Чому зустріч в нормандському форматі не допоможе Україні - Василь Богдан

Є багато питань до того, з якої позиції Київ покаже себе на переговорах

У понеділок, 11 жовтня, відбулися онлайн переговори між французьким президентом Еммануелем Макроном і поки ще німецьким канцлером Ангелою Меркель з президентами України і РФ Володимиром Зеленським та Володимиром Путіним (окремо). За їх результатами з’явилися повідомлення, що розпочато підготовку до проведення чергового саміту "нормандської четвірки". Зокрема, що в найближчі тижні відбудеться міністерська зустріч між представниками України, Франції, ФРН і РФ.

Можна тільки вітати наміри і дії української влади, спрямовані на те, щоб вирішити питання звільнення окупованих територій політико-дипломатичним шляхом. Але зі світової історії ми знаємо, що дипломатія успішна лише тоді, коли свою справу зробили військові.

У зв’язку з цим виникає ряд питань. З чим піде українська влада на нову зустріч в нормандському форматі? Які позиції вона буде там відстоювати? І чи не виявиться в підсумку, що ми ступили на капітуляційними шлях, який влаштує РФ?

А то, що зараз демонструє Кремль, можна кваліфікувати виключно як великодержавне, імперське нахабство, хамство. Росія всіляко демонструє неповагу до України і всіх тих, хто опонує РФ на геополітичній арені.

В цьому ракурсі можна згадати і липневу статтю Путіна про нібито "історичну єдність українців і росіян", і жовтневий антиукраїнський спіч заступника голови Радбезу Росії, екс-прем’єра і екс-президента РФ Дмитра Медведєва.

З цих матеріалів ясно, що Росія має імперські амбіції, не визнає Україну як окрему державу, не визнає українську націю як таку. Відповідно, не визнає і чинну українську владу і ті пропозиції, з якими та виходить на переговори.

З огляду на ситуацію, яка склалася в світі, в тому числі в Європі після парламентських виборів в тій же Німеччині, напередодні виборів у Франції, Росія намагається скористатися ситуацією, щоб дотиснути Україну. Змусити до прямих переговорів з "керівництвом" квазіутворень "ДНР" і "ЛНР", до переписування українського законодавства під диктовку Кремля.

На руку Путіну і енергетична проблема, яка виникла в Європі багато в чому стараннями Росії. Ми бачимо рекордні ціни на газ, відвертий енергетичний шантаж з боку РФ з примусом якнайшвидшої сертифікації геополітичного проекту "Північний потік-2", який несе загрозу не тільки Україні, але і ЄС.

Все явно вказує на те, що Путін з оточенням не налаштовані на компроміси, які б влаштовували українську сторону.

Думаю, в короткостроковій перспективі зустріч глав країн нормандського формату не відбудеться. І через позицію Росії. І з тієї причини, що в Німеччині йде формування нового уряду. Потім буде обрання нового канцлера. Меркель, яка залишає цю посаду, якихось гарантій брати на себе вже не зможе. Розмову потрібно буде вести з соціал-демократами, з ліберальними демократами, з "зеленими".

Є надія на позицію США, тим більше, що зараз в РФ перебуває заступник держсекретаря США Вікторія Нуланд. І українське питання явно обговорюється. Втім, Штати теж не завжди послідовно поводяться в питаннях стримування російської агресії, російської експансії.

Що стосується можливої двосторонньої зустрічі Путіна і Зеленського. Пройшла інформація, що Кремль виставив 12 пунктів України, які готовий обговорювати. Пункти ці однозначно капітулятивні для нас. І зустріч, зрозуміло, недоречна в такій ситуації

Та й взагалі зустрічі такого рівня повинні завершуватися конкретними домовленостями. І їх обов’язкової реалізацією. А з урахуванням поведінки Путіна і всього кремлівського боярства, не видно, щоб Росія готова була шукати компроміси, намагатися залагодити конфлікт.

Щоб це стало можливим, Захід повинен зайняти більш жорстку позицію по відношенню до РФ. Не допомагати їй будувати "Північний потік-2", а всіляко заважати такого роду небезпечним проектам. Посилювати санкції. Відключити Росію від SWIFT (міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів).

Україна повинна активніше взаємодіяти з міжнародними партнерами, зосереджуватися на зміцненні обороноздатності, на пошуку консенсусу в суспільстві, серед еліт.

І ще один важливий момент. Нормандський формат, як би його не хвалив Зеленський, демонструє недієздатність. І поки до нього не приєднаються основні підписанти Будапештського меморандуму — США, Велика Британія, як на мене, успіхів у переговорному процесі не буде. Або взагалі слід збирати окремий формат у складі тих же країн-гарантів Будапештського меморандуму, щоб вирішити ключове питання — Росія має покинути територію України.