Український студент третій місяць у словацькому СІЗО через росіянина: мама українця просить про допомогу

П’ять років ув’язнення за дві подряпини тому, хто матюкав тебе й громадян твоєї країни. Це не злий жарт, а реальна ситуація, в яку потрапив 22-річний Богдан Абаджан. Харків’янин навчається у Словаччині, цього року мав отримати магістерський ступінь інженера. Проте останні два з половиною місяці перебуває у СІЗО. Після 24 лютого нашому співвітчизнику почав дошкуляти студент із росії Павло Волков, українців він називав "хохлами". Конфлікт розпалювався і в результаті закінчився тумаками.

Що сталося між росіянином й українцем, у чому звинувачують Богдана Абаджана, чому він увесь цей час перебуває під вартою за 3-хвилинну колотнечу без тяжких тілесних ушкоджень – про це в нашому матеріалі. У редакцію до "Телеграфу" звернулася мама хлопця Катерина Абаджан і розповіла всі подробиці. Вона хоче досягти справедливості для єдиного сина.

Коли і чому виник конфлікт між студентами

Все дитинство Богдан провів на Північній Салтівці – тепер цей район Харкова знають дуже багато людей. Саме звідти й змушена була тікати 63-річна Катерина Львівна у березні цього року. Спочатку жінка ховалась у підвалі, як і багато інших мешканців не хотіла кидати рідний будинок. Але коли російські військові почали бити по Харкову авіацією, Катерина піддалася на вмовляння сина, котрий з першого дня вторгнення кликав до себе. Богдан не хотів втратити маму, адже лише рік тому у родині сталася жахлива трагедія. Чоловік Катерини й батько Богдана різко захворів і за 10 днів його не стало.

Хлопець дуже тяжко переживав втрату тата, а тут ще й повномасштабний напад росії на його Батьківщину. Хоча студент після закінчення школи вступив до технічного університету в місті Пряшів, останні роки навчався та працював у Словаччині, всі його думки були з Україною. "Мамо, я не можу! Що ж вони творять! Що робити?": згадує харків’янка слова сина. Наприкінці лютого на фронті загинув його добрий друг. Ще один шкільний приятель пішов до тероборони. Інший друг зі своїм татом – волонтери, які розвозять їжу в найнебезпечніші райони міста буквально під обстрілами. Богдан регулярно відправляв донати, як на спорядження військовим, так і на гуманітарні потреби.

Якось навесні Катерина та Богдан вийшли надвір у магазин. Дорогою назад на іншій стороні вулиці помітили того самого Волкова, він ішов з дівчиною. Цей хлопець не єдиний із росіян, хто навчається у словацькому університеті, але тільки він дошкуляв українцю. Глумління почалися після повномасштабного вторгнення, до цього подібного не траплялося. "Мам, дістає жахливо, і робить це хитро, нишком, без свідків", -цитує сина Катерина.

"Волков образливо і нецензурно висловлювався, говорив, наприклад, "Що ти, хохол? Що ви там за свою Україну?" Богдан не витримував, не бив, але посилав. Його помилка в тому, що написав Волкову в Телеграм, тепер усі слова Богдана — проти нього. Нібито він погрожував життю. Насправді ж, найстрашніше з того, що було в листуванні, це слова "я тобі пальці переламаю". Волков підробляє, роблячи стрижки, тож Богдан так написав", — розповіла харків’янка.

Трихвилинна колотнеча біля гуртожитка: як все було

Чи був кримінал і тим більше екстремізм, які інкримінують словацькі правоохоронці Богдану Абаджану, і що сталося 22 травня 2022 року – з вуст Катерини Львівни, мами українського студента та безпосереднього свідка подій, які стали приводом до звернення в поліцію:

