Пішла Єлизавета II, і ніхто її не замінить. Королі будуть, але тієї самої "мами" більше немає - Анна Чаплигіна

Вже давно немає папи. З 2005 року. Папи Івана Павла ІІ. Є люди, що поперемінно посіли його роль. Але не стали папою. Тим самим папою.

Тепер не стало мами. Пішла королева. Єлизавета II. І ніхто не замінить її у цій ролі. Тепер є і будуть королі. Але не буде тієї самої мами.

Є щось спільне у їхньому уході. У їхньому справжньому служінні. І в словах, і головне — у їхніх справах. До останнього подиху.

27 березня 2005 року був католицький Великдень. Це найсвітліше свято для католика. Я пам’ятаю, як Папа відслужив пасхальну службу. І лише потім пішов. У наступну суботу.

Єлизавета II встигла попрощатися з Борисом Джонсоном, зустрілася з новим прем’єр-міністром Британії Ліз Трасс. І лише потім пішла.

Можливо, комусь це видасться збігом. Мені так не здається. Я бачу в цьому справжню силу духу та волі. Триматися до останнього, наскільки можливого останнього, "поки не дістанемося до берега", хоч якогось твердого ґрунту.

Єлизавета II була не просто королевою Великобританії. Вона була головною королевою Землі. Якщо вимовлялося слово "королева", впевнена, першим у голові виникав саме її образ. Хоча королевою вона була не єдиною.

Дозволю собі припустити, що для багатьох королева була символом спокою та втіхи. Наче доки жива королева, все буде добре. Немов хоч щось у житті залишається незмінним. Як її незмінна привітність, стійкість та мудрість.

Поки живі батьки, ми залишаємось дітьми. Скільки б років нам не було.

Батьків більше нема. Екзистенційно, архетипно, як завгодно… Тепер дорослі ми. Остаточно.

Наодинці з Мордором.

Який обов’язково впаде.

Нашими загальними зусиллями.