“З миру по гривні – агресору на чорні мішки”: Ігор Кондратюк про головні сподівання 2023 року

Відомий телеведучий та продюсер розповів "Телеграфу" про ймовірну участь іноземних військ у війні на боці України та про дії росіян після смерті путіна

Перші дні нового року Україна зустріла, відбиваючи атаки іранських дронів, запущених росіянами, а також масово знищуючи мобілізованих країни-агресора. А новорічні звернення президентів країн, що воюють, ясно дали зрозуміти, що ніхто не має наміру відступати. Про головні для України підсумки 2022 року та сподівання 2023-го "Телеграф" поговорив з телеведучим, продюсером Ігорем Кондратюком.

– Що, на вашу думку, найголовніше для України сталося минулого року?

– Головний підсумок – ми продовжуємо воювати за нашу Незалежність. Не здалися ані за "три дні", ані "за тиждень", ані "за 10 днів" тощо. Попри втрати та страшні руйнування. А ЗСУ продовжують звільняти наші міста і села від російських нацистів. Всі інші підсумки – другорядні: утворилась широка антиросійська коаліція; росію душать (і задушать!) санкціями; Україні почали давати новітню зброю, що краще тієї, якою воює окупант; парламент зачистив культурний простір від російської культури – культури загарбників та вбивць; всі як один громадяни країни допомагають ЗСУ – хто чим може. Неймовірне єднання армії та народу! Наше з вами завдання – не втрачати оптимізму, бути впевненими в наших захисниках і, відповідно – у Перемозі. Я теж, як і всі, бажаю відзначити День Перемоги над російськими загарбниками у 2023 році.

– Про що говорять новорічні заяви-2023 українського та російського президентів?

– Новорічна промова президента України нічого нового, нами ще не почутого з попередніх щоденних заяв, не містила. Я почув стислий переказ другої фази російської війни проти України, починаючи з 24 лютого 2022 року. До слова, президент, якщо я правильно почув, лише три рази згадав країну окупантів. Це замало, як на мене. Відповідно – нічого сенсаційного, окрім загальних слів. Найкраща в його промові була фраза про те, що 2023-й рік стане роком Перемоги.

Щодо промови путіна, записаної на фоні статистів, які з ним майже постійно на усіх відео- та фотозйомках, то теж – нічого сенсаційного. Недофюрер продовжує боротися з НАТО, захищаючи "руский мір". Старий параноїк несе агресивну ахінею, але усім росіянам це пофіг, оскільки вони перебувають в стані глибокого зомбування з десь так 2012 року, як на мене. І якась "дозакрутка" їхнього агресивного ватного суспільства (повна мобілізація, закриття кордонів тощо) нічого не змінює.

Відповідно, росіянам слід розуміти, що українцям до дупи слова їхнього Головного Злочинця Сучасності. Нам головне – його дії. І дії усіх росіян, які ступили зі зброєю в руках на територію суверенної України ще у 2014 році. На ці дії буде жорстока відсіч, і вся конституційна територія України буде очищена від загарбників. Більше я ніяк не можу трактувати новорічні промови Зеленського та путіна. В нас йде визвольна війна до повної Перемоги! Попри нові бомбардування українських міст, які почалися одразу з настанням Нового року.

– Які чинники можуть вплинути на перелом на фронті, на якнайшвидшу поразку агресора?

– Якщо вірити нашим військовим керманичам – міністру оборони Резнікову, наприклад, – то єдиним переломним моментом найближчим часом, причому моментом зі знаком "мінус", може стати зменшення військової допомоги від наших союзників де-факто. США, в першу чергу. Бо не кількість мобілізованих українців, які хочуть воювати, ні їхня мотивація нищити ворога не є проблемою.

Я відношу себе до оптимістів. Нова зброя від країн НАТО буде. Її буде все більше і більше. Бо, як на мене, всі західні країни вже зрозуміли, що програш України занадто дорого обійдеться світу. Куди дорожче, ніж це можна собі уявити. Я навіть вважаю участь іноземних військ у війні на боці України більш ймовірною, ніж зупинку постачання новітньої зброї нашим силам оборони.

Щодо тактичних перемог – вони також будуть. Як завжди – пізніше, ніж ми з вами хотіли б. Звільнення лівобережної Херсонщини, Запорізької області, вихід на кордони на сході – все буде. Тільки не питайте коли і яким чином. Занадто дорогу ціну ми платимо за наші перемоги, щоб я, диванний експерт, рухав військами по карті воєнних дій. Щоб прискорити все це, ми маємо продовжувати допомагати нашим військовим. Переможемо, лише коли ЗСУ пліч-о-пліч з народом. З миру по гривні – агресору на чорні мішки.

– Які очікування від майбутнього?

– Зрозуміло, що економіка нашої країни буде балансувати на грані виживання, допоки йде війна. З 10 жовтня ми дізнались, що таке блекаути. Багатогодинні, багаторазові. Про яку економіку тут можна говорити? Дочекаймось Перемоги і тоді вже візьмемось за Відбудову країни. А поки – хоч якось зберігати робочі місця і заробіток громадян.

Очікую просування наших захисників вперед, до кордонів. Витіснення і знищення загарбників. Повернення полонених. Хотілося б, щоб путін сконав. Як – не має значення. Після його смерті рашисти зроблять дуже швидкий "жест доброї волі", ось побачите!