У Росії зрозуміли, що не утримають Крим: чим небезпечний страх Путіна перед Україною

На прес-конференції з президентом Франції Еммануелем Макроном російський лідер Володимир Путін застеріг від вступу України до НАТО, аргументувавши, що у разі спроби Києва повернути контроль над захопленим Кримом військовим шляхом країнам Альянсу доведеться втрутитися.

"Телеграф" поцікавився в експертів, чи справді Путін так боїться втрати Криму, чи його НАТОфобія пояснюється іншими причинами?

Слова Путіна – ознака агонії того, хто програв

Нардеп V, VI та VII скликань, екс-заступник голови Совміну Автономної Республіки Крим, голова Всеукраїнського громадського руху "Сила права" Андрій Сенченко розмірковує так:

"Якщо проаналізувати склад та цілі тих, хто останнім часом спілкувався особисто або по телефону з українською та російською владою на тему можливого масованого наступу РФ на Україну, то кого з них можна назвати реальним борцем за мир чи відновлення міжнародного права? Недарма приклеївся ярлик – міжнародні гравці. Зрозуміло, що не можна ставити всіх в один ряд, але найчастіше кожен грає свою партію, засновану навіть не на справжніх національних інтересах своєї країни, а на власних, як правило, внутрішньополітичних інтересах чи амбіціях на загальноєвропейському рівні, саме тому українському керівництву варто дуже критично ставитись до пропозицій різних вояжерів і завзято проводити проукраїнську лінію", — говорить Сенченко.

На думку експерта, Путін теж не випадково обирає спаринг-партнерів для своїх заяв-страшилок.

"В умовах, коли він програв партію із нагнітанням істерії, йому для виходу з ситуації потрібні безпринципні співрозмовники, які насамперед грають самі в себе і готові посилювати його абсурдні меседжі. І те, що прозвучало на зустрічі з Макроном, не лише ознака агонії того, хто програв, але й мимовільне підтвердження невпевненої позиції Путіна з приводу вкраденого Криму, що вирвалося", – пояснює Андрій Сенченко. – Не здійснилися мрії про повзуче визнання "російського статусу" півострова, тож можемо погрожувати війною з країнами НАТО".

Російська "еліта" розуміє – Крим вони не утримають

За словами екс-нардепа, ті величезні суми, які Кремль освоює в Криму (зокрема на вирішення проблеми з водою) є аж ніяк не ознакою впевненості в утриманні українського півострова. Це, наголошує Андрій Сенченко, лише чергова можливість крадіжки та відмивання величезних коштів російських платників податків. Захоплений військовою силою Крим для Путіна та його оточення став зручною "чорною дірою", вважає екс-заступник голови Радміну АРК.

Андрій Сенченко звертає увагу: ознаки розуміння безперспективності утримання Криму в лапах РФ проникають не лише в тому, що говорив Путін (мовляв, якщо Україна почне воювати за Крим, країни НАТО автоматично будуть втягнуті в цю війну). Примітна заява російського генерал-полковника у відставці Леоніда Івашова. Як голова "Загальноросійських офіцерських зборів" він 31 січня випустив звернення проти війни Росії з Україною.

Причому у підготовці такої війни звинуватив керівництво Росії та президента Володимира Путіна, якого закликав піти у відставку.

"Це — ніби "бомба", яка вибухнула на Червоній площі. Івашов — російський "яструб". Свого часу очолював управління міжнародного співробітництва Міноборони. Це важлива в РФ посада. І він робить заяву від імені "Загальноросійських офіцерських зборів", що Путін здійснює військовий злочин, що він іде повним ходом до аналогу Нюрнберзького процесу, де опиниться на лаві підсудних, що війною з Україною він знищує Російську державу, і Івашов, що важливо, згадав захоплення Криму – як абсолютно незаконний крок з боку РФ. Після цього звернення відбулося його інтерв’ю для радіостанції "Ехо Москви", де він ще раз озвучив ці оцінки, навіть додавши в них жорсткості. Наголошую, Івашов — не російський ліберал, а російський "яструб". І важливо розуміти, що це не його індивідуальний інформаційний "вихлоп". Думаю, що вустами Івашова висловилася частина оточення Путіна. На тему, яку не можуть висловити йому в обличчя. Зробили через таку структуру і такого персонажа, якого неможливо, як олігарха розкуркулити. Це вагома для Росії та російської армії постать і водночас малоуразлива", – пояснює Андрій Сенченко.

Такий випад, упевнений він, говорить про серйозні процеси, що відбуваються всередині Росії. У тому числі на найвищому рівні.

"Є неприйняття такої агресивної політики Путіна. Це не пов’язано з тим, що в частині його оточення десь там прокинулася любов до демократії та міжнародного права. Просто така політика загрожує їх особистим інтересам. І в їхньому розумінні – ставить на межу загрози розвалу російську державу, — пояснює експерт. — Я б пов’язував ці речі. Те, що у Путіна "проривалося" про Крим, і те, що йдуть такі заяви Івашова. Це говорить про те, що російська "еліта" розуміє — Крим вони не утримають. Навряд чи Крим повернеться в Україну за живого Путіна або Путіна при владі. Але я думаю, що при зміні влади в Росії практично напевно Крим знову буде українським".

Потрібно ставити ультиматуми на адресу Росії

Але Україна не повинна пасивно чекати на повернення своїх територій, акцентує Андрій Сенченко. За його словами, нам слід зміцнювати власну армію як аргумент у будь-яких міжнародних відносинах.

"Не обов’язково силою зброї повертати Крим. Але є правило, підтверджене століттями: сильна дипломатія можлива лише тоді, коли в тебе за спиною сильна армія. Простіше кажучи, з Україною без сильної армії ніхто рахуватись не буде, у тому числі при зміні влади в Росії", — наголошує експерт.

