Новини і SEO: як Росія побудувала систему непрямого впливу на український дискурс - Іван Верстюк

Редактор та публіцист Іван Верстюк спеціально для "Телеграфу":

Неприємний сюрприз — нинішня війна продемонструвала певну глибину дій російської пропагандистської машини, яка частково не схожа на те, до чого нас готувала індустрія вивчення цієї пропаганди в попередні роки.

Маючи на меті отримати критично вагомий вплив на публічні дискусії в Україні, росіяни роками вибудовували систему непрямого впливу на те, що і як говорять українці та українки, українські медіа, українські лідери думок.

Головним методом цієї стратегії було недопущення глибоких, переконливих дискусій та аналізу. Натомість російські гравці через наявну мережу впливу на українське інформаційне середовище максимально привчали українське суспільство до споживання новин.

Новинний цикл, який фактично керувався з Москви чи росіянами в Україні, дозволяв тримати публічні дискусії в тих межах та рамках, котрі були вигідні російській пропаганді. В результаті українська журналістика засвоїла вкрай небезпечний принцип: без новинного приводу нічого не говорити. А тому якщо в країні є, скажімо, проблема бідності, то доки хтось не створить новинний привід для розмови про цю тему, медіа про це говорити переважно не будуть.

Окрім того, споживання новин може викликати залежність, особливо в такі інтенсивні з точки зору інформаційного насичення періоди, як повномасштабна агресія РФ. Новини можуть впливати і впливають на емоційний стан людей та таким чином стають інструментом, знову ж таки, впливати на характер, зміст, природу публічних дискусій в Україні з критично важливих питань, надаючи їм надмірного й подекуди деструктивного емоційного забарвлення.

В такому інформаційному середовищі важить насамперед "ексклюзивність" інформації, а не глибина та якість аналітичного висновку, що може бути використаним на практиці задля інтересів Україні – її армії, її економіки, її соціальної політики, її культури.

Штучно створена гонка за "ексклюзивністю" характерна не лише для українського медіаринку, але й для медіаринків розвинутих країн, на кшталт США, Німеччини чи Великобританії. Втім, кожна медійна традиція має свою методологію вирішення цієї проблеми, з огляду на наявну соціологію споживання медійних продуктів.

Індустрія вивчення російської пропаганди роками змальовувала так званих "тролів" та "ботів" як головний та найнебезпечніший російський метод. Дійсно, і "тролі", і "боти" присутні в інформаційному середовищі та діють в інтересах Росії. Однак їх вплив став відносно обмеженим, а певні дії великих технологічних компаній (Google, Facebook, Twitter, Amazon) призвели до того, що інфраструктура цього методу зазнала втрат.

Російські "тролі" та "боти" зараз стали набагато менш ефективними, ніж, наприклад, у 2012-2013 роках, коли вони готували інформаційну операцію задля блокування подальшої євроінтеграції України та вторгнення на Донбас та в Криму 2014-му.

А от використання новин у межах комплексної стратегії "зміст новини-час її публікації-SEO-заголовок-використання тез для поширення серед певних сегментів аудиторії споживачів новин" як методу впливу на українське інформаційне середовище виявилося набагато ефективнішим методом. Так, новина, котра, наприклад, руйнує серед українського суспільства довіру до чинної влади, поширюється в соціальних мережах віяловим методом, отримуючи формат "інформаційної кампанії".

Розрахунок російської інформаційної машини є зрозумілим: віяловий метод дійсно схожий на натуральний метод поширення інформації у соціальних мережах. От тільки чомусь новини про успіхи України та її армії набагато рідше залучаюся до "віяла" соцмереж, ніж негативні новини, що підривають обороноздатність країни.

Окремо слід сказати про технології так званої "SEO-оптимізації". Ці технології були розроблені в межах досліджень російської компанії Yandex, котра розробила власну пошукову систему. І до України час від часу приїжджали працювати російські фахівці з SEO-оптимізації, які й принесли цю технологію до українського медіаринку.

Методи SEO дозволяли російській інформаційній машині підігрівати кількість переглядів до тих матеріалів в українському інформаційному просторі, які грали на користь РФ. Та знижувати кількість переглядів там, де в матеріалі висловлювалася чиста проукраїнська позиція.

Сучасні системи адміністрування сайтів в Україні включають певний технологічний інструментарій SEO. Але він швидко стає застарілим, адже американська компанія Google не зацікавлена в іграх з трафіком, якщо вони не сприяють прибуткам та капіталізації цієї компанії — а їх основним бізнесом залишається цифрова реклама. Тому Google починає відмовлятися від інструментарію SEO, адже ці технології стають небезпечними.

Слід говорити і про ті наративи, які роками культивувала російська інформаційна машина в українському медіа-середовищі. Перш ніж їх охарактеризувати, треба зазначити, що ці наративи продукувалися та насаджувалися у відповідності до певного хронотопу.

Щойно Україна опинялася на межі залучення великої західної інвестиції, в інформаційному середовищі активно поширювалася ідея, що Україна – дуже бідна та корумпована, потребує судової реформи, а тому іноземним інвесторам слід триматися від країни та її економіки якнайдалі.

Серед наративів російської пропаганди про Україну, що роками насаджувалися в місцевому медіа-секторі, можна виділити такі:

- "Україна – ненадійний партнер, яка не виконує своїх зобов’язань"

- "Україна – бідна та корумпована, тому в неї краще не інвестували капітал"

- "Україна знаходиться на негативному тренді розвитку й критично відстає за всіма важливим показниками від країн-сусідів"

- "Українська армія небоєздатна і не спроможна проводити ефективні операцію із захисту територіальної цілісності країни"

- "Українська культура нежиттєздатна, не має популярності та цілковито залежить від культурного імпорту через брак місцевих талантів"

- "Українська економіка безперспективна, не здатна зростати понад 3,5% на рік, має зависоку інфляцію, а змінити це неможливо"

Нинішня війна, безумовно, продовжуватиме розкривати природу, методи та характер стратегічних дій російської пропагандистської машини, котра працює на тій базі, яку вона створювала не один рік. А тому Україна має бути готовою відповідати на цю діяльність, використовуючи сучасні технології та співпрацюючи із великим технологічними компаніями.

Також дуже важливо, щоб українське суспільство підвищувало свою інформаційну і цифрову грамотність — аби виробити імунітет до тих методів, для використання яких Росія роками створювала в Україні інформаційну інфраструктуру.