Культурні репарації від росії: як Мінкульт готується повертати викрадені українські скарби

Після повномасштабного вторгнення в Україну, росіяни знищили в музеях, викрали чи просто спотворили тисячі експонатів. На окупованих територіях три десятки музеїв, бібліотек і художніх галерей піддалися масштабному розграбуванню: на схід окупанти везли картини, раритетні видання, статуї і навіть останків історичних персонажів. Установи ж на підконтрольних територіях знищувалися в ході ракетних ударів і атак дронів.

Чи готується Україна повертати свою культурну спадщину, і як саме це може відбуватися? Про це "Телеграф" ексклюзивно поговорили із т.в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростиславом Карандєєвим.

Зруйноване й викрадене

– Чи думає держава вже зараз про культурні репарації від росії за розграбовані цінності Донбасу, Херсона, Маріуполя, Київщини, Сумщини тощо?

– Звісно, той, хто вчинив злочин, має відповідати – краще не просто бути покараним, а ще й компенсувати всі збитки. В кримінальній практиці та цивільному житті це поширене, а от в міжнародному форматі не все так просто. Ми готуємося до того, щоб в установленому відповідно до міжнародного законодавства форматі пред'явити державі-агресору позов із обґрунтуванням тих збитків, які були завдані українській економіці, українській культурі.

Прикладом успішно початої роботи є фіксація злочинів – руйнувань і знищення українських пам'яток культури. Ми запозичили методику ЮНЕСКО, яка ґрунтується на світових юридичних практиках. В подальшому, зібравши і задокументувавши належним чином наші втрати, ми можемо підготуватись і подати у міжнародні судові інституції належно оформлений позов до росії на компенсацію наших збитків.

Електронний реєстр і книжкові хаби

– Ви кажете про зруйноване, а викрадене? Були розграбовані цілі музеї, державні бібліотеки з коштовними фондами — не говорячи вже про приватні колекції…

– Одна річ – зруйноване, інша – викрадене. Це повернути буде непросто, бо з багатьох музеїв, галерей тощо ворог викрадав не тільки артефакти, а й облікову інформацію, зокрема – реєстраційні книги.

– А електронні реєстри?

– На жаль, не всі музеї, особливо — в невеликих містах і селищах, мають електронні реєстри.

Це завдання, до речі, стоїть перед нами зараз – забезпечити повний електронний облік усіх наших музейних предметів. Вже майже розроблено відповідний державний реєстр як програмний продукт.

– Коли він запрацює?

– Ми очікуємо, що до кінця року зможемо його поширити між нашими музейними установами, щоб вони могли вже у єдиному для всієї країни форматі заповнити його.

Повертаючись до теми викраденого. Ми можемо тільки здогадуватись, де знаходяться наші викрадені артефакти. Інколи ворог із відкритих джерел дає нам цю інформацію. Іноді ми бачимо, що цінності потрапляють за кордон і коли їх там ідентифікують як викрадені, правоохоронні органи їх вилучають і повертають. Таких випадків небагато, але ми розраховуємо, що ця робота буде посиленою і більш результативною. Звісно, вже по завершенні війни.

Щодо книжок. Ворог не вивозив українські книжки, він їх просто спалював чи нищив у інші способи. Тому величезний виклик – поновити бібліотечні колекції та фонди, які були на окупованих територіях. Вже зараз ми – представники центральної та місцевої влади – здійснюємо заходи щодо накопичення певних книжкових фондів. Наприклад, Маріупольська міська рада визначила такий хаб у Дніпрі. Там відбувається накопичення літератури. Для Донецького регіону таким хабом є Краматорськ. Ми координуємо цю діяльність, направляючи туди книжки з Києва від наших національних бібліотечних установ.

Ця робота йде, але вона буде ще більш посиленою: ми внесли зміни до структури Міністерства, передбачили новий потужний підрозділ – Департамент відновлення та культурної реінтеграції деокупованих територій. Ми сподіваємося, що залучимо на цей напрям додаткових фахівців, глибоко вмотивованіих в бажанні відновити культурну діяльність на звільнених територіях. У поєднанні з необхідним ресурсом, це дасть нам можливість бути готовими. І, коли українська армія поверне окуповані сьогодні території, спрямувати туди фахівців. Вони б відновили діяльність бібліотек, клубів, музейних установ, і приїхали б туди не з порожніми руками, а принаймні з бібліотечними фондами.

Тоді нам буде потрібно дослідити долю фондів, які були викрадені чи знищені, і вже потім вести роботу з їхнього пошуку і повернення.

Чи можливий "бартер"?

– Деякі викрадені музейні експонати, старовинні книги просто безцінні, це не компенсуєш грошима. Чи можемо ми претендувати, за міжнародним законодавством, на "бартер"? Щоб вони віддали нам аналогічні цінні картини, книги тощо — наприклад, у них дуже багато робіт Айвазовського?

– Мені складно зараз сказати, які алгоритми дій будуть використані. Швидше за все, мова може йти про якісь грошові виміри вартості викраденого.

– Як це міряти?

– Для витворів мистецтва індикатором може бути страхова оцінка, або ж ціна, за якою було здійснено їх останнє придбання. Але купівля на аукціонах – радше інструмент поповнення й оцінки приватних колекцій. Багато експонатів музейних фондів ніколи не були елементами такого живого обліку і фінансово-товарних операцій.

Максимум – коли експозиції відправляли на виставки за кордон, робили їх страхову оцінку. На жаль, в багатьох випадках цього не було, але все одно є методики і практики такої оцінки.

– На сьогодні ми не уявляємо, якою може бути ця сума?

– Наприклад, з Художнього музею Херсону під час відступу російської армії було викрадено понад 16 000 експонатів. Це переважно витвори образотворчого мистецтва і скульптури видатних митців. Їхня вартість могла б бути чималою, якби їх виставляли на аукціонах чи оцінювали, але вони є безцінними, як наші культурні надбання.

А з точки зору оцінки вартості нам доведеться визначити суму, з якою ми сформуємо позов. Те саме з Маріуполем, Мелітополем, Кримом тощо.

На жаль, досвід Другої світової війни говорить, що не все, на жаль, повертається. Ми досі намагаємось повернути деякі виявлені артефакти, вивезені з України за часів Другої світової. А це скільки років пройшло. З росією процес буде тривалим і, можливо, ще складнішим.

Про новий закон для колекціонерів

– Букіністи скаржаться, що не можуть вивезти свої колекції за кордон задля убезпечення від прильотів. Хоча в усьому світі інша практика — людина може переїхати в іншу країну, привезти свою колекцію. Чи будемо ми щось змінювати в цій частині регулювання?

– Запит на модернізацію законодавства про переміщення культурних цінностей існує вже давно.

Обмеження, які існують на сьогодні, пов'язані були із завданням зупинити вивезення з території України культурних цінностей і запобігти збідненню культурно-освітнього фонду України. Але коли це здійснюється з метою експонування, з метою промоції нашої культури…Задля урахування приватних інтересів власників, – тут мають бути внесені зміни до законодавства.

Є сьогодні відповідні ініціативи і від приватних колекціонерів, і від державних музейних установ. І в нашому плані нормотворчої діяльності на наступний рік передбачена розробка і внесення до ВР відповідного проєкту закону.