"Це була неділя. Ішли з магазину, несли пакети з продуктами, баклажки води. І в супермаркеті, і дорогою Богдан весь час був у телефоні. Якраз друг написав, як вони з татом рятувалися під час обстрілу, один чоловік упав замертво прямо перед ними… Тут бачимо – на другому боці вулиці йде Волков із дівчиною… Кажу Богданові: "Не дивись у його бік!" Ми зупинилися, щоб відпочити, бо Богдан ніс дві упаковки з водою. Волков, побачивши нас, різко вирішив перейти дорогу. Ішов просто на нас, задерши голову. Богдан крикнув: "Паша, чому ти ще не поїхав?!" і кинувся до нього. Я стала між ними, але Богдан все-таки дістав його обличчя і збив окуляри. Дівчина почала верещати, кинулася на Богдана. Я стояла перед Волковим і сказала йому, щоб він ішов звідси, від гріха подалі. Волков з дівчиною пішли, а я заспокоювала сина, як могла, чекала, поки ті зайдуть до свого гуртожитку. Проходячи повз, бачимо, що Волков не ввійшов усередину, а вичікував нас на порозі. Коли ми зрівнялися — крикнув Богданові: "Іди ти на… Це ти їдь звідси!" Богдан кинув упаковки, з криком "Паша, краще б ти цього не говорив!" побіг до нього, Волков — назустріч Богданові, почалася сутичка. Богдан збив Волкова, але я і ще двоє студентів, які сиділи на лавці, кинулися рознімати їх. За часом бійка тривала від сили 2-3 хвилини, довше рознімали. І все б закінчилося на цьому, але чергова гуртожитку викликала поліцію. Приїхали поліцейські, ми довго сиділи на лавці, йшов допит усередині гуртожитку чергової, Волкова та його супутниці. Потім Богдана посадили в машину поліції, а мені сказали, щоби прийшла з документами до відділення. Десь о 19:30 я була в поліції, мені сказали чекати".

В дільниці українка пробула до 00:30 години, доки до неї не вийшов слідчий і не вручив повістку на допит. Був у той час у відділенні й Волков. За словами Катерини, він прийшов із двома чоловіками спортивної статури старшого віку, всі троє увійшли всередину. Жінка уважно дивилася на росіянина та зазначила, що видимих синців, саден або інших травм у нього немає. Як пізніше з’ясувалося, Волков знімав побої. У документах справи, за словами українки, зазначено "легкі тілесні". Адвокат говорив Богданові, що "там дві подряпини".

Наступного дня відбувся допит, на якому були присутні лише українка, слідчий і перекладач. Про те, що потрібно вимагати адвоката, стурбована мати на той момент і не думала. До того ж сім’я жодного разу не стикалася з органами правопорядку і тим більше не була на допитах. Жінка сподівалася, що зараз усе розповість поліції та Богдана відпустять, максимум – треба буде сплатити штраф.

Допит тривав 3 години 10 хвилин. Багато питань — не по суті того, що трапилося, а-ля "Як ставитеся до війни?", "Як ставитеся до росіян?" Харків’янка розуміла, що звучить провокаційно, але після пережитого не могла мовчати про справжнє ставлення до народу, який нищить її Батьківщину.

"У мене три двоюрідні брати в Москві. З початку війни жодного разу не подзвонили, хоча в нас були прекрасні стосунки. Я чекала, не витримала, набрала одному сама. Кажу, мовляв, чому не цікавишся, що зі мною. У відповідь: "А що ви хотіли? Ви самостійності хотіли?" Так це, здавалося б, людина з освітою., Сказав, що це нас "нацики" бомбять. А його син взагалі написав Богдану: "Моліться, щоб першими прийшли "добрі росіяни", а не чеченці". Богдан відповів, що вони "горять однаково". Все це я хотіла донести словакам. Як я можу ставитися до росіян? Якщо навіть двоюрідні брати не вірять. Я їх усіх ненавиджу. І якщо, не дай господь, вони перестріляють усіх наших пацанів, то я, пенсіонерка, візьму автомат і піду на фронт. І таких, як я, половина під’їзду. Сказала на допиті: "Моліть бога, щоб наша Україна втримала цю війну. Інакше не буде ні Словаччини, ні Польщі, ні Європи. Якщо путін переможе нас — піде далі, він ненаситний", — поділилася Катерина.

