"Росіян як етносу майже немає. Є русисти, расисти та фашисти": інтерв’ю з Ахмедом Закаєвим

Вторгнення росії в Україну зміцнило наші відносини з чеченським народом. Ми по-новому подивились на історію їх воєн із росією, в котрих загинуло понад 300 тисяч мирних людей.

Про те, чому чеченці воюють на боці України і для них важлива наша перемога, про "хороших росіян", протестний потенціал бурятів, якутів і татар, а також про те, чому розпад росії неминучий, лідер Ічкерії Ахмед Закаєв розповів в ексклюзивному інтерв’ю "Телеграфу".

Маски злітають

— Ви нещодавно заявили про нелегітимність росії як держави. Що Ви мали на увазі?

— Моє глибоке переконання, що це давно вже не держава у загальноприйнятому розумінні, а терористичне утворення, і воно не є легітимним з 2002 року. Поясню чому.

У 1992 році, коли створювалася нова російська псевдодемократична імперія, вона була заснована саме на основі федералізму: суб’єкти, які свого часу набули суверенітету, добровільно об’єдналися і підписали федеративний договір.

Багато хто забуває, що цей договір був підписаний на 10 років, тобто до 2002 року. 2002-го він мав бути пролонгований, але цього не сталося. Тобто з 2002 року те, чим сьогодні керує т.зв. "колективний путін", це нелегітимне державне утворення. А Чечня не підписувала цього договору взагалі.

— Чому світ так боїться розпаду росії? Чому умовний колективний Захід має побоювання, що це може призвести до хаосу, невизначеності, важких наслідків?

— Це робота т.зв. "хороших росіян" — т.зв. "російських лібералів", "демократів", які ведуть активну роботу з усіма політичними партіями та рухами на Заході. Але вони є не опозицією, а частиною російської системи, яка на Заході лобіює її інтереси. З лівими роботу веде путін, а з правими — "ліберальна опозиція".

На трибуналі вся ця "ліберальна опозиція" має проходити не як свідки, а як співучасники геноциду та злочинів, скоєних проти чеченського народу. Це люди, які аплодували Єльцину, коли він розпочав Першу чеченську війну, це люди, які привели до влади путіна і повністю підтримували його у війні проти чеченського народу. А в Чечні скоєно військові злочини, які кваліфікуються всіма міжнародними правозахисними організаціями як злочини проти людяності, які не мають терміну давності.

— Ці "хороші росіяни" є і в ефірах наших телеканалів.

— Вони становлять більшу загрозу, ніж путін і його система — з ними все ясно. Світ зрозумів, хто вони такі. Але "опозиція", яка сьогодні перебуває в Європі, дезорієнтує Захід.

— Маски злітають, варто запитати: Крим — це Україна? Чи має право на незалежність Чечня? І раптом у них прорізається мініпутін.

— Справа не в путіні, систему не можна персоніфікувати. путін з’явився, бо був затребуваний суспільством і підтриманий Заходом. Їхнім мовчанням, коли він заявив, що "мочитиме" чеченців. Не можна сподіватися, що не стане путіна — і війна закінчиться, а росія стане правовою ліберально-демократичною державою.

За ці роки ми бачили, що як тільки в росії намічалися якісь демократичні реформи, ліберал-демократи опинялися перед дилемою. Колоніально залежні від росії народи заявляли про свою незалежність і прагнення суверенітету. І ця система або т.зв. російські "ліберал-демократи", в минулому це Єльцин, Чубайс, Гайдар — вся младореформаторська еліта росії — мали або піти на поступки національним утворенням і дійсно дозволити їм стати незалежними, або придушити ці свободи. Єльцин розв’язав війну у Чечні. Це відповідь.

Ми були свідками такої поведінки неодноразово — Чечня, Грузія, Молдова, тепер — Україна. Цього разу світ не повинен дати себе обдурити, не повинен повірити, що ситуація зі зміною режиму покращиться, і росія перестане становити загрозу для всього людства. Це найбільша помилка. Тільки трансформація цього державного утворення може гарантувати безпеку всьому світу та людству, я в цьому абсолютно переконаний.

