Атмосфера в Україні вибухонебезпечна, як було перед боями за ДАП та Дебальцеве у 2014-2015 роках - Руслан Бортник

Обстріли, що посилилися на Донбасі, на жаль, підтверджують, що криза наростає. І певною мірою, мені здається, це є наслідком помилки в оцінці ситуації. Коли частина експертного середовища, та й частина команди, влада вважала, що у зв’язку з повідомленням про відведення російських військ від українських кордонів і завершенням навчань, ризики військової ескалації знижуються. Насправді все лише загострюється. До чого, власне, все йшлося.

Був провал переговорів радників глав "нормандської четвірки" у Парижі та Берліні.

Було звернення Держдуми до Путіна із проханням визнати т.зв. "ДНР" та "ЛНР" як "незалежні та самостійні" утворення.

Було порушення Слідчим комітетом РФ кримінальної справи за фактом нібито застосування Україною "заборонених методів війни", звинувачення у геноциді на Донбасі.

Все це створило вибухонебезпечну атмосферу, коли можуть знову спалахнути повноцінні бойові дії, як це було в 2014-2015 роках.

Нинішня ситуація нагадує мені ту, в якій ми опинилися між першими та другим Мінськими угодами.

Коли дискусії або криза виконання так званого "Мінська-1" призвела до запеклих боїв на Донбасі, особливо в районі Донецького аеропорту та Дебальцевого. І нарешті з’явився "Мінськ-2".

Сьогодні висока ймовірність подальшої ескалації.

Але те, як сьогодні швидко, на випередження, намагаються спрацювати українські та західні дипломати, свідчить, що залишаються шанси на розморожування політичного діалогу.

Очікуємо, що найближчим часом у рамках Тристоронньої контактної групи будуть розглянуті ті самі законопроекти, про які говорив канцлер ФРН Олаф Шольц. Про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО, про вибори, амністію та інші, спрямовані на врегулювання кризи на Донбасі.

Тому війна чи прогрес у політичному врегулюванні – це два найімовірніші сценарії.

Менш імовірним є збереження нинішнього становища, яке ми бачили останні роки.

Мені здається, Київ та Москва мають провести прямі переговори щодо врегулювання на Донбасі. І нехай Москва вважає себе посередником, але це не є підставою не йти на такий діалог.

Потрібно терміново збирати ТКГ, запускати політичний трек реалізації Мінських угод. Але не через поступки виключно з української сторони. Це мають бути взаємні поступки — і з боку Росії, і з боку сепаратистів.

Можливо, слід порушувати питання на рівні Ради безпеки ООН, яка затвердила другі Мінські угоди. І вже в рамках Ради безпеки ООН формулювати алгоритм реалізації цих домовленостей, якщо цього не може зробити ТКГ.

Або Нормандська четвірка.

Захід побоюється великої війни навколо України. При цьому якщо ті ж США ще здатні продовжити гру на підвищення ставок у своєму глобальному діалозі з Росією, то Німеччина, Франція більш схильні до пошуку швидких шляхів для мирного врегулювання, для вибудовування моделей взаємних компромісів.

Зрозуміло, що зараз учасники конфлікту звинувачуватимуть один одного у порушенні Мінських угод, в ескалації. Але ця риторика не повинна відволікати нас від суті – пошуку моделей завершення конфлікту політико-дипломатичним шляхом.