Фільм "Все, завжди і водночас" вийшов в український прокат. Що добре і погано у головному фавориті "Оскара-2023"

У четвер, 16 березня, в український прокат виходить абсолютний фаворит "Оскара-2023", який зібрав сім статуеток, фільм Деніела Шайнерта та Дена Квана "Все, завжди і водночас". Чому "Телеграф" рекомендує поспішити у кіно, читайте у нашому матеріалі.

Про що цей фільм

"Все, завжди і водночас" — це історія власниці пральні, китайської емігрантки, на яку одного не зовсім прекрасного дня звалюється дуже багато. Донька робить камінг-аут, чоловік вимагає розлучення, а податкова служба налетіла з перевіркою.

Але головне, що жінка відкриває в собі здатність подорожувати між світами у фантастичному мультивсесвіті, в яких вона виявляється то кінозіркою, то дивним створенням із сосисками замість пальців, а то й зовсім – розумним каменем. І тепер, використовуючи навички в кунг-фу (які скачала блютусом), їй потрібно врятувати себе і цей божевільний, божевільний, божевільний світ.

На виході вийшов екзотичний і трохи дикуватий коктейль з не зовсім наукової фантастики, т.зв. "уся" — фентезійних бойовиків у стилі кунг-фу, артхаусної комедії "не для всіх" та сімейної мелодрами. Звичайно ж, за такого жанрового розмаїття стрічка має бути буквально нашпигована цитатами з улюблених фільмів його творців – трилогії "Матриця", анімаційного фільму "Рататуй" та серіалу "Рік і Морті", класики гонконгівських бойовиків 1970-х про майстрів кунг-фу, " Космічної Одіссеї 2001 року", "Любовного настрою" тощо.

За що отримав сім "Оскарів"

Такого фільму у масовому прокаті давно не було. "Все, завжди і водночас" – розухане хуліганське кіно, що поєднує в собі фантастичний екшн, дуже розкутий гумор, сентиментальність і прості людські почуття. Причому всі інгредієнти ретельно збалансовані, а божевільний темп фантастичних сцен гармонійно поєднується з повільним ритмом у ліричних та мелодраматичних епізодах.

Як точно зазначили в одній із рецензій, "у важкому 2022-му "Все, завжди і водночас" однозначно став головним терапевтичним фільмом року".

Крім того, варто врахувати, що "Все, завжди і водночас" створено невеликими незалежними компаніями, у яких, на відміну від голлівудських гігантів, набагато менше можливостей для агресивного просування фільму. Для порівняння, бюджет "Всього…" становив 25 млн дол., а останній частині "Матриці" – 190 млн. Отже, своїм феноменальним успіхом ця стрічка зобов’язана виключно таланту її творців.

Нарешті, у фільмі яскрава головна роль Мішель Йео ("Тигр, що крадеться, та дракон, який причаївся"), яка давно мріяла знятися в комедії, і свій "Оскар" вона отримала цілком заслужено. Так само, як і Джеймі Лі Кертіс з "Рибки на ім’я Ванда", зіграла не менш комічного, хоч і затюканого офісного щура у "Правдивій брехні".

Які претензії до фільму

"Все…" може втомити тих глядачів, які не звикли до хаотичної кінематографії азіатського кіно, де все трохи гіпертрофовано. Там і екшн, і жорстокість, і гумор б’ють через край. Але водночас таким фільмам властива особлива поезія та чуттєвість у поєднанні з візуальною красою та технічною витонченістю.

Інше питання, що божевілля та драйв азіатського кіно творці стрічки "Все, завжди і водночас" адаптували для західного глядача, приглушили до рівня мейнстрімного кіно. Тому поціновувачі кримінальних драм Джонні То чи Рінго Лема, комедійних бойовиків Джекі Чена (під якого від початку писалася головна роль, але він відмовився) чи мелодрам Вонга Карвая будуть трохи розчаровані.

У фільмі немає візуальної витонченості режисерів з Гонконгу та Китаю, "Все, завжди і водночас" знято переважно на середніх планах, як серіал. У створенні фентезійних світів Деніел Шайнерт та Ден Кван теж не виявили особливої оригінальності, користуючись готовими знахідками. А без цієї "шаленої" картинки стають помітнішими слабкі місця азіатського стилю — поганий смак і умовність.

Нагадаємо, що "Телеграф" одним із перших переглянув нашумілу прем’єру — мультфільм "Мавка: Лісова пісня" — і дав пораду, чи варто її дивитися.