Що ж до погроз Путіна на тему "великої війни" – це, на думку Андрія Сенченка, виглядає не як прояв сили, а як ознака слабкості.

"Він явно програв у тій партії, яку затіяв. Розрахунок на те, що українське суспільство через брязкання російською зброєю біля кордонів втратить свідомість і почне вимагати від влади реалізації зрадницьких "мінських домовленостей" не спрацював", — зазначає експерт.

Він також вважає, що і з тиском на офіційний Київ через умовну світову спільноту, особливо європейців, також не все гладко.

"По-перше, європейські країни, які рельєфно відчувають російську загрозу (Балтійські держави, Польща, Норвегія, Швеція), одразу сформулювали жорстку відповідь. Частина ситих країн Старої Європи, які займали угодову з Москвою позицію, зрозуміли, що на кону є загальноєвропейська конструкція безпеки. І змушені були реагувати не так, як би хотілося Кремлю, – пояснює Андрій Сенченко. – По-друге, у США ще більшою стала двопартійна підтримка України, як і громадська думка на користь Києва. Що певною мірою скоригувало позицію Білого дому. Знову ж таки, на користь Києва. По-третє, є позиція Великої Британії. Неймовірна підтримка України, зокрема озброєнням. Ініціатива щодо потрійного союзу: Великобританія-Україна-Польща. Це важливо і сьогодні, і перспективу. Демонструє решті європейських країн, що на темі загального розуміння загроз та протидії їм можуть з'являтися досить ефективні альянси. Це передумови до певного усунення центрів впливу у Європі. У результаті частина тих, хто займав проросійську позицію, здригнулися. І стали поводитися трохи інакше".

Тож Путін програв цю комбінацію, вважає Андрій Сенченко. І своїми істеричними заявами просто намагається якось урятувати обличчя.

"Розуміючи це, важливо ще більше згуртуватися і займати ще жорсткішу позицію щодо Росії. І замість того, щоб торгуватися з нею на тему НАТО, треба формулювати в ультимативній формі вимоги про припинення агресії проти України, звільнення всіх наших територій та контрольованих Росією територій Грузії і Молдови, — упевнений експерт. — Перед українським керівництвом зараз два важливі завдання.Тактичне — встояти під тим тиском, який відбувається з різних сторін. У тому числі з боку певних європейських гравців (точно не борців за мир). Стратегічне – зміцнення української армії, створення професійного війська, яке буде гарантом нашої безпеки та повернення всіх територій".

Фантомний біль Путіна в міру наближення старості посилюватиметься

Директор Центру міжнародної безпеки Валерій Кравченко пояснює:

"Якщо ти щось вкрав, ти завжди боятимешся бути викритим, і що у тебе заберуть вкрадене. Так працює людське сумління. Очевидно, воно у Путіна все ж таки є. І він боїться сильної України в НАТО. Тому і шантажує весь світ фантомами біполярного протистояння США-Радянський Союз. При цьому фантомні болі Путіна в міру наближення старості (а йому йде 70-й рік) будуть посилюватися, як і остаточне розлучення його свідомості з реальним світом. Для Путіна його наближені-лакеї з добрими новинами створять (вже створили) ілюзорний світ, де Росія всіх перемогла, або ось-ось переможе. Де Україна буде у складі нового Радянського Союзу, чи поділена на кілька суб'єктів. У будь-якому разі Україна не може розвиватися демократичним шляхом і приречена стати як мінімум сірою зоною. А про Крим взагалі забути під гнітом нових загроз та викликів – такий кремлівський сюжет".

За словами експерта, ставлення Путіна до НАТО – це фобія. Для Путіна НАТО – символ Заходу, що переміг у "холодній війні", інструмент США. А нові члени Альянсу по сусідству – приниження Росії, замикання її у просторі. Звідси, пояснює Валерій Кравченко, концепція "обложеної фортеці", де скрізь вороги і нікому не можна вірити. А тут ще "наступ" (виключно в голові Путіна) НАТО на колишні країни Радянського Союзу, і Україна є ключем до російської імперії.

"Щодо наших перспектив стати членами НАТО, то в таких умовах вони, варто визнати, примарні, на жаль, — зазначає Валерій Кравченко. — Рішення приймається консенсусом, і навряд чи країни, далекі від регіону (або ті ж Франція та Німеччина), бажають вплутуватися в бійку з ядерними ракетами Путіна, особливо в умовах прогресуючого старечого маразму та його дитячого бажання "пограти наостанок у війну". Однак на папері за таке рішення НАТО, звичайно, ніхто не розпишеться — суверенітет і цінності демократії понад усе".

При цьому, наголошує експерт, Україна не має іншого стратегічного шляху – лише членство в НАТО дасть нам бажаний захист від сусіда-ґвалтівника.

"Тактично можемо вибирати маршрут самі, на даному етапі через "малі Альянси" – Люблінський трикутник, Потрійний союз із Великобританією та Польщею, стратегічне партнерство США, – пояснює Валерій Кравченко. – Проте вектор один – на захід. Геть від Москви".

Нагадаємо, Росія вимагає від НАТО певних гарантій безпеки, які стосуються України та її вступу до Альянсу.

На думку екс-заступника міністра Георгія Тукі, у Кремлі заздалегідь розуміли, що отримають від НАТО негативну відповідь на свої ультиматуми.

І подібну позицію Заходу Путін може використати як привід для подальшої воєнної агресії. Черговим витком напруги є спільні навчання РФ та Білорусі, які фактично заблокують прохід суден до українських портів.