10 років тому помер Джеймс Гандольфіні. П’ять найкращих ролей зірки "Клана Сопрано"

Гандольфіні прославився ролями гангстерів, але комедійні ролі йому вдавалися не гірше

10 років тому не стало чудового американського актора Джеймса Гандольфіні. Зірка "Клана Сопрано" прожив лише 52 роки і встиг реалізувати на сцені та в кіно далеко не весь свій потенціал. Хоча встиг також чимало.

Нехай глядачі знають Гандольфіні в першу чергу за серіалом про будні хрещеного батька мафії Нью-Джерсі, він також знявся в низці помітних і популярних фільмів – насамперед, у кримінальній драмі Тоні Скотта "Справжнє кохання" за сценарієм молодого Квентіна Тарантіно, комедії Баррі Зонненфельда "Дістати коротуна" та неонуарі Ітана та Джоела Коенов "Людина, якої не було".

На згадку про актора "Телеграф" пропонує згадати інші ролі Гандольфіні – можливо, менш відомі, але не менш яскраві.

"Чужа серед нас" (1992)

Гандольфіні пощастило дебютувати в кіно відразу у фільмі живого класика Сідні Люмета, режисера легендарних "12 розгніваних чоловіків" та ще приблизно десятка хороших фільмів. Йому взагалі щастило на режисерів: Гандольфіні знімався у Клінта Іствуда, братів Коенів, Ендрю Домініка. А першою його помітною роллю став, звісно, італійський гангстер – з такою фактурою, як у актора, було б дивно доручати йому ролі університетських професорів. 32-річний Гандольфіні, який уже почав лисіти, але ще не набрав зайвої ваги для роботи в "Клані Сопрано", ідеальний у невеликій ролі Тоні Балдессарі. Харизматичний, брутальний, завжди готовий вкрасти по дрібниці шахрай, який намагається здаватися більшим та авторитетнішим, ніж є – типаж, добре вивчений молодим Гандольфіні на вулицях Нью-Джерсі.

"Енджі" (1994)

Перша серйозна робота в одній із головних ролей. Сантехнік Вінні – чарівний розгильдяй у дорогому сірому костюмі, курйозний та трохи зворушливий персонаж комедійної мелодрами Марти Кулідж "Енджі". Історія матері-одиначки в Нью-Йорку 1990-х (її роль переконливо зіграла Джина Девіс у розквіті популярності) не була шедевром і не стала прокатним хітом. Натомість завдяки цьому фільму на плівці зберігся образ Гандольфіні, яким ми його ніколи не бачили і не побачимо в жодному іншому фільмі – гарного, привабливого та молодого, як Елвіс. На якого також попереду чекає всесвітня слава, багатство та рання смерть від надмірного способу життя. Цікаво, що в "Енджі" знялися також дві інші майбутні зірки "Клана Сопрано" — Аїда Туртурро та Майкл Рісполі.

"Кохання та цигарки" (2005)

Навіть брутальні зварювальники, обтяжені багатодітними сім’ями та іншими проблемами середнього віку, іноді закохуються – з усіма наслідками. Пишуть безглузді любовні вірші, вдаються до душевної знемоги і роблять дурниці, властиві підліткам. А коли все це кохання та інші неприємності трапляються з такими фактурними персонажами, як герой Гандольфіні, а за камерою стоять брати Коени та один із їхніх улюблених акторів — Джон Туртурро, то з банальної мелодрами виходить по-справжньому смішне та зворушливе кіно. Ну, а музичні номери ("Кохання та цигарки", взагалі-то, мюзикл) додають необхідну дещицю абсурду, без якої навіть дуже хороший фільм позбавлений життєвої достовірності.

"У петлі" (2009)

Британський майстер політичної сатири Армандо Іануччі відомий у наших широтах як постановник фільму "Смерть Сталіна". На батьківщині він прославився серіалом "У гущавині подій", який протягом чотирьох сезонів висміював хаос і абсурд, що панують в уряді Великої Британії. Серіал став популярним не лише завдяки уїдливому гумору та гарному розумінню реалій політичної кухні, але ще й за рахунок псевдодокументальної манери зйомки. Завдяки цьому "У гущавині подій" нагадує реаліті-шоу, яке транслюється безпосередньо з божевільні. Спін-офф, який отримав назву "У петлі", відчутно прикрасив собою Гандольфіні, який переконливо й соковито зобразив карикатуру на генерала Пентагона. Залишається лише нарікати, що комічні таланти актора так і не були по-справжньому реалізовані у кіно.

"Пограбування казино" (2012)

У гангстерському трилері Ендрю Домініка, який сьогодні став уже класикою, Гандольфіні продовжує створювати галерею яскравих образів італійських мафіозі. В "Пограбуванні казино" він зіграв яскраву роль фрустрованого кілера мафії, яка запам’ятовується навіть на тлі кримінального паноптикуму цього талановитого фільму. Його Міккі Феллон переживає кризу середнього віку. Незграбний, пригнічений життям, в якому на нього не чекає нічого доброго – починаючи сімейними негараздами і закінчуючи довгою відсидкою в найближчій перспективі, на людях Феллон продовжує поводитися як "крутий хлопець", третюючи офіціантів та готельний персонал. Але насправді смертельно боїться вийти з номера, накачуючи себе алкоголем, тому не може виконати "контракт". Однозначно, одна з найфілігранніших його ролей.

Раніше "Телеграф" одним із перших переглянув прем’єрні епізоди шостого сезону серіалу "Чорне дзеркало" і вирішив розібратися, що в ньому добре, а що погано.