Плани окупації Казахстану давно лежали у Кремлі, але навіть там не очікували такого швидкого розпаду країни - Денис Попович

Журналіст та військовий оглядач Денис Попович аналізує те, що відбувається в Казахстані, і пояснює різницю між протестами та збройним протистоянням у розрізі внутрішньої ситуації в країні.

МОЯ ДУМКА З ПРИВОДУ СИТУАЦІЇ У КАЗАХСТАНІ

1. Протести 2-5 січня мали виключно внутрішній характер, вони виникли з цілої низки причин, але тригером стало підвищення цін на газ. Жодної ідеології в цих протестах не було – просто знизите ціни на газ і приберіть Нурсултана (Єлбаси), який продовжував впливати на процеси і порядком набрид.

2. Влада в Казахстані, як у будь-якій автократичній системі, існувала у відриві від народу і народом обрана не була (це важливо, ми пізніше до цього повернемося). Єлбаси в рамках трансферу поступово передавав повноваження Токаєву, який був посаджений у крісло президента шляхом формальної процедури виборів, а реально – волею Назарбаєва.

3. На протести наклалася війна кланів у Казахстані. В рамках цієї війни Токаєв вирішив скористатися ситуацією, щоб прибрати Єлбаси, який мав підтримку частини силовиків.

4. Цілі Токаєва ситуативно співпали з вимогами народних мас – усунути Назарбаєва, знизити ціни на газ. Він ці вимоги здійснив. Протест де-факто завершився, коли по всій країні почали валити пам’ятники Назарбаєву. Все, що сталося далі – жодного стосунку до протестів не має.

5. Токаєв опинився у ситуації, коли він не міг спиратися на підтримку народу (а ми пам’ятаємо, що фактично її у нього не було!), а лояльність силовиків, частину яких підтримували Єлбаси, йому була невідома. У такій ситуації повна анархія та втрата влади (а може, й життя) – справа лічені дні, а може й години. У цій ситуації було ухвалено рішення звернутися до Путіна, щоб утриматися на російських багнетах.

6. У Путіна не очікували такого швидкого розпаду в Казахстані і до певного часу чекали розвитку ситуації. Прохання Токаєва прискорило події.

7. Плани з окупації Казахстану, очевидно, давно лежали на столі в російському Генштабі, але ситуація вимагала термінового втручання, тому вирішили задіяти десант як частини швидкого реагування.

8. Нині бачимо, як Токаєв зачищає "поляну" від людей Назарбаєва. Одночасно російські війська займають ключові позиції в країні, а місцеві силовики ведуть бої з людьми, які незрозуміло когось представляють, але їм роздають зброю. А якщо роздають зброю, то є і організатори. Третя сила.

9. Розвиток ситуації залежить від низки чинників. Перший. Чи має Токаєв кадровий ресурс, щоб "закрити" ключові відомства? Чи готові ці відомства підкорятися? Як далеко російські готові зайти у питанні окупації Казахстану та наскільки місцеві готові цьому протистояти. При цьому за умов російської окупації навіть кристалізація влади Токаєва нічого не гарантує, оскільки за його спиною немає підтримки, окрім військ ОДКБ.

10. Поки що спостерігаємо. Але боюся, що справа йде до війни. Настала черга Казахстану.