"Армія 2.0" путіна буде набагато гіршою і прискорить фіаско росії: експерт про закінчення війни з рф

Читать на русском
Автор
3044
ЗСУ мають хороші шанси припинити вторгнення рф
ЗСУ мають хороші шанси припинити вторгнення рф. Фото shutterstock.com

Євген Дикий проаналізував для "Телеграфа" значні військові успіхи України та прогнозує два сценарії війни

Попри агоністичні атаки росії на Україну в поточному році українські Сили Оборони можуть не тільки переломити хід бойових дій, а й переможно завершити війну проти рф. Однак є певні фактори, які не залежать тільки від української армії, суспільства, влади.

Про шанси і ризики в інтерв`ю "Телеграфу" розповів військовий експерт Євген Дикий, підсумовуючи найбільші успіхи України у війні проти рф та прогнозуючи, як можуть далі розвиватися військово-політичні події в стратегічному сенсі.

"Ми звільнили дуже багато наших територій та реально поміняли ситуацію на фронті"

Які на вашу думку найбільші стратегічні успіхи України у військовому плані можна відзначити за підсумками 2022 року?

— Україна переламала хід у війні. Ми за минулий рік насправді пройшли кілька різних фаз. Хочу відзначити, що насправді триває один конфлікт/одна війна, яка за великим рахунком почалась ще в 2014 році. Але з точки зору саме військової стратегії і тактики, тільки за 2022 рік ми декілька разів повністю змінювали правила гри, повністю переламували взагалі весь хід наступальної операції ворога (росії — Авт.) і кожного разу виводили війну на абсолютно новий наступний рівень.

Якщо порівнювати з боксом, перша наша перемога нокаутом (причому в раунді №1) — це весняна перемога, яка фактично обнулила так звану спецоперацію рф. Навіть є точна дата цього тріумфу — якщо не помиляюсь, можна формально називати 4 квітня, коли останні росіяни вийшли з північних областей України. Цей розгром росіян під Києвом — перша абсолютно блискуча звитяга ЗСУ. Ще раз повторю, перемога саме нокаутом. І з цього моменту можна вважати, що закінчилась "спеціальна воєнна операція".

Якби ми насправді мали справу з хоч відносно (хай і неправильним) адекватним ворогом, на цьому взагалі б вся війна закінчилася після втрат, які понесли окупанти і після повного провалу "плану А" (цієї СВО, або ж захоплення України бліцкригом).

Чому ви так вважаєте?

— Тому що будь-яка інша країна в такому випадку вивела б свої війська з окупованих територій та припинила війну. На жаль, сталося інакше — росіяни вирішили, що вони просто піднімають ставки й переходять до абсолютно іншого типу війни. Причому до війни не 21-го, а XX сторіччя. Відтак для нас почалась, мабуть, найважча фаза цієї війни — літня кампанія на Донбасі. Тоді ворог мав перевагу в середньому в артилерії в 20 разів (а на окремих ділянках в 40). І фактично вогняним валом окупанти виносили повністю наші позиції. У такий спосіб ворог просувався, зносячи в цих районах все під нуль — населені пункти, цілі міста і так далі.

Як не дивно, це насправді щось неймовірне, але дану частину війни ми також виграли. Так, другою нашою перемогою можна вважати успіх на Донбасі. Фактично завершенням другого етапу війни (неформально) можна назвати взяття орками Лисичанська, що стало останнім захопленням ними великого міста в Україні. Це перший тиждень липня.

Формально можна вважати, що коли в кінці липня вони оголосили так звану оперативну паузу, — то власне і було визнанням, що на Донбасі вони також програли. Перемога на Донбасі була нашим успіхом вже не нокаутом, але по очкам в 12 раунді. Дуже виснажлива і яка далась нам страшною ціною. Проте вона далась. Це було насправді набагато більшим дивом, аніж наша перемога на першому етапі "спецоперації".

"Після нашої перемоги на Донбасі відбувся злам"

Чому?

