Чому теза Кремля про те, що Росія завжди була в Криму, - абсолютна брехня - Олександр Левченко

Історик та дипломат Олександр Левченко спеціально для "Телеграфу" розвінчав міф російської пропаганди

Так званий "постійний представник Республіки Крим при президенті РФ" Георгій Мурадов заявив, що вторгнення в Крим закінчиться катастрофою для західних країн, тому що півострів є "колискою російської цивілізації". Якби це сказав якийсь напівграмотний пропагандист із кремлівського телебачення, це було б зрозуміло. Для російських шовіністів там, де ростуть берези, там Росія. Але Мурадов є представником окупаційної адміністрації в Криму. Його прислали з Москви так званим віцепрем'єром російського окупаційного уряду Криму. Він у своїй біографії пише, що має ступінь доктора історичних наук, отже мав би мати справу хоча б з початковими об’єктивними знаннями курсу світової та вітчизняної історії. Навіть якщо він глибокий російський шовініст, а етнічно лише наполовину росіянин, оскільки його батько вірменин, які й у міністра закордонних справ Російської Федерації Сергій Лаврова.

Глава МЗС РФ є прихованим власником найбільших золотих копалень у Нагірному Карабасі, що був окупований Вірменією за допомогою російської армії в першій половині 90-х років минулого століття, а зараз Азербайджан військовими діями потихеньку повертає його до свого державно-правового простору. У Мурадова дуже близькі стосунки з Лавровим не тільки через спільне етнічне походження, а й через те, що він колись був послом на Кіпрі, а Лавров на той час очолював дипломатичну місію РФ при ООН у Нью-Йорку.

Ми бачимо, що всі російські пропагандисти, кремлівські політики та окупаційні чиновники в Криму використовують сфальсифіковану тезу про те, що півострів начебто завжди був російським. Ніхто з відомих істориків, крім московських та петербурзьких, не посміє стверджувати таку велику дурницю. Але вже давно ці російські псевдоісторики продають своєму народу та іншим країнам міф про те, що Росія завжди була в Криму, а це абсолютна неправда.

Перша велика брехня у цьому міфові те, що "Крим — колиска російської цивілізації". Йдеться про 988 рік, коли Великий Київський князь Володимир прийняв хрещення в Криму та одружився з Анною, дочкою Візантійського імператора Василія II. Після цього князь Володимир повернувся до Києва та охрестив усе населення Київської держави Русь. При цьому в Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах, де проживав титульний народ руси, усе пройшло швидко і без ексцесів, а от в Новгороді, Пскові, Смоленську було багато заворушень, і київському війську довелося змусити місцеве населення, що називало себе рускіє, прийняти Христову віру. Тому Мурадову варто нагадати, що на той час Москви, від якої веде свою історію Росія, не існувало (заснована лише в 1147 р.), а Київ, з якого веде своє походження Україна, був заснований у 482 році, тобто на 665 років раніше.

При цьому фальсифікатор історії Володимир Путін хоче представити, що Київ начебто є колискою і російського народу, але він ніяк не затямить, що росіяни утворилися як суміш корінного фіно-угорського населення на території нинішньої РФ та місцевих східних племен балтів (предків латишів та литовців) зі слов'янами, які прийшли на цей простір у середині VIII ст. з Польщі: а це племена в'ятичів, що переселилися в басейн річки Москви й південніше, словен, що прийшли в райони нинішніх Новгорода і Твері, та кривичів, що населили простори від нинішніх Пскова до Смоленська. Саме у той час, вже протягом 300 років існувала перша Київська держава, яка об’єднала корінні слов’янські племена середньої течії Дніпра. І це були перші слов’янські племінні об’єднання антів і склавинів та пізніше їхніх нащадків — племен полян, деревлян, сіверян, волинян, білих хорватів, уличів і тиверців. Таким чином, ані Володимир Путін, який веде своє походження з Тверської області, ані Мурадов, ані Лавров, які стали пропагандистами шовіністичної політики Кремля, ані взагалі рускіє, не мають жодного етнічного відношення до Києва і Великого князя Володимира Хрестителя. Населення регіону Москви-ріки прийняло християнство на 200 років пізніше Києва та етнічно не має нічого спільного з українцями як прямими нащадками перших автохтонних слов’ян – антів і склавинів.

