Навіщо їм книги? Росіяни розікрали в Херсоні наукову бібліотеку (фото)

Директорка Надія Коротун розповіла "Телеграфу" про життя в окупації та порятунок бібліотеки

За місяці окупації росіяни пограбували Херсонську обласну універсальну наукову бібліотеку імені Олеся Гончара, а вже після звільнення міста обстріли ворога пошкодили всі вікна в будівлі. Якщо їх не закрити, фонд установи зазнає ще більших втрат, тож колектив б’є на сполох. Про те, скільки коштів першочергове потрібно для порятунку книгозбірні, про зникнення яких видань відомо і як тиснули на працівників, вимагаючи співпраці, "Телеграфу" розповіла директорка бібліотеки Надія Коротун.

"Все було запаскуджене, а площа нашої бібліотеки 13 тис. кв. метрів!"

Херсонська обласна наукова бібліотека, розташована поруч з Парком Слави на березі Дніпра, закрилась для відвідувачів ще в перший день повномасштабного вторгнення. Але деякий час після цього працівники були на місцях, займаючись внутрішньою роботою, навіть тоді, коли росіяни вже захопили місто.

- Практично в кожному відділі та секторі був присутній хтось з працівників, ми намагались сховати найцінніше у своїх приміщеннях, бо поняття "евакуація" не торкнулось в Херсоні жодної установи чи організації, – говорить Надія Коротун. – Та й вивозити наші матеріальні цінності кудись по місту не було можливості. В першу чергу через небезпеку, бо по Херсону "літали" БТРи, пересувалися автоматники. Тебе могли в будь-який момент зупинити, перевірити документи, якщо ти був на авто, то передивлялись багажники, в маршрутці – оглядали салон. Крім того, це проблемно було зробити з огляду на кількість: наш книжковий фонд складає 1 мільйон примірників, лише комп’ютерів у нас 150, а ще багато технічних засобів, про які тільки могла мріяти бібліотечна установа. Проте, на свій страх і ризик дівчата забирали по домах ноутбуки, а завдання адміністрації з бухгалтерією було зберегти статут, печатку, особові справи колективу, трудові книжки.

Надія Іванівна підкреслює: в тих умовах, в яких опинився на момент окупації колектив Гончарівки, як ласкаво називають наукову бібліотеку, було зроблено все можливе. В тому числі силами інженерної групи та сторожів була налагоджена постійна охорона будівлі бібліотеки.

Звичайно, бібліотека не залишилась без уваги загарбників. Спочатку вони просто навідувались туди, а потім почали висувати певні вимоги.

- Ситуація загострилась у травні – в один з днів до бібліотеки увірвались автоматники, наказали надати карту доріг і населених пунктів Херсонської області, – продовжує розповідь директорка. – Я пояснила, що не знаю, де шукати ці видання. Натомість вони вимагали викликати працівника, який орієнтується у фонді. На це відповіла, що основна частина команди – жінки, вони виїхали, бо бояться за власне життя і життя дітей. Мені дали час подумати до кінця тижня, це була середа, тобто я мала три дні. Вже у дверях я почала переконувати візитерів, що ми маємо надзвичайно старі видання і вони навряд чи мають для них цінність. Один з них висловив припущення, що, напевно, в нас, як і у них, бібліотеки дуже погано фінансуються і тут розраховувати нема на що. А інший все-таки порадив мені подумати про допомогу.

А вже за кілька днів – 7 травня – окупанти заявились до бібліотеки знов і попросили весь колектив на вихід, дозволивши повернутись лише на ранок 10 травня. Таким чином вони намагались контролювати те, що відбуватиметься в центрі Херсону в День Перемоги.

- Коли ми зайшли до бібліотеки, це було жахіття, – говорить Надія Іванівна. – Абсолютно всі відділи були відкриті, або ключами, які були на охороні, або були вибиті замки. Все було запаскуджене, а площа нашої установи 13 тис. кв. метрів (!), і повсюди були пляшки, залишки закуски. Напевно, окупанти святкували перебування в нашій бібліотеці. Зі столів все зметене – папери на підлозі, по них топталися брудними чоботами. Все, що сподобалось росіянам – ручки, чашки, кава, чайники, – вони позабирали з собою. Ми кинули клич, і наші працівники, які лишились в місті, долучились до прибирання. Воно тривало три дні, бо о 15-й місто вимирало і до цього часу людям було потрібно дістатися додому.

"Звичайного сторожа росіяни катували – били, виривали нігті, знущалися"

Виїжджати з міста Надія Коротун не планувала, та, коли загарбники наполегливо стали вимагати зустрічі з директоркою і зборів колективу, змінила своє рішення.

- Поки вони заходили раз на тиждень, ще було терпимо, але потім з’являлися раз на 2-3 дні, — говорить Надія Іванівна. – Крім того, стало відомо, що в колективі є колаборанти, тому що в декого бажання отримати якнайбільше грошей виявилось сильнішим за честь та совість. Вночі почали забирати людей, тож відчуття страху в мене було гіперболічним. Я спочатку виїхала на тиждень з міста, повернулась, але в той час провели обшук у нашого водія, показали йому папірець з моєю адресою, натякаючи, що і до мене прийдуть. Тож я попросила про допомогу обласну раду і 20 червня покинула Херсон.