— Якщо весняна перемога України значною мірою базувалась на величезних прорахунках та суттєвих помилках нашого ворога (в питаннях недооцінки нас і як нації, і як держави, і ЗСУ), то на Донбасі цих факторів вже не було. Там єдиним фактором, яким ми могли протиставити вогняному валу росії, був просто неймовірний, абсолютно нечуваний героїзм наших бійців. Це спрацювало, а ми у такий спосіб встояли.

Далі значною, третьою, була перемога під Харковом. Знову ж, вона була перемогою нокаутом і такою ж саме абсолютно блискавичною. Ми звільнили дуже багато наших територій та реально поміняли ситуацію на фронті. Разом з тим, вона ще й мала величезний політичний вплив.

Який саме ви маєте на увазі вплив, військово-політичний всередині України?

— Справа у тому, що після перемоги на Донбасі (і тим більше після нашої Київської перемоги) відбувся злам. Все ж таки ніхто в світі не вірив, що можливий варіант саме повної нашої перемоги — розгром російської федерації. Те, що ми зупинили росію, не дали їй перемогти, і так вважалось фантастичним потужним результатом (воно й справді так і є). Однак тут є принципова різниця: не дати росії перемогти і перемогти росію. Так от, в те, що можливий другий варіант (вщент розгромити рф) наші союзники повірили тільки після Харківської операції. Тільки після нашої перемоги на північному сході України на нас взагалі почали дивитися абсолютно інакше. Та вважати в принципі реальним варіант повної військової перемоги України і поразки росії.

Четвертою нашою перемогою 2022-го став Херсон. Вона була достатньо непростою. Зараз це можна вже чесно казати: спершу там була спроба наступу ЗСУ в лоб, вона не вдалася. Виявилося, що 40 тисяч орків на невеличкій території — просто дуже багато. Три лінії ешелонованої оборони теж занадто. Після перших трьох днів (29-31 серпня) буда спроба штурму в лоб. Виявилось, що це занадто складне і дороге задоволення.

Після цього обрали абсолютно мудру стратегію, коли ми припинили штурмувати їх в лоб. Майже зупинили, адже ясно, що шукали слабкі місця, десь проривались, але загалом ми їх почали саме виснажувати. Застосували таку тактику, яку колись Мао Цзедун називав тактикою "тисячи ножових порізів". Іншими словами, почали саме виснажувати окупантів, виносити прицільно їхні пункти управління, знищувати їхні склади, а головне — перерізати логістику. Такі кроки закінчилось тим, що росіяни на тому напрямку змушені були без бою залишити правий берег Дніпра.

Що головне в цій операції окрім власне звільнення обласного центру на півдні України?

— Крім того, що окупантів тепер немає на правому березі (і назад вони вже явно ніколи не зможуть повернутися), був звільнений єдиний облцентр, який вони захопили під час війни 2022 року. Набагато важливіше інше — нам вдалося досягти цих речей без штурму міста Херсон в лоб.

На прикладі Бахмута ми бачимо, що таке штурм міста в лоб і велика кількість жертв серед орків. Окрім того, що нам вдалося такою мудрою стратегією змусити росіян піти з Херсона без лобового штурму, нам пощастило зберегти тисячі (якщо не десятки тисяч) життів українських захисників. Тому це абсолютно блискавична перемога.

"Ми 8 років не готувались повноцінно до такої війни"

Чи вдасться розвинути успіхи ЗСУ в 2023-му?

— Насправді, десь зараз відбувається п'ята перемога, проте вона все ще не завершилась. Маю на увазі стратегічну перемогу в Бахмуті. Вже очевидно, що до Нового року Бахмут не впав. Нагадаю, що саме це ставилося як програма-мінімум орків. Гадаю, що ще тиждень три тижня і стане очевидним, що Бахмут взагалі не впаде. Це й можна буде вважати п'ятим ключовим етапом цієї війни, який буде можливим у 2023-му.

В якому темпі загалом ця війна триватиме протягом поточного року та чи закінчиться вона, як очікують в Генштабі ЗСУ?