У чому підозрюють українця та який термін загрожує

Три дні Богдана протримали в одиночній камері, ось як він описав у розмові з мамою обстановку: "Бетон, ліжко в бетоні, два кроки в один бік, три кроки — в інший". Потім його повезли на попереднє слухання до Спеціалізованого кримінального суду до міста Пезінок, що неподалік Братислави. За словами Катерини, ця установа займається особливо небезпечними злочинцями, у тому числі й ті, кого звинувачують у "екстремізму". Стаття, за якою підозрюють Богдана, передбачає термін від півроку до 5 років, слідчі говорять про хуліганство із загрозою життю та екстремістським ухилом.

"Коли була на першому допиті, чую: "кримінал та екстремізм". Ці слова будь-якою мовою звучать однаково. Як на мене, екстремізм — це, швидше, якась організація, кілька людей, і переслідують не одного росіянина, а всіх. У нашому випадку йдеться про особистий конфлікт, хуліганство", — розповіла українка.

Після слухання Богдана відправили до місцевого СІЗО, перший місяць він перебував у камері з особливо небезпечними злочинцями, пізніше – з небезпечними злочинцями. І лише коли лікар-психіатр дав висновок про те, що Богдан не становить загрози суспільству і якихось порушень внутрішніх правил немає – перевели до камери загального режиму.

За словами українки, адвоката Богдану дали за кілька днів. Три доби хлопець в принципі не отримував жодної інформації та дуже хвилювався за маму. Катерина Львівна, у свою чергу, щоранку приходила на дільницю, намагалася щось дізнатися про сина. Потім один із співробітників їй сказав: "Заважаєте нам працювати". Побачення дали лише за місяць, але хлопець почав дзвонити.

По телефону Богдан розповів, що вперше його везли на слухання до міста Пезінок близько п’яти годин, практично через усю країну. Заходи захисту були досить суворими. Металевий пояс, руки в кайданках, кайданки ланцюгами прикріплені до пояса — і так п’ять годин на авто. Повернутися чи поворухнути руками – нереально.

"Богдан одразу усвідомив свій вчинок і на першому ж допиті сказав, що вчинив неправильно, погарячкував, розлютився, визнав свою помилку, мовляв, люди незалежно від національності є добрі та погані. На другому слуханні Богдан просив відпустити його, щоб працювати, забезпечувати маму. Виявилося, що його було звільнено. Хоча контракт — по березень 2023 року", — зазначила Катерина Львівна.

Додамо, що й університет поки що на паузі. Богдан мав захищати дипломний проєкт у серпні. Основою для нього і була та діяльність, якою він займається на роботі.

Вже у присутності адвоката з іншим слідчим 13 червня відбувся другий допит харків’янки. Цього дня допитували і Волкова. Жінка звернула увагу на одну з його відповідей під час цього засідання.

"Наш адвокат був присутній, і коли він запитав Волкова, чому той не заблокував Богдана у Телеграмі, він відповів, мовляв, йому порадили не блокувати, а продовжувати провокувати та виводити Богдана на конфлікт. Хто ж це радив? На це запитання Павло сказав, що нібито його адвокат у росії", — зазначила важливу деталь Катерина.

Чому українка просить про допомогу

Катерина Львівна зверталася по допомогу до українського консула, але поки що їм не вдалося якось вплинути на ситуацію.

"Пішла до нього на прийом, збиралася не плакати, але коли зайшла і сказала "Прошу у вас допомоги" – сльози струмком. Мені сказали, що справою займаються та передзвонять. Наступний приїзд консула – кінець липня. Знову йду. Кажуть, все дуже складно, бо займається спеціальна прокуратура. Коли розповіла більше інформації, то консул із помічником відповіли, мовляв, це ж звичайна "хуліганка". Допоможіть мені це довести, просила їх я", — розповідає харків’янка.