Через деякий час в науковій бібліотеці вже господарювали окупанти, співпрацювати з ними погодилось тільки 15 представників колективу зі 155. І це переважно технічний персонал – слюсарі, електрики та сторожі — і лише три бібліотечні працівники.

- В Інтернеті з’явились ролики, в яких показували наші цінні та рідкісні видання, технічне оснащення, а хвалитися було чим, – наголошує Надія Іванівна. – Дивитися на це було боляче, як і розуміти, що деякі люди, з якими працювали багато років пішли на зраду. З ними всіма розірвані трудові відносини. Але є і позитивний приклад – на цьому тижні мала розмову з одним з наших сторожів, якого ми вважали колаборантом. Але виявилось, що він тільки один раз вийшов на чергування, а потім відмовився. Через це його забрали росіяни, катували – били, виривали нігті, знущалися. Звичайно, він вже поновлений на роботі. Загалом я в захваті від героїзму свого колективу, тих, хто залишився вірним Україні.

Зараз перед колективом наукової бібліотеки – нові виклики, перш за все вирішити питання з розбитими вікнами. Вони були пошкоджені вже після деокупації Херсону через обстріли, які ворог систематично веде з лівого берега Дніпра.

- Без скла лишились всі поверхи, спочатку ми намагаємось хоча б закрити вікна на першому, а вже потім – інших трьох поверхів, — говорить Надія Іванівна. – Для першочергових робіт потрібно терміново придбати сто плит ОСБ, 5 тис. шурупів по металу, 3 тис. по дереву – це 65 тисяч гривень. Військова адміністрація каже, що матеріали є, але поки до нас дійде черга, може бути пізно. Тож ми в соціальних мережах оголосили збір коштів, а далі вже — чекати на допомогу від влади. Зараз у нас з міністерства запитують, скільки нам потрібно генераторів, яку матеріальну шкоду нанесено бібліотеці. Як можна про це сказати, якщо будівля не обстежена на предмет мінування і ми не маємо доступу всередину?! Тільки днями це питання зрушилось з місця після спілкування з обласною радою, і з керівником профільного департаменту.

Як тільки фахівці дадуть дозвіл, працівники бібліотеки зможуть зайти до приміщень та ретельно оцінити втрати книжкового фонду. Але вже зараз відомо, що зникли цінні та рідкісні видання.

- У нас багато видань XVIII — початку XX століття, 8 тисяч примірників внесені до Державного реєстру національного культурного надбання, – говорить Надія Іванівна. – В деяких відділах після себе окупанти лишили просто пусті полиці. Ми хвилюємось за долю краєзнавчого відділу, де зберігалось багато цікавих документів з Одеської, Миколаївської, Кіровоградська та Дніпропетровської областей, які входили до складу Херсонської губернії. Це, наприклад, "Діяльність земства в Херсонському повіті за 50-річчя (1864-1913 рр.), "Матеріали географії та статистики Росії. Херсонська губернія" Шмідта (1863 рік). Свого часу до нас була приєднана обласна медична бібліотека і передано багато видань, що мали значення для фахівців з медицини, які пишуть наукові праці, викладають. Це, зокрема річні огляди "Земська медицина Херсонської губернії" від 1888 до 1911 року. Але точно з’ясувати, що саме було вкрадено росіянами, можливо буде лише після повної інвентаризації. Ми лише сподіваємось, що підтвердиться інформація: видання не вивезені за межі міста, а десь сховані.

Директорка Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара наголошує, що не можна зволікати з закриттям вікон, бо погодні умови погіршуються. Тож зараз колектив установи буде радий будь-якій допомозі.

- Ми мали одну з найкращих будівель серед бібліотечних установ, але зараз вона перебуває в жалюгідному стані та про це дуже важко говорити, — зазначає Надія Іванівна. – Тож ми кричимо SOS на всю Україну, щоб всі добрі, небайдужі люди, які знають нашу бібліотеку і просто вірять в добро, нас підтримали. Ми відзвітуємо за кожну копійку. І дякуємо Українській бібліотечній асоціації, нашим колегам з Миколаєва та Львова, Києва та Хмельницького, Івано-Франківська та Одеси, інших регіонів, благодійникам з рідної Херсонщини та всієї України, які нас вже підтримали, Державному комітету телебачення і радіомовлення України, що виділили нам 350 нових видань. Не знаємо, як наша історія далі буде складатися, але маємо надію, коли наші ЗСУ виб’ють цю нечисть і вони перестануть гатити з іншої сторони Дніпра по бібліотеці й тому, що поруч знаходиться, будемо думати про подальший розвиток.

Реквізити для перерахування коштів на допомогу бібліотеці:

Громадська організація "Херсонське обласне бібліотечне товариство"

Код ЄДРПОУ 14114753 р/р UA213223130000026004000008630 АТ "Укрексімбанк"

З поміткою — благодійний внесок на відновлення будівлі Херсонської бібліотеки ім. Олеся Гончара.