Кому вниз: дві третини ліфтів в Україні мають бути негайно замінені

Читать на русском
Автор
2128
Колаж "Телеграфу" Новина оновлена 03 червня 2023, 14:33

Не чекаючи перемоги у війні, вже стартувала серйозна конкурентна боротьба за потенційний ринок обсягом 1,7 млрд

Після війни Україну очікує ліфтовий бум. В усякому разі, на нього дуже розраховують вітчизняні виробники. Велика кількість житлового фонду зазнала нищівних руйнувань. Попит на ліфти має зрости у кілька разів – перед виробниками відкривається ринок обсягом 7 тис. ліфтів щороку. Ця цифра вже закладена у програми відновлення, які фінансуватимуться іноземними партнерами.

Які шанси у вітчизняних компаній отримати величезні замовлення, з’ясовував "Телеграф".

Боротьба за 2 млрд доларів

Застарілий і понівечений війною український ліфт став загрозою для своїх користувачів. Голова Асоціації ліфтовиків України (АЛУ), генеральний директор компанії-виробника ліфтів "Карат-Ліфткомплект" Сергій Горішний розповів "Телеграфу", що зараз в Україні активно триває розробка програми відновлення ліфтового господарства. ЇЇ кураторами є уряди США та Великої Британії. Вони фінансуватимуть відновлення і вже дали зрозуміти, що сподіваються на максимальну локалізацію виробництва.

Хто має шанси виграти

Сьогодні в Україні працюють три виробники ліфтів, які мають високий ступінь локалізації виробництва. Найбільший її відсоток у компаній "Карат-Ліфткомплект" (Вишгород Київської області), ТОВ "Завод Євроформат" (Київ) та ТДВ "Укрліфтсервіс" (Київ), стверджує Горішний. Зокрема, за його даними, до лютого 2022 року локалізація на заводі "Карат-Ліфткомплект" становила близько 60%.

"Формула локалізації вираховується через матеріали. Оскільки у вартості ліфта 60% становлять матеріали, то локалізація "Карата" з виробництва компонентів безпеки, кабін, дверей, каркасів, автоматики, виходила до 60%", — розказує він, додаючи, що через дефіцит українського металу цей відсоток дещо зменшився.

Нагадаємо, що, згідно зі змінами до законодавства про державні закупівлі від липня 2022 року, замовник має право вимагати від продавця продукції локалізації 2023 року на рівні 15% зі збільшенням її до 40% — 2028-го. Наразі на ліфти локалізація не поширюється, але галузева асоціація активно лобіює розробку відповідного законопроєкту.

Ціна важливіша за безпеку

Боротимуться за ласий шмат ринку не лише українські виробники, а й імпортери. Вони останніми роками значно посилили свої позиції, оскільки мають можливість завозити в Україну відповідну продукцію без обов’язкової сертифікації окремих вузлів ліфта від країни-виробника.

Це здешевило імпортерам вартість комплектуючих і призвело до скорочення імпорту сертифікованої продукції світових виробників, розказує Горішний. До прикладу, за даними АЛУ, якщо 2019 року 70% імпорту становили ліфти найвідоміших світових виробників, таких як Kone, Schindler та Otis, то 2021 року 70% імпорту вже належали до продукції виробництва Туреччини та Китаю. І лише 30% від імпорту становила продукція відомих світових виробників.

Демпінг і війна змусили українських виробників значно поступитися часткою на вітчизняному ринку ліфтів. Якщо 2019 року вони виробляли 2 тис. одиниць цього обладнання, стільки ж становив імпорт, то 2022 року кількість закордонних аналогів сягнула 3 тис. одиниць, а частка вітчизняних виробників зменшилася вдвічі – до 1 тис. одиниць.

Несистемний імпорт шкодить не лише українському виробництву та світовим брендам в Україні, а й тим, хто далі експлуатує це обладнання, бо воно не має гарантій обслуговування, хоча й дешевше, кажуть наші виробники. Відсутність налагодженої системи контролю механізмів підвищеної небезпеки становить потенційну загрозу кінцевому споживачу, тобто мешканцям житла, де встановлені такі підйомники.

"Держава повинна розуміти, що безпека громадян – це її прямий обов’язок, тому державний нагляд повинен бути, як у будь-якій цивілізованій державі", — каже Горішний. На його думку, кінцеву перевірку таких ліфтів мають виконувати або перевірчі органи, або заводи, які акредитовані тут і мають максимальний модуль від проєкту до безпосередньо виготовлення ліфтів, а не дилер, який завозить цей ліфт до України.

За словами CEO заводу "Євроформат" Ігоря Ткаченка, зростання кількості "непостійних" постачальників (імпортерів) ліфтів, які завозять в Україну обладнання під одиничні контракти, не підкріплюючи угоду будь-якою подальшою технічною підтримкою, несе значні додаткові витрати для замовника на етапі монтажу обладнання та введення ліфтів в експлуатацію. В результаті виробники обладнання, яке повністю відповідає законодавчим нормам, не конкурентні на ринку за вартістю.

Ліфтовий неліквід

Більшість українських ліфтів застаріли й несуть небезпеку їхнім користувачам. За даними Асоціації ліфтовиків, на початок 2021 року кількість житлових будинків, обладнаних ліфтами, становила 27 583. У них встановлено 87 862 ліфтів. Кількість підйомників, які мають строк експлуатації 25 і більше років, становить 57 272 одиниць, що складає 65,2% ліфтового парку України. При цьому експлуатація ліфтів в Україні після чверті століття роботи заборонена законодавством.

Таким чином, в Україні сформувався попит на оновлення ліфтів на рівні майже 60 тис. одиниць, не враховуючи новобудови, які ще не здалися в експлуатацію. Вартість одного ліфта, за даними виробників, коливається в межах 1 млн грн. Не важко порахувати, що заміна зношеного фонду обійдеться не менше як у 1,7 млрд доларів. У державному чи місцевих бюджетах на це кошти навряд чи знайдуться. То ж програма відновлення, яку фінансуватимуть західні донори, чи не останній шанс для розв'язання проблеми.