— Існує думка, що у разі трансформації росія порине у громадянську війну. Цього бояться і всередині самої росії. Не секрет, що на тому ж Кавказі було створено умови для таких конфліктів. У тому числі тим, як прокладено кордони регіонів, скрізь є спірні території.

— Щодо Кавказу, то наші народи жили мирно до того моменту, коли до нас прийшла росія. Ми не мали війн між народами Північного Кавказу. А ці думки та настрої – робота російських ліберал-демократів, які нагнітають на Заході обстановку, розповідаючи про неминучу громадянську війну. Але війну та конфлікти привносила росія, діючи за принципом "розділяй і володарюй".

Заколот пригожина як спецоперація

— Як Ви оцінюєте недавній заколот пригожина?

— Жодного заколоту не було. То була спецоперація. "Колективний путін" провів її, щоб посилити систему. Подивіться, хто виграв? Вони поспостерігали один день і виявили всіх незадоволених.

З моменту, коли путін прийшов до влади, країною керують вихідці з КДБ. Єдина структура, яка не була підпорядкована цій системі до кінця, — Міністерство оборони, бо там спадковий генералітет був не до кінця "перетравлений" КДБ. І ось спецоперація пригожина була спрямована на те, щоби взяти під контроль усе Міністерство оборони.

— На жаль, ми бачимо деяку млявість західних політиків щодо їхньої реакції на події. Війна в Україні їх трохи розбурхала, але все одно — реакція на той самий вибух на Каховській ГЕС недостатня. Що ще ми можемо зробити для того, щоб вони все-таки усвідомили, що їм доведеться втрутитися? У долю росії так точно.

— Захід у всіх відносинах розважливий, прагматичний і, звісно, цинічний. Чеченців свого часу вони зрадили. Вирішили — ми мусульманська нація всього на півтора мільйона, а їм потрібно дотриматися своїх інтересів у новій "демократичній" росії.

І Україну вони не пошкодували, і схвилювало їх це все не тому, що вони вважали війну несправедливою. Адже всім було давно очевидно, до чого йде справа. Очевидно, що було підготовлено осередок для конфлікту в Україні, потім створена т.зв. Кримська автономія. Очевидні були плани росії розв’язати війну і заморозити конфлікт, як у Молдові, Абхазії. Але путін в Україні пішов далі — вирішив, що мешканці східних областей мріють бути у росії.

Якщо ви пам’ятаєте, перед тим, як здійснити агресію, путін наприкінці 2021 року висунув ультиматум США та НАТО. Він вимагав повернути ситуацію до кордонів 1997 року. Тобто тенденції були на поверхні, і Захід це зрозумів.

(російський проєкт договору з НАТО включав вимоги виведення з території країн, які стали членами НАТО після 1997 року, всіх збройних сил і озброєнь, що з’явилися там за наступні роки; виключення подальшого розширення НАТО, у тому числі — приєднання України; відмова НАТО від будь-якої військової діяльності в Україні, у Східній Європі, Закавказзі та Центральній Азії та багато іншого. — Ред.)

Захід втрутився тому, що зрозумів: після підкорення України для росії не було б абсолютно ніякої складності завоювати Європу і отримати вплив на країни ЄС. І вони почали докладати зусиль для того, щоб допомогти Україні перемогти.

— З погляду невоєнної людини, ці зусилля все одно недостатні і дуже затягнуті в часі.

— Вони не зацікавлені у тому, щоб перемога була швидкою. Україна вийде на межі 1991 року, а потенціал росії не витрачено навіть на 10-15%? Тобто росія залишилася б сильною державою, якій знадобилося б кілька років, щоб набратися сил і повернутися до нового 24 лютого. Тому сьогодні війна йде на виснаження росії, ослаблення у військово-політичному та економічному відношенні.

А от коли вона послабшає, і регіони та республіки почнуть заявляти про свою незалежність, я впевнений, що західний світ до цих процесів підключиться. Зараз вони вважають це передчасним, щоб не озлобити росію і не консолідувати її як державу, яка розчленовується і проти якої працює весь світ.

— Вони й так транслюють населенню, що півтора роки воюють із НАТО.

— Так, але якби західні політики сьогодні почали публічно заявляти про свою прихильність до розчленування, розпаду, трансформації росії, ця пропаганда могла б спрацювати на всі 100% і консолідувати суспільство.

