Без світла та газу, але з ТБ на колесах, мийними та руїнами: як живе Сєвєродонецьк в окупації (фото, відео)

Жителям залишається лише очікувати майбутньої зими — відновлення комунальних послуг переносили вже кілька разів

Сєвєродонецьк у російській окупації з кінця червня — місто ворог фактично перетворило на руїни під час атаки. Досі у місті не відновили воду, газ, електропостачання. Льодовий палац зруйнований, у запустінні, а в будинках навколо нього зяяють дірки.

Відео розрухи поділився Денис Казанський. Він порівняв Сєвєродонецьк із Прип’яттю та нагадав, що саме у Льодовому палаці у 2004 році пройшов Сєвєродонецький з’їзд на якому вперше пролунали заклики до розколу України.

А так Льодовий палац виглядав до приходу росії. Там проводили виступи, змагання – він вміщував 5 тисяч людей.

Голова Луганської ОВА Сергій Гайдай розповідає про ситуацію у місті. Попри інфекції і комунальні проблеми, окупанти хочуть розпочати навчальний рік. Вдалося зібрати дітей для запуску лише однієї із двадцяти — близько 500 школярів.

Хоч електроенергії немає, але пропаганда не зупиняється. Як раніше в окупованому Маріуполі, окупанти запустили ТБ на колесах — містом їздить екран на борту машини, які показує лише один канал. З Маріуполем можна помітити багато подібності. Наприклад, мийні — намети, де жителі, що залишилися, можуть задовольнити гігієнічні потреби. Раз на день і по годинах.

У місті поширюється інфекція, ймовірно, вона пов’язана з тим, що тіла загиблих лежать на вулицях та під завалами будинків. Люди змушені брати воду зі свердловин, оскільки водопостачання немає, а продукти розпаду могли потрапити в них.

Вижити у Сєвєродонецьку тим складніше, що банківська система не працює. Отримати гроші можна лише через пошту – для пенсіонерів організували показову видачу коштів, але для цього потрібно повідомляти персональні дані.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, як мешкають мешканці окупованого Лисичанська — без зв’язку, доступу до якісних продуктів, з примусовими роботами щодо розбору завалів. В окупації на півдні України ситуація краща — воєнних дій там не було. У Кирилівці люди виходять на пляж, працюють магазини. Щоправда, варіантів для заробітку не залишилося, а ціни в магазинах вражають — за банку сардин просять 100 грн.