Зрада з лубрікантом: затриманий за держзраду нардеп від ОПЗЖ Олександр Пономарьов хоче мільйони від "Укрзалізниці" та Міноборони

Держава нарешті зуміла зламати зухвалу схему затриманого за зраду нардепа від ОПЗЖ Олександра Пономарьова. Багато років він нахабно наживався на монопольному становищі заводу "Азмол".

4 жовтня Шостий Апеляційний Адміністративний Суд поставив остаточну крапку у справі за позовом ТОВ "НВП "Агрінол" до Міністерства оборони України. Позивач вимагав визнати незаконною бездіяльність відповідача "щодо неукладення з позивачем договору про закупівлю мастильних засобів" (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к) у процедурі спрощеної закупівлі UA-2023-07-28-008723-а за Лотом 2 та Лотом 3". Та зобов`язати Міністерство оборони України укласти з ТОВ "НВП "Агрінол" контракти на закупівлю оливи загальною вартістю 13,15 млн грн на протязі 5 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Не вийшло. Спочатку Київський окружний адміністративний суд 30 вересня 2023 року відмовив у задоволенні позову, а згодом рішення підтвердила апеляційна інстанція.

Як перебуваючий в СІЗО за держзраду Пономарьов додумався судитись з державою? Аргументація його юристів була наступною. НВП "Агрінол" виграло торги. Але комісія Міноборони з питань оборонних закупівель за напрямком тилового забезпечення 19 вересня 2023 року відмінило торги. "У зв`язку з неможливістю усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель". Якими саме були порушення, міністерство не пояснило. "Агрінол" пішов до суду, який йому відмовив. Бо Міноборони має право приймати подібні рішення на власний розсуд.

До повномасштабної війни"Агрінол" був головною частиною найбільшої в Україні групи з виробництва та продажу моторної оливи. "Агрінол" володів заводом з виробництва мастильних матеріалів у Бердянську, та контролював інше аналогічне підприємство в цьому місті — "Українсько-Британське спільне підприємство "Азмол-Брітіш Петрокемікалс". Щоправда, британського в цій компанії не було майже нічого, окрім фігури міноритарного власника — хіміка з британської глибинки Теренса Дікена. А от російського в "Агрінолі" традиційно було більш ніж достатньо.

По-перше, підприємство, яке під час війни настирливо нав’язує свою оливу Міноборони України, ще в 2017 році мало назву "Російсько-Українське спільне науково-виробниче підприємство Агрінол". І на власному сайті, де немає української версії (тільки російська та англійська), зате є логотип в кольорах російського прапору, публікує рекомендаційні листі від російських клієнтів — "Автоваз", "Торговый дом НЛМК" та "Металлоинвест". По-друге, його фактичним власником є депутат Верховної Ради від забороненої проросійської партії ОПЗЖ Олександр Пономарьов, якого називали "сірим кардиналом" Бердянська, а саме місто — "Пономарьовськом".

Одразу після повномасштабного вторгнення Пономарьов з Києва поїхав в Бердянськ назустріч російській армії. І майже півроку прожив в окупованому місті. Про це свідчать дані розслідування "Схем".

Пономарьов стверджував, що контроль над своїми підприємствами (які ніколи не були відображені в його деклараціях, бо оформлені на родичів та помічників), він начебто втратив у перший день, коли в Бердянськ зайшли російські війська. І це дуже не схоже на правду. Бо пізніше стало відомо, що після тривалого спілкування Пономарьова зі співробітником ФСБ з позивним "Богун" нардеп погодився відновити роботу бізнесу. І передав відповідну вказівку своїм людям на "Агрінолі" через "Богуна". В цей час, як стверджував Пономарьов, він "піддавався катуванням, арештам, тиску". Проте дані СБУ доводять, що Пономарьов знаходився у власному комплексі відпочинку "Лебеді" на Бердянській косі, і він приязні перемовини з окупантами. В кінці березня 2022 він повернувся на власні підприємства та наказав виробляти оливу, в тому числі, для російських танків. Сировину для виробництва "Азмол" та "Агрінол" почали отримувати з Росії, зокрема, з нафтопереробних заводів державної компанії "Роснефть". Вже у вересні 2022 Пономарьова бачили в Криму — без будь-якого конвою. Тоді як значна частина його бізнесу в Бердянську була перереєстрована за російськими законами.

Як стверджують російські сайти, контроль над активами Пономарьова після окупації Бердянську начебто перейшов до "тимчасового керуючого" — московської компанії "Интерком". За даними "Телеграфу", її власник — екс-голова управління земельних ресурсів Новокуйбишевську Самарської області Олексій Голобля. Саме він особисто став засновником мінімум чотирьох компаній, "зареєстрованих" в Бердянську. В тому числі за адресою "Азмолу". Проте дані СБУ свідчать, що реальний контроль над цими активами залишався у Пономарьова та його довірених осіб.

Наприкінці 2022 року Пономарьов попрямував до Грузіъ, де у нього є власний завод з виробництва моторних олив UG Lubricants, звідти — в Польщу, а потім він приїхав потягом в Україну в січні 2023 року. "Вже через два дні, 19 січня, з'явився на засіданні Верховної Ради – жодного разу публічно не пояснивши, що він робив півроку в окупації та як звідти виїхав" — зазначили журналісти "Схем". Пізніше з’явилося підтвердження СБУ про наявність в Пономарьова російського паспорта. Нарешті в липні 2023 року "нагорода знайшла героя" — СБУ повідомила йому підозру у державній зраді, після чого він був заарештований судом. В телефоні Пономарьова СБУ знайшла переписку з двома працівниками ФСБ, яка свідчила про його співпрацю з окупантами.

Проте, найцікавіше в цій історії інше. Після того, як Пономарьов повернувся з Бердянську, його торгова компанія "Міроіл" раптом почала дуже непогано заробляти на тендерах державної "Укрзалізниці". За підрахунками "Телеграфу", з початку 2023 р вона заключила із залізничниками контракти на постачання оливи з грузинського заводу Пономарьова більше ніж на 80 млн грн. Останній найбільший контракт був підписаний "Міроілом" з "Укрзалізницею" в травні цього року — на 41,8 млн грн.

Чи задавали з цього приводу запитання керівництву державної компанії співробітники СБУ, невідомо. Проте, і "Міроіл", і "НВП "Агрінол" вже є збитими льотчиками. 28 вересня обидві компанії були внесені в так званий "чорний список" Антимонопольного комітету за спотворення результатів торгів — і тепер їх заявки відхиляються автоматично, як наприклад на останньому тендері "Укрзалізниці" 11 жовтня.

Але це не значить, що люди Пономарьова не знайдуть можливість знову вигідно пристроїти його оливу. По-перше, рішення АМКУ майже гарантовано оскаржать в суді. А по-друге, навряд чи щось заважатиме UG Lubricants почати поставки оливи формально не пов’язаним з Пономарьовим компаніям, і заходити з ними на нові тендери.