"За родіну, за путіна" — росіян активно готують гинути в Україні - Олексій Голобуцький

Те, що відбувається з початку нового року на російсько-українському фронті, зокрема інформаційному, говорить про те, що немає навіть натяку на святкове новорічне, різдвяне перемир’я. Як це було, наприклад, у Першу світову війну – аж до спільних гулянь протиборчих сторін.

Ми бачимо, як наші чудово відпрацювали по Макіївці, а також, як росіяни намагалися розгорнути ситуацію у зворотний бік. Традиційно для них – безглуздо і незграбно. Я тут навіть більше про інформаційну складову.

Росіяни настільки тупо дзеркалять нашу інформацію, нашу пропаганду, що це смішно, убого. Найадекватніші оцінки, скільки загинуло в макіївському ПТУ російських мобілізованих, були близько 300. І росіяни віддзеркалили це на Дружківці, заявивши, що під час ракетного удару по льодовій арені "Альтаїр" там нібито загинуло 300 українських військовослужбовців.

Щодо нібито знищених окупантами РСЗВ HIMARS навіть не смішно – за версією росіян, вони знищили їх більше, аніж нам було поставлено. Загалом нічого в них у пропагандистському плані не змінюється. Та й у військовому плюс-мінус – також. Є якісь тактичні покращення, але не більше. Тому що головний принцип побудови російської армії не змінюється століттями: жодної ініціативи на місцях, чинопочитання і абсолютно не зважати на кількість жертв, головне — виконувати завдання "вождя". Повна централізація з усіма наслідками. Що-небудь змінитися може лише при повному знищенні правлячого режиму та зміні соціального устрою.

Ми в цьому плані дуже відрізняємося. Травми радянської армії залишилися і у ЗСУ, але не такою мірою, як у росіян. І в цьому – одна з наших переваг, як і в тому, звичайно, що ми захищаємо свою землю, періодично отримуючи сучасне озброєння від зарубіжних партнерів.

Якщо говорити про ситуацію на фронті, найближча мета окупантів зрозуміла – завалити трупами позиції захисників України, але взяти Бахмут. І вони, схоже, до останнього мобілізованого намагатимуться це зробити.

Дуже багато сигналів, що нова хвиля мобілізації, а то й загальна в росії, із запровадженням воєнного стану, незабаром буде. Не обов’язково цього тижня, як передбачали Буданов та Резніков.

Навряд чи Кремль наважиться настільки відповідати українським прогнозам. Але трохи згодом це точно станеться. Країна-агресор уже готова до закриття. Протесту жодного там немає і не буде. Усі, хто мав протестні настрої, або звалив за кордон, або опинився за ґратами.

А мобілізація режиму потрібна. Недаремно путін виступав із новорічним зверненням серед представників Федеральної служби охорони, вбраних у військову форму.

Тим самим давав зрозуміти росіянам, що він тепер воєнний вождь, що "країна в небезпеці". Для дорослих путін та його пропагандисти постійно говорять про смерть – про почесність загинути за батьківщину тощо. А паралельно – купа усіляких путінських дзвінків дітям, розмов із ними. Загалом росіян активно готують гинути "за родіну, за вождя".

Грубо, але саме таким чином пропагандисти намагаються формувати образ путіна та сучасної росії. Тому що ні чорта не виходить із ідеологічної складової. Як наслідок, тупо косплеять Радянський Союз на початку вторгнення фашисткої Німеччини. Мовляв, війна у нас – народна, "отєчєство в опасності". Наскільки це спрацює у путінській росії – покаже час.