Гімни втраченого покоління. П'ять головних пісень гурту "Мертвій півень" (відео)

Гурт "Мертвий півень" став одним із символів львівської культури

Помер один із засновників гурту "Мертвій півень" Любомир Футорський. Йому було всього 50. За спогадами колег, авторству Футорського належали найкращі пісні гурту. "Телеграф" пропонує згадати головні хіти "Мертвого півня", одного із символів львівської культури.

"Ми так жили, немов співали джаз"

Гурт з’явився з тусовки однодумців-студентів, які зібралися у кафе "Старий Львів" на Валовій. І хоча згодом музикантів розкидало по різних містах і навіть країнах, саме "Мертвий півень" (поряд із "Плачем Єремії") асоціюється з духом Львова – європейського міста з унікальною творчою атмосферою. Коли слухаєш "Ми так жили, немов співали джаз", одразу ж на думку спадають вузькі львівський вулички та дивовижний аромат кави, приготовленої на піску.

"Б'ютифул Карпати"

Перший виступ гурту – на першому фестивалі вуличного мистецтва "Вивих" 1990 року – зробив його знаменитим. Саме на тому концерті вони зіграли "Б'ютифул Карпати", одну зі своїх найславетніших речей. Тоді "Мертвий півень" отримав приз глядацьких симпатій, а сама пісня згодом – ще півтора десятки втілень у різних аранжуваннях.

"Ми помремо не в Парижі"

Цю пісню, написану на вірш Наталки Білоцерковець, чиї вірші перекладені, як мінімум, шістьма європейськими мовами, назвали "гімном втраченого покоління". А сама пісня отримала на другому фестивалі "Червона рута" два призи: Гран-прі та першу премію.

"Їх музика символічна для "втраченого покоління", чия молодість припала на важкі й дуже тривалі у всіх сенсах 90-ті, коли наша країна опинилася між цивілізаціями, що стрімко змінювались", – писало видання "Пломінь".

"І хоча ми тоді себе не відчували ще втраченими, – прокоментував гітарист гурту Роман Чайка, – слово "гімн" нам сподобалося".

"Пані Інно"

Одним із інтересів, який поєднав майбутніх музикантів гурту, була українська поезія. Перші збірки Віктора Неборака, Олександра Ірванця, Юрія Андруховича були, за власним визначенням "півнів", їхніми "захалявними книжечками", які вони завжди носили у кишенях. Вокаліст Місько Барбара, який також покинув нас 2021 року, був тонким знавцем поезії, тож не дивно, що більшість пісень гурту написано на вірші українських поетів – від Тараса Шевченка до Сергія Жадана. Так, гіпнотична "Пані Інно" написана на вірші Павла Тичини.

"Поцілунок"

Хоча гітарист Роман Чайка і заперечує, що гурт має стосунок до якогось стилю, "Поцілунок" є одним із найпереконливіших зразків вітчизняного пост-панку.

"Ми вичавлюємо з віршів ту музику, яка їм пасує. Якщо з цього тексту виходить блюз чи рок-н-рол, а з цього фанк чи хіп-хоп, то так воно й виходить", – розповів музикант. І це правда, стиль гурту на різних етапах варіювався від акустичного фолку до пост-року.

До речі, альбом "Шабадабада", до якого включено пісню, київський журнал "Музика" 2016 року визнав найкращим в історії українського рок-н-ролу.

Історична справка. Гурт народився у 1989 році у середовищі Львівського університету імені Івана Франка, де навчалися багато його майбутніх учасників, які починали музичну діяльність в університетському хорі "Черемош". Назва гурту походить від вивіски кафе "Старий Львів", де збиралися музиканти. У першому складі грали засновник гурту Любомир Футорський, Роман Чайка, Місько Барбара, Ярина Якуб'як, Юрій Чопик та Роман Рось. Пізніше до них приєдналися Олег "Джон" Сук та Андрій Надольський, а всього за історію гурту через "Мертвий півень" пройшло понад 20 музикантів. У 1990-ті роки гурт активно гастролював в Україні та за кордоном (Польща, Франція, Німеччина, Чехія, Словаччина, Австрія), а у 2011 році фактично припинив творчу діяльність.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що раптово помер один із найвідоміших львів’ян, історик та краєзнавець Петро Радковець. Знаменитий гід пішов від нас на 60-му році життя.