Jerry Heil: основна проблема українських жінок - намагання вгодити, а чоловіків - вважати, що їм усі винні

Авторка хіта "Охрана_отмєна" співачка та блогер Jerry Heil відверто поговорила з "Телеграфом" про своє особисте життя, найдивніших прихильніків, друзів з шоу-бізу та розповіла, чому планує поїхати у США щонайменше на 3 роки.

Нещодавно ви перемогли у міжнародному музичному конкурсі Djooky Music Awards. Розкажіть детальніше, що ви отримаєте як переможець, що це вам дасть?

— Це здійснення мрії. Подія, на яку я чекала відколи я себе памʼятаю, відколи мені мама розказувала, що я маю бути на сцені, відколи батько мені купував апаратуру і казав, що "ти з нею будеш їздити на концерти". Вона (апаратура, — ред.) досі у Василькові стоїть уся (сміється). Це втілення мрії всієї моєї сімʼї і перший крок — це поїхати у США і спробувати записати там альбом.

Ви хочете навчатися на композитора фільмів у Штатах. Коли плануєте переїзд туди? 

— Наразі я на етапі здачі тесту IELTS для вступу у Берклі (англ. The University of California, Berkeley). Є три університети, в які я буду пробувати вступати, Берклі — один з них. Є ще два інших теж висококваліфікованих. І як тільки я здам тест, там є три сезони, коли ти вступаєш, так одразу буду пробувати подаватися.

Скільки триватиме навчання?

- Навчання триває від трьох до чотирьох років, ти можеш опційно вибирати. Я буду дивитися по самочуттю.

Що у цей час буде з вашою музичною кар’єрою тут, в Україні? Поставите на паузу чи взагалі плануєте змінити сферу діяльності?

- Я вважаю, що наразі вже можна не ділити себе на країни. Ми живемо в діджитал-просторі. І я дякую собі, і колишній і теперішній, за те, що я собі створила цю діджитал-платформу, на якій я можу собі абсолютно спокійно творити і на Україну, і на світ.

Не плануєте перебратися у США назавжди і будувати кар’єру там?

- Я не хочу нічого загадувати, бо я ніколи там не була. Зараз хочу поїхати, як то кажуть, "на розвідку". І перше моє таке побачення з Америкою буде вже зовсім скоро. Все вам розкажу після цього.

Яким буде ваш наступний крок у творчій сфері? З ким хотіли б записати дует?

- В мене такі смішні амбіції, що мені б хотілося записати дует з усіма. Тому що я знаю як інтерпретувати вже навіть забуту музику таким чином, щоб її знову почали слухати. Я б хотіла дует з Оксаною Білозір, наприклад, або з гуртом "ТІК". Моя улюблена пісня "Олені-олені" настільки по-новорічному звучить, що я дуже сподіваюсь зробити її на Новий рік. Також у мене є мрія: записати пісню з деякими американськими виконавцями, я їх не називаю, бо дуже переживаю за це. Але, думаю, коли ви подивитесь мій фільм, який я буду знімати про своє перебування там (в Америці, — ред.), я думаю, ви вже зможете спостерігати за результатами.

Не страшно буде їхати в Америку самій, залишаючи усіх друзів тут? Сумуватимете?

- Дуже страшно. І я вже сумую, і я вже уявляю, як я потрапляю в цю атмосферу, де ніхто не говорить українською, але ми ж всі знаємо, що це той самий славнозвісний, вже всіма захейчений вираз про зону комфорту. Але це дійсно працює і це розвиток.

Чи є у вас друзі серед колег по сцені? Які у вас зараз стосунки з Анною Трінчер? Спочатку ви були учасницями скандалу зі злиттям особистої переписки, потім випустили спільний трек…

- Так, дійсно, якраз у мене зараз з Аньою супер тісні стосунки, дружні. Ми працюємо ще над декількома спільними треками. Вона відчувається для мене реально як молодша сестра і з нею у нас багато спільного, як мінімум — блоги, які можна обговорити. Аня дуже мудра людина на свій молодий вік, тому, так, з Аньою тісно спілкуємось. З Вовою Дантесом спілкуємось. Зараз ще з Alyona Alyona якось роззнайомилася. Мене дуже тішить скільки хороших людей в українському шоу-бізнесі, таких душевних, "своїх", простих. Також Kalush (Олег Псюк), Skofka (Володимир Самолюк), Ваня Клименко (саундпродюсер та менеджер Kalush та Alyona Alyona). Це всі люди, які роблять сучасний український шоу-бізнес і у нас з ними складається дружба.

З приводу Ані і конфлікту дійсно був такий, що я називаю "прогрів треку", який вийшов з-під контролю і там було різне. Але зараз ми в хороших стосунках.

Ви доволі відверто розповідаєте шанувальникам про своє особисте життя, і багато людей в курсі його найдрібніших деталей. Чи ставало це колись проблемою? У вас же навіть був свій сталкер.