Зараз цього не відбувається, бо Захід наголошує, що не зацікавлений у розпаді росії. Що вони хочуть, щоб росія стала демократичною правовою державою, тобто залишила окуповані території та влаштовувала свої взаємини з Україною та іншими сусідніми державами відповідно до принципів та норм міжнародного права. Але це неможливо.

Потрібно, щоб світ був готовий до перемоги України та до того, що державного утворення, яке ми знали до початку війни як росію, далі не буде. Якщо воно залишиться, то не буде ні перемоги, ні гарантії, що в майбутньому це не повториться у більш жорстокій формі.

Ми, чеченці, виходячи зі свого досвіду, це знаємо. Кожен виток, який накручувався у війні з росією, мав жорстокішу форму. Чеченці говорили про депортацію 1944-го року як про неймовірний жах. Коли розпочалася перша російсько-чеченська війна, чеченці казали: "Виявляється, депортація — це було ще нічого (хоч тоді було втрачено 50% населення). А війна — це справжній жах". А коли почалася друга військова кампанія, ті ж чеченці казали: "Виявляється, Перша чеченська війна — це була просто розвага. Справжній жах зараз".

Перемелені системою

— Україна мала протестний потенціал. У Чечні він був і потужний, ви багато років воювали проти росії. Але ж Бурятія, Татарстан, Якутія? Їхнє національне ядро розмивалося десятиліттями. Їхня самосвідомість знищувалась. Фізично в Україні загинуло багато молодих чоловіків із цих регіонів. Чи готові насправді народи росії до незалежності, чи система їх перемолола і реальніше вести мову про відокремлення тільки Кавказу?

— Я знову повертаюся до чеченської теми. Для всіх національностей та республік дуже страшним уроком стало прагнення чеченців до свободи та незалежності. Вони побачили, що чеченці не просто були залишені віч-на-віч з росією. Вони були зраджені з формулюванням "це внутрішня справа росії". За час чеченських воєн загинуло понад 300 тисяч мирних жителів, 42 тисячі з них — діти.

Жахливий приклад Чечні багато в чому загасив той порив до свободи, який був у цих національних утворень. Тому вони сьогодні не готові розпочати відкрите протистояння. Але я запевняю вас, щойно росія ослабне, і західні країни почнуть серйозно займатися її демонтажем, трансформацією чи реформами, — назвіть як завгодно, — всі ці національності виявлять бажання бути вільними, незалежними. Вони захочуть стати володарями своєї долі та територій, які їм належать, але які тривалий час окуповані та експлуатуються росією.

Але я хочу наголосити, що систему, яка склалася за кілька століть у самій росії, не можна назвати російською. Ця система сформувалася протягом кількох століть [зовнішнім] світом.

— Маєте на увазі замовчування?

— Більше 400 генералів, які воювали з народами Кавказу з боку росії, були не росіяни. Це були німці, французи, голландці, бельгійці, англійці тощо. Ми всі знаємо, хто такий Петро Перший, знаємо звідки пішла династія Романових. росіяни та колоніально залежні нації використовували як гарматне м’ясо для своєї ж імперії.

Тобто ми зараз маємо справу з системою, яка була створена всім світом. Її не можна приписувати лише росіянам, тому що росіян, як етносу, практично немає. Сьогодні є русисти, расисти та фашисти, які висувають свої вимоги не лише українському народу, а й усьому світу. Цей русизм відбувся та організувався на чеченській крові. Сьогодні він намагається вдосконалитися та утвердитися на українській.

І, повертаючись до вашого питання, зараз ці національні утворення росії не готові заявити про свободу, бо не розуміють, що з ними буде. Вони бачили приклад Чечні.

Світ сьогодні, на превеликий жаль, не готовий підтримати їхні ініціативи. Навіть Україна не готова підтримувати їхній політичний суверенітет. Без підтримки їхні політичні ініціативи не матимуть значення. Вони просто принесуть себе в жертву.

Другий фронт у росії

— Ми даремно чекали на відкриття другого фронту всередині росії?

