Повернення зірки німого кіно. Дивовижна історія Діани Каренн – художниці, кінопродюсерки та шпигунки з Києва

На кінофестивалі Il Cinema Ritrovato (що перекладається як "Кіно, відкрите заново") — кіноманському форумі в італійській Болоньї, де можна побачити відреставровані фільми, які ентузіасти знаходять в архівах по всьому світу, показали німу стрічку "Циганська пристрасть", в якій головну роль виконала кінодіва початку ХХ століття, що стала символом "фатальної красуні" італійського кіно, уродженка Києва Діана Каренн.

Дивовижну історію киянки Леокадії Рабінович, яка залишила яскравий слід не лише в історії кіно, а й у літературі, читайте у матеріалі "Телеграфа".

"Циганські" пристрасті

У фільмі "Циганська пристрасть", знятому в 1916 році Ернесто Марією Паскуале, актриса грає Азару — сироту з бідної родини ромів. Завдяки незалежному характеру дівчина робить робить кар’єру популярної танцівниці та завойовує любов барона Фреймана (Джованні Чимара). Загалом типова мелодрама свого часу.

Сайт фестивалю цитує критика Анджело Меніні, який зазначає, що у найдраматичніших моментах фільму актриса дивиться прямо в об’єктив, глядачам в обличчя – що було дуже незвичайним для італійського кіно тієї доби. За його словами, "своєрідний акторський стиль актриси вже проявляється як поєднання природного та штучного, схиляючись до посиленої театральності у міру того, як зростає драматична напруга фільму".

Безумовно найрозумніша з кінодів, як охарактеризував її інший кінокритик, Тіто Алаччі в 1919 році, Діана Каренн "мала мінливу натуру, тому що дотримуючись девіантних кліше фатальної жінки, які підкреслювали її найбільш екзотичні риси, намагалася утвердити незалежність власного погляду ". З перших днів кіно вона працювала як режисер, сценарист і продюсер (через засновану нею компанію Karenne Film).

А на сторінці проекту Women Film Pioneer’s Project, присвяченій актрисі, читаємо, що вона була однією з найцікавіших особистостей на італійській та європейській кіносценах початку 1900-х років.

"Доріанна… була прекрасна, вона славилася своїми плечима, джіокондовою усмішкою та хрипким голосом", — так описував кінозірку Володимир Набоков, який вивів її в романі "Камера обскура" під ім’ям Доріанни Кареніної.

Як і належить справжнім зіркам Fin de siècle, які обожнювали міфотворчість, біографічні відомості про Діану Каренн мізерні, заплутані та сповнені домислів. Тож намагатимемося відновити її справжню біографію.

Дві смерті Діани Каренн

"В IMDb ви прочитаєте, що вона померла від ран у 1940 році після бомбардування Аахена, у Вікіпедії — що прожила після цього ще 28 років та опрілюднила мемуари. Рік і місце її народження в різних джерелах вказано по-різному — від Києва до Пруссії, і вона використовувала два десятки псевдонімів", — пише видавець та відомий культуртрегер Дмитро Волчек, який подивився фільми з Діаною Каренн на кінофестивалі в Болоньї іта знайшов їх "неймовірно нікчемними, хоча сама Каренн безсумнівно мала магнетизм".

Авторитетний інформаційний кіноресурс IMDb однозначно вказує місцем народження Київ, 1888 рік (такі дані збереглися в архівах італійської поліції). Women Film Pioneer’s Project обережно датує її день народження "між 21 квітня та 20 травня". Вікіпедія однозначно вказує на 22 липня 1897 року. Сама актриса стверджувала, що народилася у Данцизі, емігрантська преса — що у Вільно.

"Швидше за все, вона здобула театральну освіту, але це не підтверджено. Щодо її сімейного стану, то, згідно зі статтею від 30 квітня 1917 року в журналі Film, вона була одружена, а потім розлучилася перед еміграцією до Італії", — читаємо в короткій біографії на сайті фестивалю. Гіпотеза про театральну освіту виникла, швидше за все, виходячи з короткого перебування у Санкт-Петербурзі на шляху з Києва до Туріну.