На зустрічі з консулом українці запропонували допомогу у пошуку та навіть оплаті нового адвоката. Але попередили: правозахисник вступатиме у справу місяць-півтора, і якщо не сподобається – більше міняти не можна. Порадившись із Богданом, жінка вирішила, що це тільки затягне досудовий розгляд і син ще довше перебуватиме під вартою. До того ж, закріплений адвокат начебто не сидить без діла, подає апеляції.

На початку липня до затриманого приходила лікарка-психіатриня. Як розповів Богдан мамі, питань до його осудності у неї не виникло.

"Щойно я все розповів, лікарка була здивована. То на мене дивиться, то на перекладача. Каже: "Значить і різанини не було, а тільки бійка?" Сказала, що постарається якнайшвидше написати висновок, щоб мене швидше випустили", — цитує Катерина синові слова.

Десь 20 липня знайомі Богдана поділилися з жінкою обнадійливою інформацією. Вони бачили у дворі гуртожитку Богдана Току. Як пояснила Катерина Львівна, її син вступив до університету за програмою однієї фірми. На той момент її очолював Роман Іванович Фріч. Наразі, за словами жінки, в.о. став племінник його дружини Богдан Тока.

"Хлопці чули, що Тока сидів на лавочці з незнайомими їм людьми і говорив, мовляв, Богдана скоро випустять. Один хлопчик зупинився і запитав, чи йдеться про Абаджана. Той, за його словами, підтвердив. Сказав, мовляв, лікарка написала у висновку, що Богдан адекватний і був у стані афекту", — розповіла жінка.

Катерина Львівна не стала говорити Богданові про це, боячись, що "зурочить". 22 липня було слухання, мати сподівалася, що тоді сина і відпустять.

"Ввечері телефонує адвокат і каже: "Богдана не відпустили, не було довідки від психіатра". А я кричу: "А навіщо тоді ви туди поїхали? Як можна було йти на слухання, не знаючи, чи є довідка від психіатра?" І в мене відразу запитання: "Звідки Богдан Тока знав вміст цієї довідки?" Відомо, що Тока досить тісно спілкується з Волковим, вони товаришують. Але це все мої припущення", — додала українка.

Де медична довідка – невідомо й досі. Слідчий пробуде у відпустці до 17 серпня. Весь цей час український студент продовжуватиме перебувати за "колючкою". Прохання про вихід українця із СІЗО до Верховного Суду у Словаччині було відхилено. Хоча Богдан визнає, що погарячкував, не має наміру залишати країну і налаштований на справедливий розгляд справи. Хлопець просить про пом’якшення запобіжного заходу, адже на його утриманні тепер – мама-біженка.

З липня українцям уже потрібно оплачувати житло, місяць за кімнату у гуртожитку – 120 євро (до цього витрати на житло покривала Словаччина). Катерина Львівна влаштувалася на роботу прибиральницею, оплачує проїзд, харчування тощо, а також дзвінки сина із СІЗО (за 3-4 дні витрачається приблизно 10 євро). Жінка наголошує, що гроші їй не потрібні, а лише реальна допомога у досягненні справедливого рішення суду.

"Таке відчуття, що хтось намагається дати Богдану максимальний термін. Можливо, хочуть зробити показове покарання, щоб інші не робили такі ж вчинки. Не знаю… Я на межі. Звертаюся за допомогою до рідної України! Невже ніхто не може нам допомогти?" – заявила Катерина Абаджан.

Жінка готова докласти всіх зусиль задля допомоги Богдану і навіть каже, що підпалить себе на площі у Братиславі перед Верховним Судом, якщо сина так і не відпустять.

"Якби мій син був неадекватним, неслухняним, уже потрапляв у якісь історії, то я сиділа б і тихо плакала. Але такого ніколи не відбувалося. Богдан — серйозний хлопець, без шкідливих звичок, доброзичливий. З дитинства він мав широке коло спілкування, і тут точно так. Раз на місяць у нас є побачення. І щоразу зі мною ходили то четверо, то троє хлопців. Вони відпрошуються з роботи, щоб піти до нього на зустріч", — додала жінка .