Окрім того, за останні 3200 років, коли ми точно знаємо, які народи проживали в Криму, Російська імперія окупувала півострів лише в 1783 році. І тільки після цього року Петербург почав переселення до Криму жителів з далеких російських міст і сіл. Крим був частиною Російської імперії 134 роки — до її падіння в 1917 році. Потім три роки тривала громадянська війна, коли влада на півострові багато разів переходила з одних рук в інші. У 1921 р. Крим став автономною республікою у складі Росії та залишався нею до 1954 року, тобто 33 роки. Але в 1941-1944 роках півострів був під нацистською окупацією, тож треба мінусувати три роки. Отже всього разом російське володіння півостровом складає 164 роки. Наприкінці лютого – середині березня 2014 р. РФ окупувала півострів і намагалася оголосити анексію нібито після всенародного референдуму, який пройшов під дулами російських автоматів.

Для порівняння, кіммерійські племена панували в Криму п'ять століть — з XII ст. до н. е. до VII ст. до н. е. У цей час до гірської частини півострова також прийшли племена таврів з території Північного Кавказу. Тому півострів часто мав назву Таврида. Пізніше, протягом понад 900 років у Криму домінували скіфські племена (IX ст. до н.е. – II ст. н. е.). На початку III століття вони були розгромлені новоприбулими германськими племенами готів. Кіммерійці та скіфи були іранського походження.

Наприкінці IV ст. н.е. в Криму з’являються гуни, як перший тюркомовний народ, що прийшов з далеких азійських степів. При цьому треба пам’ятати, що з кінця VI ст. до кінця IX ст. в Криму панували тюркомовні племена хозарів, а це триста років. Вони залишили після себе один із досі корінних народів Криму – караїмів. Після падіння Хозарського каганату тут побували угорці, які подорожували до Дунайських рівнин, і печеніги, як один із тюркомовних кочових народів.

З кінця X ст. до середини XII ст. східний Крим і протока між Чорним і Азовським морями контролювалися створеним Київським князем Тмутараканським князівством, яке протягом 150 років перебувало під владою Києва і Чернігова. Згодом в Криму 200 років панували тюркомовні кочові племена половців. Вони були предками головного нинішнього автохтонного народу півострова — кримських татар, які також мають у своєму етногенезі коріння народів, що прийшли під час навали монгольських орд у середині XIII ст. Після монгольського завоювання Крим увійшов до складу Золотоординської держави з центром у місті Сарай-Бату, заснованому в пониззі Волги. У 1449 р. було створено Кримське ханство, яке відокремилося від Золотої Орди й було державою кримських татар. Ця держава проіснувала 324 роки до російського завоювання у 1783 р. Слід також зазначити, що з VI ст. до н. е. на узбережжі Чорного моря в Криму з переселенців давньогрецьких держав утворилися грецькі міста-держави (Пантікапей, Херсонес, Євпаторія). Вони були пов'язані торгівлею зі своїми рідними територіями протягом багатьох століть. На початку нашої ери до Криму прибули війська Римської імперії, пізніше півострів зазнав сильного впливу Візантійської імперії. Південна морська частина Криму з середини XIII ст. до 1475 р. перебувала під владою Генуї та Венеції. У південних гірських районах Криму в цей час нащадки германських готів утворили князівство Феодоро. У 1475 р. територія цього князівства, а також території, підконтрольні Генуї та Венеції, були захоплені османською армією, яка перебувала там до кінця XVIII ст.

З 1954 по 2014 роки Крим був невіддільною частиною України з центром у Києві, як це було у X-XII ст. Таким чином, Крим був під Києвом загалом 210 років, а скажімо, під скіфами 900 років, кримськими татарами – 324 роки як Кримське ханство та їхніми прямими родичами половцями ще 200 років, тобто разом 524 роки. Таким чином, російське панування в Криму протягом менш ніж 170 років за останні 3200 років історії півострова є далеким від вічності. Ці факти повинен був знати доктор історичних наук Мурадов. Не згадуємо вже про повних незнайків історії Путіна і Лаврова.