Помер Рюїті Сакамото. "Останній імператор" та інші кращі саундтреки композитора (відео)

Днями у віці 71 року помер японський композитор-новатор Рюїті Сакамото, один із творців національної електронної музики. Сакамото, який прославився участю у популярному синтіпоп-гурті Yellow Magic Orchestra, багато і плідно працював у кіно. Він став першим японцем, якому вручили "Оскар" за найкращий оригінальний саундтрек до фільму ("Останній імператор" Бернардо Бертолуччі, 1988), був лауреатом "Греммі", BAFTA та "Золотий глобус". На спогад про майстра "Телеграф" вирішив пригадати його найкращі композиції до фільмів.

"Щасливого Різдва, містер Лоуренс" (1983)

Це — одна з перших гучних робіт у кіно Рюїті Сакамото, причому не лише як кінокомпозитора, але й виконавця однієї з головних ролей. Партнером Сакамото у цій історії протистояння двох офіцерів у таборі військовополонених у Другу світову (він зіграв японського коменданта концтабору) став британська поп-ікона Девід Боуї у ролі британського майора. Це було ефектно – драму протистояння двох культур розігрували дві зірки популярної музики з Японії та Великої Британії. Вокальну версію головної теми фільму записав інший відомий британський співак, Девід Сільвіан. Результат – премія BAFTA.

"Останній імператор" (1988)

Бернардо Бертолуччі став класиком ще на початку 1970-х з фільмами "Конформіст" та "Останнє танго в Парижі", але міжнародне визнання отримав завдяки епічному байопіку про останнього імператора Китаю Пу І. Одна з дев’яти статуеток "Оскар" дісталася Рюїті Сакамото за музику до фільму – премію він розділив із китайським композитором Цун Су та ще однією поп-зіркою, американцем Девідом Бірном із гурту Talking Heads. Окрім того, Сакамото знову зіграв одну з ролей — політичного діяча Масахіко Амакасу: дуже спірної історичної особистості, японського Геббельса. Надалі композитор напише музику ще до двох фільмів Бертолуччі — "Під покривом небес" та "Маленький Будда".

"Дикі пальми" (1993)

Втрачений шедевр, який глядачі гідно оцінили лише через десятиріття – фантастичний міні-серіал про віртуальну реальність та маніпуляції масовою свідомістю. "Дикі пальми" стали одним із перших сучасних серіалів з їхньою багатошаровою драматургією, великими бюджетами та зірками першої величини. (Серіал поставив Олівер Стоун, а в камео знявся батько "кіберпанку" Вільям Гібсон.) За минулі 30 років "Дикі пальми" зовсім не втратили своєї актуальності як художнього та, головне, публіцистичного висловлювання — коли ми побачили, як працює "пост-правда" в реальності. Додатковою окрасою шоу стала музика Сакамото, якого за багато років запросили написати саундтрек до однієї з серій "Чорного дзеркала" – прямого спадкоємця "Диких пальм".

"Очі змії" (1998)

Окрім Нагіса Ошіми та Бернардо Бертолуччі, Сакамото співпрацював з іншим культовим режисером ХХ століття, Браяном де Пальмою. Автор стильних, примхливо придуманих і складно поставлених трилерів, які успадковують традиції Альфреда Хічкока, де Пальма як ніхто інший умів нагнітати у кадрі напругу. Під стать його фільмам і музика – тривожна, драматична і, звичайно ж, дуже красива. Просто послухайте самі.

"Легенда Г'ю Гласса" (2015)

Історія тяжко пораненого мисливця Г’ю Гласса, який після бою з ведмедем проповз 300 кілометрів до людей, принесла перший "Оскар" Леонардо Ді Капріо і стала помітним фільмом минулого десятиліття. Окрім потужних акторських робіт і вражаючих зйомок, неабиякою мірою успіх цього епічного вестерну завдячує музиці, написаній Сакамото спільно з Брайсом Десснером із групи The National та електронним композитором Alva Noto. Партію віолончелі виконує ісландка Хільдур Гуднадоттір, яка прославилася саундтреком до серіалу "Чорнобиль". Як завжди у Сакамото, маємо ідеальний збіг музики з "картинкою" — не дарма "Легенда Г'ю Гласса" номінувалася на "Оскар" за найкращий звук.

Нагадаємо, раніше ми писали про смерть легендарного джазового саксофоніста Уейна Шортера.