"Унікальний історичний процес": директор Лаври розповів про майбутнє ченців

Хоча офіційно УПЦ МП симпатизує росії, на низовому рівні достатньо ченців, які поважають українські святині та готові далі їх захищати. І є певний відсоток тих, хто підтримує Україну та готовий допомагати у її боротьбі з агресором – рф.

Про це в інтерв’ю "Телеграфу" розповів директор Києво-Печерської лаври Максим Остапенко. Нині відбувається унікальний історичний процес: розірвано попередні відносини заповідника з монастирем і триває процес створення нового формату.

"Церква побудована за армійським принципом. Ми знаємо, що у очільників УПЦ МП є офіційна позиція, яка практично ігнорує російську агресію. Вони не можуть відхреститися від біснуватого Кирила (глави РПЦ, патріарха Московського Кирила. — Ред.), який є ідеологом путіна. Не можуть відокремитись від російської церкви, яка намагається захопити все, до чого може дотягнутись в Україні", — описав ситуацію він.

Водночас, за його словами, є чимало ченців, які шанують українські святині. Є й ті, хто в душі перебуває на боці України у нашій боротьбі із російськими окупантами.

"Але на низовому рівні, мені здається, є достатня кількість монахів, які шанують українські святині і готові далі їх захищати. Це вже непогано. І є певний відсоток тих, які точно підтримують Україну і точно готові сприяти нашому воїнству, нашому народу в обороні. Але вони не отримали від ієрархів чіткого сигналу чи команди так діяти. В цьому, на мій погляд, велика проблема. По суті, вони досі залишаються екзархатом російської церкви і не можуть від цього відмежуватись", — пояснив директор.

Він додав, що на ситуацію вплинула і агентура ФСБ. Але водночас Остапенко впевнений, що значна частина ченців, священників — це українці, яким просто потрібен час і певний тиск суспільства, який би доніс до них, що їхні ієрархи помиляються.

"Це жорстка ієрархічна структура, і зараз нам треба шукати механізми і слова, щоб постійно нагадувати і пояснювати священикам УПЦ, українцям за походженням і, я сподіваюсь, за духом, що росія — країна-агресор, і те, що від неї походить, несе зло всьому українському народу … Повертаючись до попереднього питання: я бачив, яку допомогу ченці надавали військовослужбовцям, особливо — пораненим, які зверталися до святинь, мощей, печер. Всі намагались їм допомогти, в тому числі — частина монахів УПЦ", — зазначив він.

Остапенко наголосив, що зараз відбувається унікальний історичний процес: розірвано попередні відносини заповідника з монастирем. Йде процес створення нового формату відносин між ченцями, священниками, які служать православним святиням, та власником майна, яким є держава в особі заповідника. Він додав, що заповідник – це не лише святині та духовність, це ще й велика територія. Своєрідне місто у місті, яким потрібно професійно керувати.

"Сьогодні в Лаврі ми формуємо нову ціннісну систему: коли держава з усією пошаною ставиться до православних таїнств і обрядів, але категорично не допускає зв'язку служителів церкви із країною-агресором. Ми вибудуємо цей механізм найближчим часом, коли завершаться судові історії і запрацює недавно прийнятий поки в першому читанні закон. І поставимо крапку над цим "і".

Кожному монаху і священнику треба прийняти рішення: або ти служиш країні-агресору і точно не маєш жодного стосунку до тих святинь і об'єктів, які є під захистом держави, або ти є українцем, носієм національної православної культурної традиції Києво-Печерської лаври. Тоді ти продовжуєш своє служіння, і у держави нема жодних претензій до тебе. Ми сподіваємося, що вони продовжать співпрацю із заповідником і будуть допомагати зберігати святині Лаври й надалі", — резюмував Максим Остапенко.

Про реформування та майбутнє заповідника, програму реабілітації військових та маніпуляції навколо долі ченців у Лаврі "Телеграф" поговорити з його директором Максимом Остапенком у першій частині великого інтерв’ю: Лавра служитиме народу України, а не буде монастирем ФСБ

Нагадаємо, Максим Остапенко з початку повномасштабного вторгнення перебував у лавах Збройних сил України, звідки був відкликаний на посаду директора Києво-Печерської Лаври. Він зміг, на відміну багатьох, у перші дні війни врятувати головні історико-культурні скарби заповідника "Хортиця", який очолював до вторгнення.