— Другим фронтом на допомогу Україні може стати Гірська республіка (цей проєкт конфедерації народів Північного Кавказу було проголошено 11 травня 1918 року, до Гірської республіки увійшли республіки Північного Кавказу та Абхазія. — Ред. ). 27 травня у Києві пройшла конференція, присвячена її 105-м роковинам. Ця конференція прийняла до своєї резолюції один пункт: провести установчі збори для підготовки та відновлення правової основи тогочасного державного утворення. Якщо Україна підтримає і буде взаємодіяти з цим проєктом, як це було в 1918-1919 роках, у нас є абсолютно всі шанси для відкриття другого фронту. І щоб ця кавказька держава стала буфером між росією та Україною і сприяла тому, щоб росія ніколи більше не здійснювала такої агресії.

Це реальний проєкт, у якому зацікавлені США, Туреччина, Велика Британія, Євросоюз. Це конфедеративне утворення може стати аналогом ЄС на Кавказі.

— Чи є підтримка інших країн ісламського світу, Саудівської Аравії, наприклад?

— Якщо говорити про ісламський світ, про його політичне керівництво, то вони зрадили чеченський народ. Та екстремістська релігійна секта, що утворилася на Північному Кавказі під керівництвом Рамзана Кадирова "Ахмат — сила", була створена за підтримки Саудівської Аравії. Ідеологія цієї секти становить загрозу не лише для народів Кавказу та мусульман, а й для Європи.

Сьогодні ця секта виправдовує вбивства у Бучі, зґвалтування українських жінок, участь у війні проти українського народу. Відповідальність за її дії лягає і на Саудівську Аравію та на ісламський світ. Саме тому ми сьогодні розпочали процес ініціювання окремого трибуналу щодо Кадирова за створення цієї екстремістської релігійної секти. І ми сподіваємося знайти у цьому питанні підтримку України.

Що таке перемога України

— Як щодо еліт Чечні, які у разі негараздів напевно постараються підім’яти під себе не лише саму Чечню, а й, можливо, інші республіки Кавказу. Як ви бачите розвиток ситуації?

— Я можу запевнити вас, що перемога України означатиме перемогу всього Кавказу та інших колоніально залежних народів. Я просто в цьому на 100% упевнений, бо після військової поразки росії в Україні це буде вже зовсім інша країна.

Тому ми сьогодні так сміливо заявляємо і народам Північного Кавказу, й іншим республікам та національностям, що вони мають бути готовими до цих змін. І наш Форум деколонізації народів росії покликаний підготувати ґрунт для цього.

Вони мають бути готові не до того, щоб зараз відкрити другий фронт і вплутуватися у війну, а зробити все, щоб Україна перемогла у цій війні. Для цього потрібна громадянська непокора, щоб вони відмовлялися призиватися до армії та їхати вбивати українців. Їм потрібно по можливості перебиратися до будь-якої третьої країни. Переїхати сюди і разом із нами відбивати російську агресію. Ось у цьому випадку і буряти, і татари, і інгуші, і дагестанці очистять свою націю від ярлика агресора, який скоїв військові злочини в Україні.

Перемога – це не лише деокупація країни. Це виплата компенсацій, притягнення до відповідальності військових злочинців, перегляд існуючих принципів та норм міжнародного права. Перегляд роботи Ради Безпеки ООН, самої Організації Об’єднаних Націй, яка демонструє абсолютну беззубість, безхребетність та неспроможність вирішувати якісь глобальні питання та бути гарантом безпеки держав та народів.

Сьогодні ми бачимо право сили, а має бути сила права. Право має бути сильним та права повинні захищатися. Як можна припустити, що сьогодні росія веде агресивну, злочинну війну, яку визнає весь світ, і вона сьогодні головує в Раді безпеки ООН, куди увійшла абсолютно нелегітимно?

Ці всі моменти мають бути переглянуті. Тому я говорю, що коли Україна переможе, світ буде зовсім іншим. І тому і Кавказ, та інші колоніальні залежні народи здобудуть свободу та незалежність. Хоче світ цього, чи не хоче, але це неминучі процеси, які заклала сама система.

— Чеченці в Європі стикалися зі специфічним ставленням через те, що терористична держава росія намагалася виставити їх у неприглядному вигляді. Війна в Україні змінила ставлення до чеченців? Ви це відчуваєте?