Діана Каренн була сестрою кінопродюсера Григорія Рабіновича, також уродженця Києва, який перебрався на початку 1920-х до Німеччини і поки Гітлер не прийшов до влади встиг зробити вражаючу кар’єру у кіновиробництві. Очевидно, не без його допомоги Каренн і потрапила на знімальний майданчик свого першого фільму "Трагедія двох сестер" (1913). Та й власну кінокомпанію вона заснувала разом із братом із 1917 року. Але ми забігаємо наперед.

З початком Першої світової війни Діана Карен переїжджає до Італії. Цікаво, що італійська поліція зібрала на актрису величезне досьє: за нею стежили через підозри у шпигунстві, читаємо у статті Артура Кураша "Невідоме кіно Італії".

Перший досвід роботи в кіно вона отримала у Турині, де Карен знімалася у другорядних ролях, іноді навіть без згадування прізвища у титрах. Поки вона не перейшла на студію Aquila Film, доводилося підробляти і в масовці, але вже 1916 року актриса звернула на себе увагу глядачів та критиків своїм ефектним гримом у фільмі "Шпигун Карваль". А переламним фільмом у кар’єрі Карен стала якраз "Циганська пристрасть", реставрована для показу на кінофестивалі в Турині. Сам зліт кар’єри дослідники пов’язують із продюсером та постановником Ернесто Марією Паскуале (1883–1919), з яким Каренн пов’язували не тільки професійні, а й любовні стосунки.

Дива, яка зламала стереотипи

Цей фільм мав величезний успіх і вивів Діану Каренн на італійську кіносцену завдяки її красі та яскравій грі, пише Women Film Pioneer’s Project. З одного боку, вона демонструвала риси, типові для кінозірки, включаючи армію фанатів і плітки про її романи, реальні чи вигадані.

З іншого боку, вона відійшла від стереотипу кінозірки, позиціонуючи себе насамперед як художницю-інтелектуалку. Зокрема, сама писала сценарії фільмів, у тому числі для "Втраченої" (1921), яку за чотири роки показали в Радянському Союзі під назвою "Марія Гріг".

Серед її сценаріїв траплялися цікаві ідеї: наприклад, про фарфорову ляльку в натуральну величину, яка оживає та закохує в себе юну господиню. Як постановник Діана Каренн була примхлива та вимоглива, відрізнялася перфекціонізмом, змушуючи перезнімати сцену безліч разів, що зловтішно відзначала преса того часу. Як продюсер боролася з цензурою, отстоюючи в католицькій Італії сюжет про жінку, яка зважилася народити поза шлюбом.

Серед талантів Діани Каренн відзначають живопис і малюнок — окрім іншого, вона створила серію картин в експресіоністському стилі, була музично обдарована: грала на піаніно, що й показала у фільмі "Міс Дороті" (1920). Увійшла в коло інтелектуалів, спілкуючись з такими італійськими футуристами, як письменник і за сумісництвом керівник кінокомпанії Tespi Film Умберто Фраккіа та художник Арнальдо Джинна.

Її інтерес до футуризму не випадковий: актриса була одружена з поетом Миколою Оцупом, який не тільки присвятив їй ряд творів, а й вивів в автобіографічному романі "Беатріче в пеклі" (1939), що розповідає про любов богемного художника до акторки-початківця. Щоправда, на відміну від набоківського бестселера (до речі, спочатку задуманого як сценарій), єдиний роман Оцупа на довгі роки був забутий.

До появи звукового кіно її кар’єра розвивалася досить успішно: хоча в 1919 році довелося закрити Karenne Film, акторка перебралася до Німеччини, де знімалася, крім іншого, у самого Робера Віне ("Гра з вогнем", 1921), також активно знімалася у Франції у не менш легендарного Якова Протазанова. Але прихід звуку до кінематографа залишив без роботи не тільки Діану Каренн, а й тисячі інших акторів та акторок німого кіно.

Залишок життя вона провела в Швейцарії, куди перебралася з Німеччини після того, як потрапила під бомбардування в Аахені — 1940-й помилково вказується в багатьох джерелах як рік смерті актриси. Але якщо ніхто не знає, коли народилася Леокадія Рабінович, то завдяки некрологу, розміщеному її племінницею в газеті "Руська думка", ми знаємо, що діва померла 18 жовтня 1968 року в Лозанні.

Раніше "Телеграф" писав, як були пов’язані з Україною творці легендарного фільму "Кінг Конг" 1933 року, військові льотчики Мерієн Купер та Ернест Б. Шодсак.