Афганістан довів, що при об’єднанні суспільства можна протистояти навіть куди більш потужним противникам, — генерал

Ексзаступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко оцінив ситуацію, що склалася сьогодні в Афганістані з військово-політичної точки зору

Ситуація в Афганістані, де представники "Талібану" захопили владу, загострилася. У четвер, 26 серпня, по країні прокотилася серія терактів, жертвами яких стали сотні людей, включаючи американських військових. Виконавчий директор Всесвітньої продовольчої програми Девід Бізлі передрікає Афганістану серйозні гуманітарні проблеми через "Талібан".

Ситуацію в Афганістані і її значення для України "Телеграф" обговорив з генерал-лейтенантом, колишнім заступником начальника Генерального штабу ЗС України Ігорем Романенком.

- Судячи з проблем з евакуацією і не тільки, те, що відбулося в Афганістані, стало несподіваним для багатьох структур, в тому числі західних. Чому так сталося?

- Це говорить про те, що недостатньо глибоко і в недостатньо широкому спектрі працювали відповідні розвідки, в тому числі американці, які там знаходилися 20 років. І які повинні були налагодити діяльність таким чином, щоб контролювати ситуацію і розуміти, що відбувається, що може статися, як виходити із ситуації.

- Як вийшло, що США й союзники, які у 2001 році досить швидко усунули талібів від влади, так само швидко тепер дозволили їм повернутися?

- По суті, цю війну виграно в Афганістані самими афганцями, які в більшості своїй на поточний момент сповідують такого роду ісламізм. Таліби зробили висновки після 2001 року. Зрозуміли, яким чином можна перемогти у війні з дуже ресурсним противником в особі США. При тому, що Штати, як то кажуть, не один трильйон за 20 років вклали в Афганістан, намагаючись будувати там світську державу. Американці, виправдовуючись, говорять, що вони ще паралельно боролися з тероризмом. Але якщо це так, то перемоги не видно після 20 років. І це неспроста. Талібам вдалося більшість населення об’єднати навколо свого ісламізму, був досягнутий потрібний їм результат.

Якщо історично згадати, в Афган пару раз ходили британці, потім і СРСР, тепер США. Але у зв’язку з тим, що це було проти народу, прибульці програвали, народ перемагав, як би комусь це не подобалося.

- Чи можна говорити, що представники "Талібану" зробили висновки після поразки двадцятирічної давності?

- Безумовно! Так, щоб прийти до завершальної стадії захоплення (повернення, набуття) влади, таліби зробили висновки та організували інтенсивні дипломатичні зустрічі — з представниками США, КНР, РФ, Пакистану, Туреччини. Запевняли, що якщо прийдуть до влади, то будуть здатності домовлятися, що буде не крайнощів, як було минулого разу. Але вже зараз бачимо, що вони не виконують свої зобов’язання. Втім, роблять це не явно, що не нарочито. Розуміючи, що інакше можуть бути серйозні санкції, а також пропаде фінансування.

Для порівняння: якщо на Україну в США дають близько 250 млн доларів на рік, то на Афганістан виділяли близько 3 млрд дол. Просто багато в чому корумповане все це ділилося і використовувалося тими ж афганцями. Зараз таліби шукають можливості, щоб гроші, нехай і в меншій кількості, продовжили надходити із Заходу. При цьому намагаються не дати покинути країну, залякати, фактично взяти в рабство кваліфікованих фахівців, які працювали з американцями та представниками інших розвинених країн.

За період правління талібів і в перший раз, і вдруге — вони розуміють, що будувати державу вміють куди гірше, ніж воювати.

- Чи можна говорити про повноцінну перемогу талібів?

- Якщо на цей час їх перемога над американцями та західним світом очевидна, то щодо перемоги всередині Афганістану, а це багатоплемінна країна, є питання. Син Ахмад-Шах Масуда, Ахмад Массуд, який за свої дії проти талібів отримав прізвисько Панджшерське левеня, зібрав в Панджшерскій долині серйозні сили опору. Крім того, залишаються опозиційні сили, в різних частинах, але особливо на півночі країни.

До того ж в Афганістан зайшли терористичні ІДІЛ і Аль-Каїда. Які ніби змагаються з талібами. Плюс, є міжплемінні ворожнечі. Одна справа разом йти до перемоги над спільним суперником (західним світом), а інше — ділитися своєю владою після цієї перемоги. І тут єднання явно немає.

- Як поводяться країни, які хочуть продовжувати мати вплив в Афганістані, або отримати його?

- Вони точно стурбовані. Та ж Росія проводить спільні навчання з Таджикистаном, Узбекистаном. Той же Китай намагається впливати на ситуацію, вибудовуючи відносини з умовно легітимною новою владою. Той же Пакистан, який всебічно допомагав талібам приходити до влади, хоче не втратити вплив. Свої наміри на Афганістан у Туреччині, в Індії. Але однозначно — все стурбовані й не хочуть, щоб зміни, які відбулися в Афганістані, негативно відбилися на них.

- Які висновки з того, що сталося в Афганістані слід зробити Україні?

- Перший і найважливіший — при об’єднанні суспільства, громадян держави навколо основної ідеї (захист, відродження, реформування своєї держави), можна протистояти навіть куди більш потужним, більш ресурсним противникам. Якими в Афганістані були країни колективного Заходу, а для України є Росія. Питання в часі та в стійкості щодо відстоювання своїх переконань. Але війни в Афганістані, у В’єтнамі, показують, що можна не тільки боротися, але й перемагати.

Також треба розуміти, що ми зараз боремося за статус України як головного партнера США поза НАТО. Афганістан теж мав такий статус. Але це не допомогло урядовим проамериканським військам встояти проти "Талібану". Тож допомога важлива і потрібна, але потрібно розраховувати на свої сили, займатися реформуванням себе, спиратися на свою економіку, яку треба розвивати.

Крім того, в Україні є інтереси власне нашої держави та народу, а є інтереси інших держав, в тому числі наших союзників: американців, німців, французів, турків. Але якщо керівництво цих країн бачить, що сама держава — як проамериканський уряд в Афганістані — не вирішує основні завдання протягом багатьох років (не бере керування у свої руки, не проводить реформи, не має розвитку), то вони йдуть, припиняють допомогу. Як зробили в Афганістані американці й всі інші. І це Україні треба мати на увазі. Залишити ілюзії, що хтось нам завжди допоможе і щось за нас принципово вирішить. Допомагати будуть, але лише бачачи, що ми самі готові змінюватися і брати свою долю у свої руки, будувати заможну державу.

Директор Інституту зовнішньополітичних досліджень, конфліктолог, доктор політичних наук Григорій Перепелиця розповів "Телеграфу", як ситуацією, що виникла в Афганістані, може скористатися Росія.

Як ситуація в Афганістані може відбитися на Україні, "Телеграфу" розповів експерт з міжнародної політики в Українському інституті майбутнього Ілля Куса.