— Прогнозувати щось в даному сенсі дуже складно, адже цього не знає ніхто. Залежатиме це від купи факторів, більшість яких не у нас всередині країни. Маю на увазі те, що є залежність від багатьох процесів на самій росії. Також це залежатиме від політичних подій всередині країн наших західних союзників. Тому що, на превеликий жаль, ми не готувались до цієї великої війни. Й через цю неготовність ми зараз перебуваємо у 100%-вій залежності від західних партнерів в частині важкого озброєння та боєприпасів. Відповідно, ми залежимо від того, які на Заході політичні настрої і які рішення ухвалюються. Воно вкрай неприємно, але це факт та плата за те, що ми 8 років не готувались повноцінно до такої війни.

Які сценарії можливі по динаміці бойових дій з початку цього року?

— За великим рахунком можливі два крайні сценарії з різними варіантами між ними. Оптимістичний крайній сценарій для нас — орки збирають, так би мовити, "армію 2.0" (а вони це зараз і роблять) й умовно намагаються в лютому-березні (чи у квітні) переламати хід війни та знову піти у великий наступ, можливо, на Харків, а можливо навіть на Київ.

Для нас це позитивний сценарій. Бо "армія 2.0" однозначно буде набагато гіршою, ніж була власне попередня армія вторгнення. А ми зате вже абсолютно інакше до цього готові. Тому повністю очевидно, що такий наступ захлинеться. Більш того, якщо навіть вони зайдуть ще раз з території білорусі, тим буде для них гірше. Тоді ми ще й достатньо скоро зачистимо білорусь та будемо мати поруч не російського сателіта, а вільну демократичну державу. І на цьому все.

От після цього вони зламаються, а далі весь їхній фронт посипиться так, як ми побачили на Харківському напрямку. Тоді є шанс десь до початку чи середини літа взагалі повністю переможно закінчити цю війну і завершити звільнення всіх наших територій. Завершити це повним розгромом орди. Такий шанс існує.

На жаль є і протилежний сценарій.

"Схоже, у рф вже є план розгортання війни на 2-3 роки"

Який саме?

— Протилежний крайній сценарій такий, при якому у орків вистачить мізків не йти в цей самогубчий другий великий наступ і коли вони вчасно зрозуміють, що "армія 2.0" з мобіків не ліпиться, і що це не те. В такому разі вони кинуть всі сили на те, щоб "закопатися" побільше на лінії фронту і не наступати нікуди. А просто максимально оборонятися і затягувати, затягувати, затягувати цю війну.

Схоже, у них (рф) вже є план розгортання війни на 2-3 роки, який передбачає, що в росії буде кілька хвиль мобілізації. Відповідно, готуються декілька потужних валів гарматного м'яса, яким вони будуть нас засипати.

Головне: вони сподіваються, що при затягуванні війни, рф нібито зможе пробити дірки в санкційному режимі та налагодити роботу свого оборонпрому. Зараз їхній ВПК стоїть і абсолютно недієздатний без імпортних деталей. Іншими словами, імпортозаміщення не було. Наразі у них також гострий дефіцит артилерійських боєприпасів.

Отже, росіяни сподіваються здолати таку проблему, зробити дірки в санкціях (через якісь ірани, білорусі, кореї, та навіть ще когось), налагодивши постачання необхідних запчастин. Аби поновити в рф повноцінне виробництво боєприпасів.

В такому разі це буде війна на 2-3 роки, що є дуже невиграшним для нас варіантом. Тому що росія нас в такому разі хоче затягнути у війну на виснаження ресурсів. А просто фізично ресурсів у них більше. Це очевидно.

Як нам тоді діяти, щоб зірвати такий план?

— Ми маємо надіятися на перший сценарій, але про всяк випадок бути морально і фізично готовими й до того, гіршого для нас сценарію. Прикро, проте у нас не має гарантій весняної перемоги. Шанс дуже високий, а 100%-вої гарантії жодної нема.