Зустріч Байдена та Сі. Чи натисне Пекін на москву для припинення війни в Україні - Андрій Сенченко

Зустріч президента США Джо Байдена і глави Китаю Сі Цзіньпіна 15 листопада в Сан-Франциско, на полях саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, стала однією з найбільш обговорюваних подій останнього часу. Байден навіть заговорив про певний реальний прогрес у відносинах.

З глобальної точки зору, відновлення "гарячої лінії" з військових питань, сам факт спілкування лідерів держав – це дуже важливо. Особливо коли йдеться про ядерні держави, про глобальних гравців, які намагаються активно впливати на те, що відбувається у світі.

Але навряд чи сталися якісь прориви. І навряд чи варто бути надмірно позитивними після цих переговорів.

Те, що Байден сподівається вирішувати з китайським лідером якісь питання на тактичному рівні, на рівні розмов, нічого американцям не дасть. Китай мислить іншими часовими категоріями. І його плани завжди сягають на покоління. Причому ці плани реалізуються – і дуже послідовно.

Послаблення США і в цілому НАТО залишається явною метою КНР. І це послаблення досягається шляхом, м’яко кажучи, непротивлення Пекіна російській агресії проти України. І в цьому сенсі прориву не відбулося (як припускали деякі, вважаючи, що Пекін раптом почне тиснути на москву – мовляв, припиняйте війну!). Та його й не могло відбутися. Тому що це не відповідало б стратегічному розумінню інтересів Китаю.

Цікава й заява, що Китай не має планів воєнних дій проти Тайваню. Акцентувалося, що йдеться про найближчий час. Що не означає відсутність планів як таких. Абсолютно по-китайськи виражена думка. Не зараз. Але це не означає, що не потім. Можна не сумніватися: щойно Пекін вирішить, що дозріла вдала ситуація, він атакує Тайвань.

А "дозріла ситуація" залежить, зокрема, від подій у російсько-українській війні. Якщо Китай побачить слабкість США, об’єднаної Європи у підтримці України, яка протистоїть російській агресії, це дуже наблизить перспективи військових дій КНР проти Тайваню.

Те, що переговори США та КНР відбулися саме зараз, можливо, пов’язане з тим, що китайцям видалося вигідним завуалювати свої плани на майбутнє. І вони вирішили показати, що здатні робити кроки назустріч Штатам. Щоб завчасно не ескалювати ситуацію. Нинішньому керівництву Білого дому також потрібна була розрядка хоча б на китайському напрямку. Це болюча тема для американського суспільства. І Байдену, який іде на чергові вибори, видалася вдалою думкою продемонструвати якісь кроки, якісь результати щодо покращення американо-китайських відносин.

Але, крім відновлення "гарячої лінії" з військових питань, жодних результатів більше і немає.

Натомість є чергова констатація Байденом факту китайської диктатури.

І незадоволена реакція МЗС КНР із цього приводу.

Тож потепління відносин не відбулося. З глобальних питань звірили годинники, відновили якийсь діалог. Не більше.

Особливого виграшу США від цієї зустрічі я не бачу. Швидше, вона була цікава Китаю з погляду його стратегічних інтересів. Сі переконався, що найближчим часом загострення з боку Штатів очікувати не доводиться. І продовжить довгу гру за домінівні позиції КНР у світі.