно, для цього є сучасні камери з суперзумом тощо, але питання, як потім пояснити, де це знаходиться. Наприклад, боєць помічає, що на позиції їде танк, треба передати інформацію по рації. І тут починається найцікавіше. Хтось скаже: "Іде прямо на мене". Це найгірший випадок. Хтось може назвати квадрат, хтось – азимут, чи вказати напрямок, орієнтуючись на циферблат годинника. Варіантів багато, але всі вони не точні. А наш комплекс суттєво допомагає в цьому плані, він представляє собою програмний продукт, який дозволяє визначати місцезнаходження цілей на основі даних з відеокамер. В результаті ми отримуємо координати з точністю до кількох десятків метрів, а це вже зовсім інша історія. Для програмування я залучав сторонніх людей, які швидко зрозуміли, про що йдеться і вже за два місяці ми проводили перші тести.

Першими випробовували "Сову" Руслан Капітоненко, Іван Стаценко і автор комплексу Юрій Моклиця (зліва направо)

Комплекс, який отримав назву "Сова" випробовували в бойових умовах, бо часу і можливості зробити це на полігоні просто не було. Паралельно розробники вносили правки, побачивши на практиці помилки чи недопрацювання.

- Практично з того часу ми не припиняємо діяти в такому форматі, – зазначає Юрій. – Зараз вже близько сотні наших комплексів застосовується на лінії фронту і є вже замовлення наперед. І це виглядає вже як більш масштабна і системна робота, з якою я сам би точно не впорався. По факту наша "Сова" щось середнє між базою у вигляді бінокля, бусолі та високотехнологічними пристроями такими як радіолокаційні станції чи круті безпілотники. І варто розуміти, що все це має працювати в комплексі — згадані БПЛА та РЛС, і артилерійський звукометричний комплекс, і наша "Сова". Тобто ми зі своїм комплексом потрапили у такий вузький сегмент візуальної розвідки, де немає явних альтернатив. Ми доповнили наявні засоби дуже вдало, ефективно і головне, що дуже дешево.

Собівартість однієї "Сови", за словами Юрія, не перевищує пари тисяч доларів США. Перші кілька десятків комплексів були виготовлені коштом однієї компанії з рідного для військового Луцька та передані до війська. В перші дні березня було ухвалене рішення про створення чергової партії комплексів і також коштом благодійників.

Розробники передають іншим підрозділам "Сову" і навчають, як з програмним продуктом працювати

- Поки ми ще не вичерпали той ресурс, який мали, але зараз вже маємо організації, які пропонують цільове фінансування "Сови", замовляючи для конкретної бригади, — говорить Юрій. – Ми робимо, передаємо і навчаємо, як користуватися. Також з нами зараз працюють благодійні фонди, які оцінили нашу розробку і долучилися до збору. Тобто комплекс не буде мати державного фінансування, але думаю, що необхідний мінімум для лінії фронту досить швидко зможемо забезпечити. Поки акцент на артилерію, тому що їм зрозуміліші всі ті речі, з якими працює "Сова". Але в ідеалі в комплексу може бути набагато ширший спектр використання. По суті, цією штукою зможуть користуватися всі, в полі зору кого перебувають ворожі потенційні цілі. Але треба розуміти, що є певні обмеження, які треба враховувати на місці, як, наприклад, рельєв чи наявність забудови.

Юрій додав, що через активну залученість до бойових дій на передовій поки немає часу подбати про патентування своєї розробки, це плани на майбутнє

***

Підтримати проєкт з виготовлення комплексів для розвідки можна за такими реквізитами:

UA493033980000026005300625739

код ЄДРПОУ 39374494 "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "ВОЛИНЬ-2014"

призначення: на комплекс "Сова"

Як повідомляв "Телеграф", колишній генеральний директор Google Ерік Шмідт високо оцінив рівень використання сучасних технологій українцями, що допомагає здобувати перемогу над ворогом.