— Змінила на всі 180 градусів. І це сталося саме через війну, розв’язану росією проти України. Щойно путін сформулював її цілі та завдання — "денацифікація" та "демілітаризація", і весь світ, і самі українці згадали, що було з нами. "Денацифікація" для росії означає знищення нації. "Демілітаризація" означає руйнацію держави. На нас навісили ярлик міжнародних терористів, сепаратистів та світ просто це все прийняв та спостерігав. У випадку з Україною це не вийшло, бо світ побачив загрозу для себе у майбутньому. Після грузинських "фашистів", українських "нацистів" могли піти "польські нацисти" або "прибалтійські фашисти". З "демілітаризацією" та "денацифікацією". Вони все це розуміли.

Багато в чому завдяки позиції, яку посіла Польща, Латвія, Литва, Естонія та сама Україна, ставлення до чеченців та чеченської проблеми змінилося, і у нас з’явився шанс відстояти свою державність. Після перемоги України жодні еліти — прокадировські, проросійські — не можуть нам перешкодити в цьому. І наш приклад наслідуватимуть й інші народи Кавказу, і колоніально залежні народи — буряти, татари, башкири. Я впевнений, що вони проголосують за свої національні суверенітети та створять свої державні утворення.

Як це буде — на конфедеративній, федеративній основі — це вже окреме питання, але сам факт і неминучість трансформації сьогоднішнього терористичного державного утворення росія є, це необхідно і так станеться.

Чому росія посадила Чечню на дотаційну "голку"

— Чечня сьогодні є дотаційним регіоном.

— Вона є штучно дотаційним регіоном. На ці гроші підсадили, як наркомана на голку. Безробіття на Кавказі складає 70-80%! Вони деморалізують людей в такий спосіб, причому штучно. Я впевнений, що всі народи зможуть самостійно вижити. Сьогодні у них відібрали економічну незалежність, право на мову, право обирати лідера. Звичайно, вони не бачать виходу. Їм здається, що, втративши цю фінансову підтримку, вони втратять можливість існувати. Вони виживуть і житимуть набагато краще, ніж зараз. Я абсолютно в цьому певен.

— Молодь у Чечні була задушена усі ці роки. З незгодними розправлялися найжорстокішим чином, аж до тортур та вбивств. Як ви оцінюєте, чи буде вам на кого спиратися, чи все-таки їм вдалося залякати їх, придушити протестні настрої?

— Треба розуміти, що є не лише чеченці, які сьогодні перебувають під цим надзвичайним тиском та пресингом, організованим росією (не Кадировим, а саме імперською росією!). Понад 500 тисяч чеченців сьогодні мешкають за межами росії. Лише у Європі їх близько 300 тисяч. У них щороку народжується 10-15 тисяч дітей. Декілька поколінь чеченців здобували хорошу освіту в найпрестижніших вишах світу — в Америці, Великій Британії, інших європейських країнах. У середньому сьогодні чеченець, що виріс у Європі, або чеченка розмовляють п’ятьма мовами. Це такий потужний потенціал!

Є чеченці, які зберегли нашу батьківщину, перебуваючи під гнітом росії. А тут виріс потужний потенціал, який допомагатиме відроджувати нашу країну.

Немає жодної родини на території Чечні, яка б не втратила когось у війнах з росією. Немає жодної родини, члени якої не перебували б сьогодні за кордоном. Тому вплив Європи на молодь, яка зростає в Чечні, через їхніх родичів, набагато сильніший за вплив росії та російської пропаганди. Так, сьогодні на превеликий жаль, вони ще не можуть заявити про себе.

І саме тому ми говоримо про необхідність створення трибуналу по Кадирову та розслідування створення екстремістської псевдоісламської релігійної секти, яка схвалює війну в Україні та вбивства в європейських країнах. Це буде дуже потужний показник для чеченської молоді на території Чечні.

Я не маю жодних сумнівів, що ідея незалежності чеченського народу, права на свою державність посилилася. На початку 1990-х чеченці дуже неясно уявляли собі, що таке незалежність і незалежна держав, ставилися до цього як до предмета розкоші. А сьогодні чеченський народ розуміє, що це не лише престижно, мати свою державу, а й велика відповідальність. І сьогодні чеченський народ в принципі готовий нести цю відповідальність, будувати та відновлювати свою державу.