Чому не старіє "Форрест Гамп". Культовому фільму виповнилося 29 років

29 років тому на екрани спочатку Америки, а потім і всього світу вийшов фільм Роберта Земекіса "Форрест Гамп", який став миттєвою класикою. Стрічка понад тридцять разів окупилася у прокаті, отримала п’ятірку "Оскарів" та парочку "Золотих глобусів", розійшлася на цитати, увійшла до всіх можливих кіно- і не лише рейтингів, справила величезний вплив на масову культуру і стала улюбленим фільмом кількох поколінь глядачів.

У чому неминуча цінність "Форреста Гампа", розбирався "Телеграф".

Як це часто буває із шедеврами, поява на світ "Форреста Гампа" стала ланцюгом випадковостей. Студія не вірила у фільм: після "Людини дощу" з Томом Крузом та Дастіном Хоффманом боси Warner Bros не хотіли ризикувати, знімаючи другий поспіль високобюджетний фільм із головним героєм-аутистом.

Роберт Земекіс, як і Том Хенкс, опинилися у проекті теж випадково, але вибір актора на головну роль виявився вирішальним. Як згадував згодом оператор фільму Дон Берджес, вже в процесі зйомок всій команді стало зрозуміло, що вони створюють не просто черговий літній блокбастер (що саме по собі непогано), а щось справді особливе.

"Форрест Гамп" відноситься до фільмів, на яких вирісло ціле покоління. В Україні це покоління нинішніх сорока-п’ятдесятирічних, які дивилися новинки кіно не у кінотеатрах, а на домашніх відеомагнітофонах. Інтернету не було, а до відродження кінопрокату в Україні залишалося ще кілька років: у першій половині 1990-х у кінотеатрах відкривалися нічні клуби, магазини чи навіть продуктові ринки, як у столичному "Кінотеатрі імені Гагаріна".

Так що касети для перегляду доводилося брати у друзів або в точках відеопрокату — прямо як молодому Квентіну Тарантіно, чиє "Кримінальне чтиво", що вийшов на екрани в тому ж 1994 році, стало таким же поколінським фільмом, як і стрічка Роберта Земекіса о дорослій дитині з обличчям Тома Хенкса.

Сьогоднішнім глядачам, якщо їм заманеться відкрити для себе цей дивовижний фільм, може кинутись у вічі його нетипова для нашого пост-іронічного часу наївність, причому наївність найсолодшого штибу. Критики фільму люблять порівнювати екранізацію з літературним джерелом, де головний герой не настільки безневинний, як герой Тома Хенкса.

У романі Вінстона Грума розумово відсталий Форрест — персонаж куди більш саркастичніший, навіть злий, як і вся інтонація історії про ідіота, на очах якого розгортаються головні події в історії Америки ХХ століття. Для порівняння, знаменита фраза з фільму "Життя як коробка шоколадних цукерок" в оригіналі звучала так: "Життя ідіота – це вам не коробка з шоколадними цукерками".

Тим часом, незважаючи на цю наївність, "Форрест Гамп" не просто майстерно зроблене кіно, починаючи блискучим сценарієм і закінчуючи унікальними для свого часу спецефектами. Насамперед, це дуже добрий та світлий фільм, який розповідає про непрохідні людські цінності. Носієм яких, власне, і є здавалося б недалекий герой Тома Хенкса.

Простодушність героїв – одна з головних рис великого американського кіно, тим більше у 1990-х. Простодушні та наївні герої Джима Джармуша, ці дорослі діти, загублені у великих містах (або, як у випадку з "Мерцем", на безкраїх рівнинах). За рідкісними винятками, саме такі герої найкращих фільмів братів Коенів і навіть Девіда Лінча, незважаючи на весь сюреалістичний морок його картин. Простодушні герої головного актора епохи Джонні Деппа, від "найгіршого режисера всіх часів" Еда Вуда і до чесного служниці Доні Браско.

Вперше подібний персонаж прийшов у голлівудське кіно 1980 року. У фільмі чудового, але тепер майже забутого режисера Хела Ешбі "Будучи там" великий комік Пітер Селлерс грає розумово відсталого садівника, який потрапляє в політичну еліту Вашингтона — та настільки вдало, що його пророкують у наступні президенти США.

Простодушність таких героїв дає ту необхідну точку відсторонення, яка дозволяє побачити звичні явища і речі у політиці, суспільстві, мистецтві тощо в незвичайному ракурсі, недоступному в нашому повсякденному житті, коои ми занурені в його потік, як то кажуть, з головою.

Форрест Гамп проходить через більшість ключових подій американської історії ХХ століття, починаючи з тріумфу Елвіса і закінчуючи епідемією СНІДу, щоразу опиняючись у самій гущавині подій, на які реагує з дитячою безпосередністю. Його головна зброя, як у мирному житті, так і на війні – доброзичливість, почуття обов’язку та працьовитість. Тобто головні американські чесноти, на яких базується горезвісна Американська мрія.

Є навіть така думка, що саме завдяки образу Форреста Гампа – уродженця консервативного півдня США та прихильника традиційних цінностей середнього класу – на виборах до Конгресу 1994 року перемогли саме республіканці. Що здається особливо іронічним на тлі історії героя, якого назвали, як ми пам’ятаємо, на честь далекого предка на ім’я Натаніель Форрест Гамп.

Форрест описував його як "вождя людей, який любили одягатися в білий одяг і накриватися простирадлами, навіть коней вони накривали білими простирадлами". Іншими словами, наш добрий та справедливий трудяга – нащадок засновника Ку-клус-клану.

Загалом, приємного перегляду! І не забудьте пошукати фільм в українському озвученні.

Раніше "Телеграм" зібрав для вас найкращі жарти та скетчі Джорджа Карліна до 15-річчя від дня смерті великого стендап-коміка.