Луганська бензопила, "вагнерівці" в пеклі і "Ополченочка". ТОП-5 безглуздих фільмів росіян про війну з Україною

На днях представництво Президента України в АРК повідомило, що росіяни знімають ще два пропагандистські фільми про окупацію Криму та півдня України для тих, хто ще не відійшов від треш-фільму "Місія Ганг". Це бойовик "10 днів до весни" про окупацію Криму 2014 року та фільм "Очищення" про події в новоокупованих регіонах. Одна секунда в гуглі і перед нами дикий крінж. "Весняний" фільм розповідає про сімейку Жиліних, до якої входять благородний "беркутівець", хірург та сімферопольська вчителька-берегиня — вони посварилася через поділ будинку померлого батька прямо на його похороні. На тлі відбувається анексія Криму і родина мириться.

І це ще не все, чим балують російського глядача. Це — більше десятка фільмів, пов'язаних із Донбасом та захопленням Криму, та і самою повномасштабною війною. Чого варті лише самі назви, як "Ополченочка", "Солнцепек" (інтригує, так?), "Свидетель". За задумом авторів, це мало би бути пафосне та ідейне кіно, що підносить патріотичний дух. Але на ділі вийшло трохи інакше.

"Свидетель" або епічна спроба прибрехати

Що насправді б побачив бельгійський скрипаль під Києвом — показано на кадрах українських міст після деокупації. Але російське кіно "Свидетель" стверджує, що не все так однозначно і вигадує сюжет про європейця, який приїжджає до Києва дати концерт у лютому 2022 року і вранці 24 лютого прокидається від вибухів. На хвилиночку, вибухи у Києві було чути через початок війни, яку нібито сама ж Україна і розпочала на Донбасі.

Бельгієць тікає до маленького селища під Києвом з назвою Семидвері (приблизно так росіяни собі розуміють логіку українських топонімів). Далі він стає свідком "жахливих злочинів" і, як сказано в анонсі, "намагається не просто вижити, а й донести правду про те, що відбувається до всього світу". А бачить він "укронацистів", які змушують його грати "гімн люфтваффе", катують у під портретом Гітлера. Ну і ще фільм розповідає про те, що у Києві нібито немає жодної загрози і на місто не падають жодні ракети (які ракети тоді розбудили бельгійця — загадка, звичайно), напевно, нам усім це здалося.

В одній зі сцен ЗСУ привозять його на склад, куди наче українці звозили вкрадені самі у себе телевізори та пральні машини. А потім скрипаль все ж втікає, сідає десь в Європі перед великою аудиторією і каже: "Зараз я вам розкажу, як все відбувалося насправді". Загалом це видовище на дві години.

"Ополченочка"

У 2019 році вийшов фільм "Ополченочка", який зняв такий собі "Луганфільм", це його перша художня картина і виглядає вона відповідно. Прототипом головної героїні стала Світлана Дрюк, яка за два місяці до прем'єри (упс) перейшла на українську сторону та стала допомагати розвідці. У тизері фільму використані реальні кадри зі Світланою та її "однополчанками".

За сюжетом, вчителька Анна вступила у військо, бо її доньку відвіз до Харкова чоловік. Катя — режисерка із Санкт-Петербурга закохалася в "отамана Єгора", але той став двохсотим у день весілля у своєму білому костюмі, тому вона голить голову налисо і вступає до утворення бойовиків під назвою "народна міліція "ЛНР". Третьою стала стритрейсерка Світлана.

У фільмі багато епічних сцен, серед яких "чайовнічаніє" у церкві, коли Катя у папасі на голові сидить в одній кімнаті зі священником і ополченцем, а на стіні висить фото патріарха Кирила. Для атмосфери, у фільмі багато горілки, різного алкоголю, а коли бойовики п'ють, то у столах стирчать ножі. Всю решту фільму Катя продовжує ходити лисою, що виглядає досить химерно, а жіночий екіпаж "захищає Донбас від "українських фашистів".

"Солнцепек"

Цей фільм відносно новий (2021 рік), але не менш крінжовий, бо його фінансував євгеній прігожин та там у героїчному світлі зображена ПВК "Вагнера". У фільмі з назвою "Солнцепек" (за аналогією до вогнеметної системи калібру 220-мм, що використовує термобаричні некеровані реактивні снаряди) авторам вистачає нахабства обігрувати цю назву у фразах "спекотна весна". Події розгортаються у травні 2014 року, де зображується "Луганськ, квітучий край", який згодом перетворюється на якусь "луганську бензопилу" із кров'ю, обстрілами шкіл, які звісно, ж здійснюють міфічні бандерівці.

Так, за сюжетом російських кінематографістів, усі українські військові у фільмі – суцільні злочинці, вони обстрілюють із "Солнцепьоків" мирні міста та селища. У кінці з'являються бійці "групи Вагнера", справжні "герої", які рятують мирних жителів та допомагають евакуюватися родині колишнього афганця. Цей фільм досить дивно героїзує найманців, які врешті стали такими впливовими, що влаштували переворот, хоча й невдалий.

"Лучшие в аду"

Це пригодницький екшн, але по-російськи. Тому замість якихось голлівудських історій тут зображуються "вагнерівці", такі брутальні бійці в масках, які мають нескінченний запас зброї: у кадрі ведуть вогонь то із автоматів, то із мінометів, то із гаубиць, то із танків та літаків. За сюжетом, дві групи противників борються за кілька будівель серед розбомбленого міста. Але раптом головним фактором виявляється не зброя, а російський дух (тут можна було б пригадати важливість боєприпасів) завдяки якому головний герой з позивним Полігон дійшов до верхнього поверху висотки та отримав координати.

За іронією, творці фільму один за одним справді стають "Лучшими в аду", бо автор сценарію Олексій Нагін загинув під Бахмутом у вересні минулого року, а євген пригожин сів не в той літак.

"Донбасс. Окраина"

Фільм зібрав історії людей, які намагаються вижити під час обстрілу околиці Донецька. Режисери зробили сюрреалістичний коктейль з військового ЗСУ з українським шевроном, "ДНР-івця" з георгіївською стрічкою, двох місцевих мешканок, волонтерки з Києва та глухого хлопчика. Лідером групи звісно ж стає бойовик, у дворі лежать трупи, які треба швидше поховати, а ще десь треба видобути воду, їжу та ліки.

В ході стрічки автори показують, нібито насправді це Україна воює з Україною. Фільм вийшов у широкий прокат 12 червня 2019 року, у день росії.

Раніше "Телеграф" писав, що фільм-пропаганда рф про Бучу виявився одним із найгірших в історії. Росіяни намагаються приховати ганьбу, але у них це не виходить.