- Можливо, це дійсно "чревато" тим, що у підписниках зʼявляється багато чоловіків-диваків, які все занадто буквально сприймають і думають, що я їх "суджена". І це мене, звісно, напрягає. Але загалом у мене є ціль, якій я підпорядковую всі свої дії. Я така відкрита, тому що я розумію, що в країні немає, наприклад, сексуальної освіти і якісь мої проблеми для когось можуть стати якимось уроком. Або мої життєві уроки, які я пройшла, і пройшла успішно, ними треба поділитися або просто розказати станом на зараз як воно є, тому я цим ділюсь.

Який був найромантичніший "підкат"? А який найдивніший, смішний?

- Найдивніший, коли я пішла на побачення з диваком, який увесь час намагався мене міцно обійняти, пригостити авокадо зі своєї ложки і говорив, що "ти не сприймаєш знаки всесвіту і боїшся віддатися потоку".

А на найромантичніше — не знаю. Я ще на таке чекаю. Але було дуже мило, коли колишній мені привіз кавун. Це було просто мило.

Кажуть, що кожна людина приходить у наше життя, аби чомусь нас навчити. Чого вас "навчили" ваші колишні? Чи навіть просто ті, з ким кілька разів зустрічалися?

- Взагалі будь-які люди вчать мене тому, що вони яскраве відображення різних моїх сторін. Якщо мене щось не влаштовує — це треба подивитися, на якій-такій струні в мені вони грають, що вона звучить неприємно. Тому я сприймаю і людей, і події, які з ними повʼязані як сходинки для розвитку.

В останньому кліпі "Тук-тук-тук" ви одружилися сама із собою. Розглядаєте такий варіант розвитку подій в особистому житті? Як ставитеся до сологамії?

Дуже серйозно взагалі сприймаю те, що я зробила і не скажу, що це був просто прогрів. Це дійсно був публічний акт любові до себе, щоб всі, кому цієї любовь бракує в світі зрозуміли, що, в першу чергу, людина, яка має дати собі любов — це ти сам або ти сама. Можливо, нам усім варто спочатку одружитися з собою, перш ніж одружуватися з кимось для того, щоб нарешті почуватися самодостатнім і не вимагати від людей того, що вони не можуть нам дати, якщо ти сам десь трошки "ущєрбний".

У нашому суспільстві і досі дуже сильній стереотип щаслива жінка=заміжня жінка. Ви на собі відчуваєте цей тиск? З боку батьків, знайомих? Що порадите дівчатам, які незаміжні і переживають через це?

- Звісно мені кожен рік мої родичі бажають тихого жіночого сімейного щастя. Бажають знайти "того свого єдиного", зараз ще вже додають "бо ти не молодієш". Я це сприймаю як даність, бо це інше покоління, якщо ми говоримо про родичів. І дуже дивуюсь, коли подібне говорять мої однолітки, бо ми живемо у часі, що зараз ти можеш вийти заміж у 70 років і почуватися комфортно. Якщо ти так відчуваєш своє життя і це твій шлях. Більше того, моє покоління, народжене у 90-ті, ми всі якісь-такі інфантильні. Якщо так прослідкуєте, навіть ті, хто вже народжений у 2000-ні, вони вже також інакші, більш дорослі, ніж ми. Не знаю, чому так сталось, може через те, що нас сильно опікали наші батьки, у яких було складне дитинство перед цим. Ми — діти, будемо грати в денді в 60 років все одно, будемо ностальгувати за дисками. Дитині, я вважаю, не варто народжувати дитину. Тому, поки я не сформуюся, поки я не окріпну, як самодостатня одиниця, вважаю, заводити сімʼю — це щось трошки зайве.

Що ви шукаєте у чоловіках, які риси? Який тип стосунків вам ближче, коли чоловік сильніший, "голова" чи має бути рівноправ’я?

- Я вважаю, що люди виконують в тих чи інакших ситуаціях різні ролі і в сімʼї це має постійно варіюватися. Тут він сильніший, тут ти сильніша, ви постійно можете один на одного покластися в залежності від тої чи інакшої події ви маєте бути пластичними. Тоді і чоловік не відчуватиме, що він на собі тягне всю ношу і в зворотньому порядку жінка не відчуватиме. Ці ролі, що жінка така, а чоловік такий, і так незмінно має бути — це і заважає людям бути щасливими, ось ці соціальні ярлики. Як тільки ти їх знімаєш, то розумієш, що ти, в першу чергу, жива людина, в тебе настрій кожні 5 хвилин може мінятися. Як ти тоді можеш оцю роль на собі все життя тягнути. Ви просто маєте відчувати один одного. Не те, щоб підлаштовуватися, а бути емпатичними.

Яка, на ваш погляд, найголовніша проблема українських жінок? А чоловіків?

- Жінок — намагання вгодити. В соціуму в нас є така штука — "вгодити всім напоказ", але найперше своєму его, але, насправді, собі цим дуже шкодиш. Бо намагаючись бути тим, ким ти не є — ти себе губиш та з кожним днем ти вже не розумієш, ти в якомусь колесі. Проблеми в тому, що люди намагаються тягнути на собі ролі, які не є їм притаманні, але утверджені суспільством. Проблема в тому, що ми не приймаємо інновацій, які відбуваються у світі, толерантність і оце все. Це основне.

