Позитив та негатив у великій прес-конференції Зеленського - Віталій Бала

Велика пресконференція, яку український президент Володимир Зеленський провів 24 лютого, у річницю вторгнення Росії, безумовно, привернула до себе пильну увагу.

Саме собою проведення такої розширеної пресконференції за великого скупчення журналістів – позитивний момент. У річницю широкомасштабної російської агресії слід було провести щось подібне. І добре, що це зробили.

Мені дуже сподобався момент із селфі з азербайджанським журналістом, який поставив питання українською. Це було щире та правильно.

Приємно було чути, що Зеленський нарешті чітко почав формулювати – як саме має закінчитись ця війна. Нашою перемогою, звільненням ВСІХ наших територій.

Я не забуду, як у березні 2022-го лідер провладної фракції Арахамія, відряджений на переговори, передавав росіянам пропозиції української сторони у стилі "ми готові до переговорів, Крим можна залишити за дужками, чекаємо від Росії якихось гарантій".

Зараз Зеленський чітко артикулює, що ми воюватимемо аж до своєї перемоги. І це, мабуть, головний позитив цієї пресконференції і того, що взагалі сталося з президентом за рік.

Погано те (а я уважно – понад дві години – дивився пресконференцію), що Зеленський у своїх відповідях дуже мало згадував український народ та ЗСУ. І багато заслуг приписував особисто собі. Це не правильно. Саме завдяки героїзму всього українського народу – і на фронті, і в тилу, і в ракурсі тотального волонтерства – росія зламала тут зуби, а Захід згуртувався і почав надавати нам необхідну допомогу. Не в тих обсягах і не так швидко, як нам хотілося б. Але все ж…

Не сподобалося і те, що я відчував нещирість у словах президента. Здавалося, що він відіграє роль. Грає непогано, судячи з того, як розхвалює зараз багато хто цю пресконференцію. Але я, наголошую, дуже уважно стежив за тим, що відбувається. І вловлював усі нотки.