Росіяни зняли пропагандистський блокбастер про Бучу: кого фейковий "Свідок" звинуватив у вбивстві українців

На прем’єру в Мінську прийшли лише чотири глядачі – це були провладні активісти

У вільному доступі з'явився пропагандистський блокбастер "Свідок", знятий коштом мінкульту росії з метою виправдати перед західної аудиторією геноцид громадянського населення Бучі під Києвом. За версією творців фільму-фейку, беззбройних мирних українців убивали самі українці. Подробиці – у матеріалі "Телеграфа".

Рейтинг цього фільму на агрегаторі IMDb сам за себе говорить: один бал з можливих 10 (на даний момент свої оцінки поставили 628 користувачів ресурсу). Не можна сказати, щоб оцінка була справедливою – на тлі інших пропагандистських опусів на кшталт "Ополченочки" чи "Кримського мосту" "Свідок" зроблено на непоганому художньому рівні.

У фільмі є історія, яка може захопити. Тим більше, що це сенсаційна історія, адже фільм присвячений недавнім подіям, за якими стежив увесь світ – військовим злочини російської армії у Бучі.

І є герой, якому співчуваєш. Це бельгійський скрипаль-віртуоз, який опинився в Києві напередодні повномасштабного вторгнення, став свідком військових злочинів, побував у полоні та насилу зміг врятуватися після всіх випробувань, що випали на його долю.

Ось тільки у фільмі всі ці злочини, включаючи вбивства та тортури мирних громадян, чинять не російські військові, а нібито українські.

Але "Свідок" небезпечний не лише підтасовуванням фактів. Якщо більшість подібних фільмів нагадують середньостатистичний російський серіал, тобто адресовані російському глядачеві, то "Свідок" схожий на усереднену продукцію Netflix. Тобто це кіно адресоване іноземному глядачеві, і цим "Свідок" завдає подвійної шкоди.

Якісний рівень фільму (вищий за середній) змушує глядача ставитися всерйоз до його пропагандистських меседжів. Тим більше, що іноземній аудиторії, для якої і так "все неоднозначно", особливо важко відокремити пропаганду від реальності.

Ось вам приклад. Усім, хто перебував у Києві в перші дні вторгнення, дикувато дивитися сцени, в яких на вулицях перехожим безконтрольно роздають автомати, і всі, хто отримав зброю, відразу ж починають палити з неї в повітря, як у фільмах Кустуриці. А потім кияни із цими самими автоматами грабують магазини. І таких брехливих "фактів" у фільмі дуже багато.

Українці, які дивитимуться цей фільм, напевно відзначать похмурий колорит Києва, який виглядає на екрані надто холодно та непривітно. Нічого дивного: фільм знімали у заштатних російських Угличі та Твері.

Доходить до кумедного. Нам показують у "Свідку", що це не російські солдати мародерствували в Бучі, крадучи пральні машини та іншу побутову техніку. У фільмі це роблять бійці полку "Азов". Щоправда, навіщо — не пояснюється.

Але якщо глядач не знайомий із нашими реаліями, він усе це прийме за чисту монету. Крім того, для більш емоційного сприйняття цього фільму творці "Свідка" зробили дуже хитрий хід. Критики вже порівнювали стрічку з "Піаністом" Романа Поланскі – біографією польського єврея, піаніста Владислава Шпільмана, який пережив Голокост. Сам виконавець головної ролі в "Свідку" Карен Бадалов в інтерв’ю визнавав схожість свого героя зі Шпільманом.

Таким чином творці фільму зрівнюють військові злочини кіношних "азовців", які тероризують у кадрі мирне населення, з Голокостом. Тобто глядачем із самого початку маніпулюють, розставляючи потрібні кремлю акценти.

Ці кіношні "азовці", звичайно ж, неонацисти – полковник "Азова" Пінчак, за сумісництвом олігарх (тригер "поганого олігарха" видає з головою прокремлівську повістку) читає "Майн кампф", у кадрі з’являється портрет Гітлера, на "азовцях" відповідні татуювання тощо.

Вони ґвалтують, катують, грабують, вбивають своїх співгромадян-українців – насамперед, звичайно ж, російськомовних. Самі "азовці" розмовляють диким суржиком. Тобто геноцид здійснюється за мовною ознакою.

Зрозуміло, всі симпатії глядача на боці сумного скрипаля-єврея, з якого знущаються українські неонацисти. А рятують його, звичайно ж, російські військові.

У фіналі фільму головний герой намагається донести до своїх співвітчизників страшну "правду" про нібито злочини українців. Але Заходу вона не потрібна, підкреслюють автори "Свідка". Умовному Заходу зручніше все звалити на росіян.

Дивує, що автори фільму припустилися одного серйозного ідеологічного прорахунку. Кілька разів наголошується, що росіяни та українці – один народ. Причому вперше ця спірну тезу озвучує маленький син головного героя (як то кажуть, вустами немовляти говорить істина).

Але в такому разі, якщо росіяни та українці один народ, то творці "Свідка" зрівнюють росіян та українців у жорстокості. Як тут не згадати іншу російську приказку — на злодії шапка горить.

На батьківщині фільм не дуже високо оцінили. Навіть лояльні до влади ЗМІ (а в росії інших і не залишилося) із задоволенням пишуть про провал. За півтора тижні прокату пропагандистський блокбастер вартістю 200 млн рублів, який вийшов на 1 тис. екранів по всій росії, зібрав всього 12 млн. Тобто, кожен сеанс відвідало від двох до п’яти глядачів. На прем’єру в Мінську взагалі прийшли лише чотири особи – як пишуть у соцмережах, це були провладні активісти.

Знайти якусь інформацію про міжнародні прокатні успіхи "Свідка" "Телеграфу" не вдалося. Але якщо зважати на рейтинг фільму на IMDb (на іншому популярному кіносайті з функцією голосування, Rotten Tomatoes, "Свідок" не представлений взагалі), це кіно нікому не цікаве за кордоном.

Раніше "Телеграф" писав, хто зі знаменитих кінорежисерів підтримує путіна і чому.