Чоловіки не вміють пожити "для себе", особливо старше покоління, зараз вже трошки інакше. Але узагальнювати не можна. Я зараз говорю про те, що бачу у своїй сімʼї.

З приводу чоловіків… Вони думають, що хтось їм щось винен, жінка щось винна. Наче він хоче зробити добре своїй жінці і каже: "моя жінка не буде працювати, вона буде просто сидіти вдома". Насправді вона ще більше горює, вона хоче вийти на ту роботу, хочу покрасуватися на роботі в новому костюмі, для неї тоді життя проявляється у всіх фарбах.

Проблема наших людей, що вони щось хочуть від людей, але не можуть розібратися в собі.

Не хотіли б стати наступною учасницею проекту "Холостячка"? Яке у вас до нього ставлення?

- Мені здається, що я би хотіла, з тієї точки зору, що сезон зі мною став би абсолютним перезапуском, новим форматом, свіжим. Тому що ви вже бачили, що коли це відбувається по загальноприйнятому формату — це якесь типажна красива жінка, приходять красиві, сильні, мужні чоловіки. І нічого не змінюється, тільки лиця і по факту все. Але є інші типажі людей, інші дівчата, у яких свій соціальний бекграунд, бекграунд у стосунках, а, можливо, їх не було. Мені здається, цей сезон був би проривний і розривний.

Перейдемо до такої вашої пристрасті як їжа. Ви веган-сироїд. Яка ваша коронна страва?

- Моя коронна страва записуйте: берете листя рукколи, листя айсбергу, листя петрушки – і все. (Сміється). Насправді, після того, як я з’їздила в Єгипет на ол інклюзів, для мене там оптимальною їжею була всяка зелень, дуже її там полюбила. І Єгипті є коронний соус кунжутний, називається тахіна. Вона зараз дуже популярна у наших закладах вуличної їжі. Всі з нею роблять фалафелі, шаурму. Супер-соус. Я цей соус розвожу з водичкою, заправляю ним оце листя – і це просто топ. Ти наїдаєшся, отримуєш усі корисні мікроелементи з зеленню, прямо відчуваєш, що наповнюєшься енергією. І смачно. До того ж ця тахіна солодка, як халва, і я часто її їм вприкуску з чаєм.

Частіше готуєте сама чи у кафе, ресторанах? 

- Раніше частіше їла в кафе. Але оскільки я зараз переїхала в новий будинок, то для мене просто неймовірне естетичне задоволення сісти зранку вдома з чаєм, розмірено, просто заповільнитись і відчувати момент. Для мене зараз їжа це вже більше не про насичення себе, тому що не знаю. Коли я в останнє суперсильний голод відчувала. До речі варто про це задуматись, чого люди їдять, коли вони не відчувають голод… А для мене просто це способ відчути цей момент.

Ви розповідали, що разом з другом плануєте відкрити власний заклад. Що це буде і коли чекати?

- Ми уже в пошуку приміщення. Зараз знаходимось у процесі розподілу наших партнерських обов’язків і фінансових зобов’язань. Це буде найсмачніша веганська піца у вашому житті, гарантую. Я обійшла усіх можливих потенційних конкурентів, яких могла в Києві, і попробувала різні піци. Я вам атвічаю, наша піца – найсмачніша з усіх, що я їла у своєму житті, навіть якщо враховувати ковбасні-м’ясні, які я їла колись. Мій партнер Алі дуже давно в цьому бізнесі і він знає, як зробити оце італійське тісто тонюсіньким та смачнюсіньким. Він вміє робити кеш’ю сир, який плавиться як звичайний і навіть має схожий смак. Це моя відповідь на питання, як жити людям на веганстві, мовляв, тобі там в Києві зручно і ясно, гроші є, а для нас веганство це дорого. А це ніфіга не дорого, просто деякі бренди заганяють ціни, а я їх буду демпінгувати і це буде адекватно. Наша ціна на піцу буде середня або навіть нижче середньої, щоб показати, що веганство – це не тільки смачно і корисно, а ще й дешевше, ніж харчування з м’ясом.

Чи є у вас в планах ще якісь бізнес-ідеї до втілення?

- У мене взагалі дуже багато ідей, від чого моя команда дуже страждає. Але я недавно прочитала фразу: "Тот, кто везде, тот – нигде". Тому я намагаюся зараз сфокусуватися на основному. Це буде тема веганства, тема мого особистого розвитку, лінії життя, яке я теж висвітлюю з певної причини, а не просто так і, звісно ж, музика. Музика – це найулюбленіша моя справа в житті, і зараз ця сфера набрала таких цікавих оборотів. Це буде поїздка в Америку, і усе звідти я буду транслювати, і навіть зніматиму там документальний фільм, тому я думаю, що вам буде цікаво і корисно слідкувати за цим. Цей фільм – це буде інструкція для всіх, хто хочу збудувати кар’єру у музиці, але не знає як.